На заболотті переляк від заяв НАТО, - Володимир Огризко

Тетяна Гайжевська

– НАТО фактично визначило дві червоні лінії, у разі перетину яких може відбутися пряме втручання Альянсу у війну в Україні. Перша – це пряма чи опосередкована участь третьої країни у війні. Йдеться насамперед про Білорусь. Друга – це військова провокація проти країн Балтії, Польщі чи напад на Молдову. Водночас кремль вважає червоною лінією участь військ НАТО у війні в Україні, а також передачу нам певних видів озброєння, зокрема винищувачів F-16. Зокрема, спікерка російського мзс захарова заявила, що країна-агресор вважатиме ці винищувачі носіями ядерної зброї, незалежно від модифікації. Чи вважаєте ви, що НАТО буде готове до введення військ? Чи здатний кремль на щось більше, аніж погрози, якщо це дійсно станеться?

   Отже, думаю, що це продовження використання того самого останнього аргументу, який залишився у кремля, – залякування ядерною зброєю. Мені здається, що цей процес не зупиниться, буде повторення цих тез в інших варіантах.

   Хоча західні журналісти вчепилися у фразу недофюрера про те, що той, мовляв, готовий до замирення із Заходом, до зменшення напруги, непрямо згадав у позитивному плані про країни, які були учасниками антигітлерівської коаліції. Але інші абсолютно справедливо вказують на те, що він тут же дезавуював цю заяву, коли сказав, що в разі чого ми будемо використовувати свій ядерний потенціал.

– Але чи допускаєте ви ситуацію, коли, умовно кажучи, чобіт натовського солдата перетне кордон України?

– Я не знаю, чи будуть вони в чоботах. У чоботах зазвичай ходять московські, а західні ходять у спеціальних черевиках, дуже зручних. Але думаю, це було би дуже сильним сигналом саме для російських загарбників, що час забиратися.

   Хоча ця чорнорота представниця міністерства пропаганди (захарова. – Ред) розповідає, що якщо французькі війська опиняться в Україні, вони будуть вважатися законною ціллю російських військ. Але вона не розуміє, що так само російські війська стають законною ціллю для французьких військ. І це ж не тільки про французькі війська, а й будь-які інші війська НАТО.

А тому треба шукати будь-що, чим можна залякати, відволікти деяких західних партнерів від практичної допомоги Україні.

– Щодо ядерного шантажу кремля. Глава Китаю Сі Цзіньпін в інтерв’ю "Фігаро" заявив: "Ядерну зброю не можна використовувати, а ядерну війну не можна вести". Чи може саме Пекін відігравати роль фактора, що стримуватиме москву?

– Під час "інавгурації" путіна був присутній, зокрема, і офіційний представник Франції. З одного боку, ми бачимо сміливу риторику президента Макрона, з іншого, Франція відвідала це ганебне дійство. Чому?

– Мені здається, участь посла у цій церемонії "коронації" чи "вінчання на царство" пояснюється бажанням Макрона убезпечитися від терористичних актів під час проведення Олімпійських ігор у Парижі. Він говорив про це і з Сі Цзіньпіном, мабуть, просив його вплинути на путіна, щоби той не організовував підлих провокацій і терактів під час цих заходів. Бо Франція хоче провести їх на високому рівні, гарантувавши безпеку для всіх учасників.

– Колишній главком ЗСУ Валерій Залужний досі не відбув до Великої Британії. Як думаєте, у чому полягає причина такої затримки, три місяці? На вашу думку, які виклики стоять перед Залужним на цій посаді?

– Традиційно посол відбуває в країну, коли ця країна офіційно передає згоду на призначення. Ми не знаємо, коли прийшла ця згода. Думаю, щойно, адже одразу після отримання згоди видається указ президента про призначення послом. Оскільки указ опублікований 9 травня, відповідно, згода прийшла за день перед цим. Тому я не бачу тут жодної проблеми.

   Наскільки я знаю, Залужний проводив у цей час консультації з відповідними урядовцями, службами тощо, щоби бути краще зорієнтованим відносно тих моментів, на які треба звернути особливу увагу.

– Паралельно з гуманітарним правом є ще й обов’язок громадян захищати свою країну. У них дійсно складна ситуація, адже рішення має відповідати двом критеріям. Але мені здається, і про це вже говорили багато європейських діячів, що тут треба ухвалювати якесь спільне європейське рішення.

На мою думку, це рішення буде не політичним, а соціальним. Тобто у певний момент Європейський Союз може ухвалити рішення про певні зміни в соціальному забезпеченні тих українців, які перебувають за кордоном. Відтак питання само собою закриється.