Навіщо в театрі Дніпра поставили на коліна Івана Франка, ще й крутезно «латинили»?
За матеріалами інтернет-видань
04.10.2025
313
Театр, якщо це театр, а не сценічний балаган, переважно складається з деталей. Аби ж "зачепити", як полюбляють говорити, шановного глядача!
Третій день із п'яти у Дніпрі триває всеукраїнський фестиваль сучасної української драматургії "Дніпро.Театр.UA". Посеред вибухів, оговтань від попередніх прильотів і гірких думок про наступні. І ці наші реалії перевершують усі театральні уяви, пов'язані з тим, що переживають люди насправді.
Валентина Орлова, багаторічна журналістка Українського радіо, сторінка ФБ.
Одеський академічний театр юного глядача представив на великій сцені Дніпровського Національного академічного українського музично-драматичного театру імені Шевченка, в гостинних стінах якого відбувається фестиваль, виставу "Молочайник". Режисер -постановник Євген Резниченко.
...Маленька Кавунівка, село на 10 дворів усього, виживає в рашистській окупації серед херсонських степів. В одній хаті, де свій цілий світ, крутяться три покоління жінок: баба Надія, колишня вчителька, прикута до ліжка через зламане стегно, надто й дивно жвава, її донька Світлана, прикута до городу, онучки на виданні Леся та Ольга, прикуті до гаджетів та власного життя-буття... А ще й кума Валентина, прикута до школи. "Чому люди не полишають село, домівки? Бо, ніби "рослини, що мають міцно переплетені коріння", вгризаються глибоко у свою рідну землю..."
Далі буду тут не про драматургію, не про режисерське бачення, сценографію, акторські роботи... А про деталі, коли хочеться полишити залу і піти. Бо несила сприймати те, що на сцені, через матюччя! Може, мені пощастило, чи я прилетіла з місяця, але не знаю вчительських родин, жодної, де всі три покоління, та ще й жінок, трясця їх забирай, матюкаються, як дихають! ( Мовчу про суржик, який акторки-одеситки вивчали не один день, мабуть). Скажете, тепер це цілком природний стан речей, скрізь так, тому й у театрі, "наближеному до народу", так огидно має бути? Війна,мовляв, слів не вистачає й таке інше, тощо!.. Напевно, вже скоро такими темпами будемо аплодувати шаріковим та елочкамлюдоєдочкам, що пануватимуть на українській сцені як взірець остаточного знецінення рідної мови! Бо матюки, врешті-решт, те, що об'єднує (!!!) і ворогів, і борців, і захисників, і жертви! Чи думають про це поважні українські сценаристи, режисери, актори? Чому не чините спротив мовній ганьбі?
Знов "за рибу гроші", скажете?
І згадана вистава ще не найгірша в цьому сенсі! Не стану називати інші фестивальні, там заміси ой які круті-крутезні! Є що прослухати й навчитися, якщо що! Такий стан речей перетворюється на явище, провалля в українському театральному мистецтві.
А у залі ж повно юні, майбутніх акторів, театралів, працівників культури,чоловіків та жінок. Хіхі.
В антрактах це між собою обговорюють, якось так нібито делікатно: чого ж хочемо, цензури ж немає!.. На жаль, це констатація, гірка особливість цього театрального зібрання. Не знаю,може, і на інших фестах те ж саме?
А чому ще у заголовку згадую Франка? Тут знову одна,так би мовити, "деталь"! Ви уявляєте гордого Івана Яковича на колінах? Дивно, що це зробили у театрі Коломиї! У виставі "Тричі мені являлася любов"! (Фото додане вгорі).
Ну, люди добрі, навіть глибоко-безнадійно, стражденно закоханого чоловіка не треба ставити публічно на коліна перед аж трьома пані! Одна з яких-його некохана дружина та матір його дітей! Тим більше, Івана, вільного Франка! Доведіть,що таке було!!! Красива сцена? Режисерська "знахідка"? Не знецінюйте генія, гордого чоловіка! Вже дехто робить закиди: мовляв, нічого не тямите, жіночки: у виставі і те гарне, і се... геній і чоловік - це різне... Авжеж, ще й яке різне! Наближайтеся до Франка!
" Деталі" вирішують усе!
Поділитися текстом в мережах:
Репости вітаються !
>>> Підписуйтесь на нашу Фейсбук-сторінку >>> Читайте нас в Instagram >>> Підбірка новин сайту в GoogleNews >>> Статті з газети Фермер Придніпров'я
Новини ОТГ