Невже світ не бачить, як горить Україна і українці?
За матеріалами інтернет-видань
31.07.2025
198
З початку літа рота наземних роботизованих комплексів 93-ї Окремої механізованої бригади "Холодний Яр" перевезла десятки тон вантажу та вивезла з лінії бойового зіткнення десятки поранених.
Маруся Звіробій, військовослужбовець ЗСУ, сторінка ФБ.
«Досвід має вищу цінність, ніж будь-які гроші та технології світу. Є приклади, коли різні типи світового озброєння при появі у нас не працюють. Те саме можна сказати й про наземні дрони, котрі нам привозять з усього світу. Вони круті, технологічні, заряджені, але абсолютно не придатні до наших умов. Працює те, що дешеве, надійне, ефективне та у великій кількості. А ці зразки, котрі приїжджають, знищуються так само, як і наші дешеві, а ефективність мають в десять разів меншу, тому що вони ніколи не були в наших умовах, - каже Електрик, командир роти наземних роботизованих комплексів, та додає, що у будь-якому разі такі іноземні зразки потребують модернізації нашими фахівцями, – "прості мужики" адаптовують ці дрони вже для ефективного використання у нас».
Війна змінюється. І те, що вчора здавалося досконалим, сьогодні може бути абсолютно чи частково нерелевантним. Робота бійців роти НРК підтверджує, що тільки здатність не просто втілити ідею в життя, а й адаптувати її до поточних суворих умов, допоможе нам ефективно тримати фронт.
Поділюсь з вами ще дечим, щоб не одній мені боліло. Може, полегшає. Слабонервовим кінець не читати.
Спочатку з позитивного. Вчора відбула чергування, ми успішно виконали одночасно 4 місії за ніч наземними дронами, риссю, волею, термітом та сірком. Ще тестуємо гусеничний малий ратель і він успішно справився з невеличкою задачею, але важливою. Колектив відпрацював божественно, ми добре навчилися цій справі і можемо пишатись результатами та доповідями, що отримує бригада від наших побратимів, для яких ми робимо роботу.
Зараз ставимо нові позиції. Зі старими поки все добре, просто розширюємося. На новому місці лупашать реби пдр..ські, бо дистанція між нами і їхніми групами коротшає щодня на сотні метрів. Сьогодні зранку знову втратили мавіка. Війна заліза і м'яса, усе в купі. Вивозимо поранених, завозимо боєприпаси і тонни паків води. То все підбивають дорогою. Щастячко - це коли вдалося. Не знаєш, чи виїде назад твоя дорогуща техніка, але інколи думаєш, та хоч би доїхала, хоч би доставила, якшо й не повернеться, аби роботу для живих зробила. А як поранених везеш - сивієш на кожному метрі за них, переглядаючи молнії і фпвшки на маршруті.
Коли я зламаюсь, нікому не скажу, як то кажуть в мемах, але знаки будуть. Бо дах їде. Він на твоїх очах, середній триста, ще розплутував сітку з гусениці і з наземного дрона, щойно говорив з пілотами і нервово, на адреналіні кричав "пацани, там ще далеко?!?" Пілот казав "тримайся, бо ще трохи є", і в одну мить в нього влітає ворожий дрон, як оса, ніхто не встиг зреагувати, та і шансів не було... цей хлопець підбитий ФПВшкою, обгорівший, робить останні подихи, які знімає мавік. Усі завмерли. Хтось кричить з пілотів "він ще дихає!" Але він згорів, повністю чорний, ти на це дивишся і розумієш що нема шансів, жодного. І там де це сталось, навіть полеглого, нема можливості його нічим дістати.
І носиш з собою тепер і цього хлопця і того, що бідний, без ніг, вже біля в'їзду в Констаху (Констянтинівку) може один шанс мав, але, дрон підбивши, забрав його життя. Більшість поранених нам вдалося врятувати, але одна чи дві, чи три такі втрати січуть і так порубану свідомість вже не на шматки, а в фарш.
Вночі вчора повертаю всі танчики разом до Констахи і ми просто зомліли від того, що побачили, вона геть вся, по краю, горіла, наша люба Констаха, рашисти стирають її в попіл, щодня. Хто був на каві і хотдогах безкоштовних для військових, той за неї трохи ригнув у боях, тому вона така ж ріднесенька, як хата батьків.
Бачити, як горить Україна, як горять українці, настільки боляче, той біль, як гаряча лава, горить сльозами, тече по твому тілу і застигає каменем навічно. Кожного разу дивуюсь, як я потрапила в цю, якусь паралельну реальність повного пекла, крові і всеосяжної загибелі.
Дякую, що дочитали, мені важливо цим з вами поділитися.
І за допомогу будемо вдячні, карту лишаю.
Терпимо і робимо роботу. Всім дякую.
Ваші ведмеді, головний сержант Олександр Онищенко.
Монобанк 4441111071099810
Поділитися текстом в мережах:
Репости вітаються !
>>> Підписуйтесь на нашу Фейсбук-сторінку >>> Читайте нас в Instagram >>> Підбірка новин сайту в GoogleNews >>> Статті з газети Фермер Придніпров'я
Новини ОТГ