На передовій загинув фотограф, капітан ЗСУ Арсен Федосенко
За матеріалами інтернет-видань
12.06.2024
582
Арсен загинув.
Я не знаю, як з цим жити і як про це написати.
Анна Кирій, архітектор, сторінка ФБ.
Бо ми готувалися до щасливої старості разом, а не до слів на загибель.
Для всіх Arsen Fedosenko - фотограф, художник, творець, винороб, амбасадор українського вина, капітан Збройних сил України.
Українець!
Для синів - він найкращий батько.
Для мене - Коханий Чоловік.
Такої сили кохання, як було у нас, не існує. Бо я не бачила нічого подібного ані в фільмах, ані в книжках.
Любов сталася з першого погляду і розквітала з роками.
Ми познайомилися в Ольвії, на розкопках давнього міста.
Молодими студентами.
Закохалися одразу і на все життя.
Я дивувалась, що він завжди знав, де знаходиться сонце.
А він дивувався, що ми співаємо українські пісні всю ніч і вони не закінчуються зі світанком…
Жити з таким коханням і насолоджуватись ним на повну ми навчилися десь після двадцяти років разом.
І мали щасливих ще три, два з яких припали на повномасштабну війну.
Арсен мобілізувався в березні 22-го. Ми разом два тижні стояли в чергах під Печерським військкоматом в березневий мороз.
Він точно знав, де має бути в найскладніший для країни час.
Він завжди говорив українською.
Коли народився другий син, Арсен почув, що старший звертається до молодшого «Мой малєнькій братік».
На наступний день він звільнився з роботи і сказав, що буде тепер з дітьми. Бо його діти мають говорити українською, а не язиком матєрі.
Він так діяв завжди, без жодних компромісів у важливому.
Ні на кого не перекладав відповідальність.
Мав цінність, виборював її та захищав.
Тихо, впевнено, самостійно, з гідністю.
Україна і українське були для нього найвищою цінністю.
І ще я. Бо так дбати про мене міг тільки він. Щодня він казав, що я дуже красива, цілісна і розумна. Говорив, як він мною захоплюється.
Щодня.
Я завжди знала, що дуже сильна, а він завжди хотів мене берегти.
Я його дуже-дуже люблю.
З усіх моїх життєвих виборів він був найкращим, найціннішим і найважливішим.
Я до останнього вірила, що такої сили любов здатна на диво його одужання.
Але поранення було надто важким.
І це єдиний виклик, з яким ми не впоралися…
Вдячна кожному ЗМІ і кожній людині, хто написав про Арсена прекрасні слова.
Пишіть ще. Будь ласка.
Він був би дуже щасливий цьому.
І мене ваші слова про нього сильно підтримують.
Хочу, щоб Арсена пам'ятали якомога більше людей.
Прошу кожного, хто хоче вшанувати Героя, - приходьте на прощання завтра, 13 червня.
О 12.00 буде відспівування в Михайлівському соборі.
Проведіть з нами цей день.
Ми все організуємо так, щоби кожен міг висловитись про нього...
Дана Ярова, волонтер, сторінка ФБ.
Арсен Федоренко вже не з нами...
Людина, яка створила два історичних шедеври, я не побоюся цього вислову. Два календарі про Героїв України, які розійшлись шаленими тиражами.
Поки ми реалізовували ці проєкти, ми обʼїздили велику кількість полігонів, військових частин, військових аеропортів.
Ми ганяли наче скажені, бо календарі мали вийти на святкові дати.
Ми сварились та мирилися, як будь - які дві неординарні особистості.
Але він був дуже талановитим. Він видумував такі концепти, він змінював сценарії.
Він казав: ми зфотографуємо наших Героїв з тваринами або дітьми. До тих фотографій, які ви бачили - були безсонні ночі, відсутність часу на поїсти, нерви, та і т. п.
Але ми зробили дійсно 2 шедевральних проєкти, які вже вийшли в історію цієї війни.
Всі фотографії, які ввійшли в мою книгу, також були зроблені Арсеном.
Велика втрата.
Прощавай, Арсене. І мʼяких хмаринок тобі...
Поділитися текстом в мережах:
Репости вітаються !
>>> Підписуйтесь на нашу Фейсбук-сторінку >>> Читайте нас в Telegram >>> Підбірка новин сайту в GoogleNews >>> Статті з газети Фермер Придніпров'я
Новини ОТГ