«Ніхто насправді не допомагає, а житла немає» - отож чому сільські родини з дітьми не квапляться залишати прифронтові населені пункти

З 22 липня в Богинівській громаді на Дніпропетровщині оголосили примусову евакуацію родин із дітьми з десяти сіл: Богинівка, Богдано-Вербки, Шевченка, Сонцеве, Нововербське, Зелений Гай, Олександрівка, Хороше, Коханівка та Старий Колодязь. За інформацією ОВА, за 30 днів із цих населених пунктів мають виїхати 222 родини, в яких виховують 364 дітей. Евакуацію запровадили, зокрема, внаслідок російської атаки КАБами по селу Шевченка 2 липня, де загинула семирічна дівчинка, а її сестра, батько, бабуся та дідусь були поранені.

Чи допомагають родинам з дітьми представники влади та чи хочуть неповнолітні переїжджати зі своїх домівок — кореспонденти Суспільного вирушили у прифронтові села, щоб поспілкуватися з місцевими жителями.

Села Богинівської громади, з яких оголошено примусову евакуацію родин із дітьми. Суспільне Дніпро

Шевченка

Надія з дітьми виїхала з села Шевченка на початку серпня. Родина оселилася у Павлограді. Додому повернулися, щоб відсвяткувати день народження доньки.

Надія і її донька Маргарита. Суспільне Дніпро

Жінка розповіла: жертвами атаки 2 липня стала сім'я її знайомих. За її словами, у момент удару загибла дівчинка разом із сестричкою бавилися надворі.

«Ми думали, що то літак, і всі так думали. А воно прилетіло, не літак. Ми вдома були, в дворі сиділи. А у знайомих, ото ж де дитинка загинула, якраз дітки у басейні купались. Одна дівчина нічого, а другу… Ми були на похованні. Там немає на що дивитися. Перев'язана, перемотана...» — пригадала Надія.

Будинок, де загинула семирічна дівчинка внаслідок атаки КАБом, село Шевченка, Дніпропетровщина, удар 2 липня 2026 року. Суспільне Дніпро

Вона прожила у Шевченка 13 років. Каже: зважитися на евакуацію було складно. Проте її донька Маргарита розповіла журналістам, що хотіла цього, адже нині всі її друзі виїхали.

«ВПО платять 8000. Навіть не вистачає і за комунальні заплатити, за квартиру. Тому що ціни страшні. Ми знайшли однокімнатну в Павлограді за 8000 по знайомству. А якщо звичайні, то 9-10 тисяч. А куди людям діватися? Ну, піду я прибиральницею за 5000. Та ну, я краще на шахту піду. Я взяла мінімальне, лише речі. Якщо що, приїдемо, візьмемо те, що треба. Тарілки, ложки взяли, каструлю взяли — і вистачить. Не тронуть вони наше село», — зазначила Надія.

Гірка на дитячому майданчику в селі Шевченка після атаки РФ. Суспільне Дніпро

Богинівка

За даними мапи DeepState, від села Богинівка, центру громади, до лінії фронту — 48 кілометрів. Як розповіли місцеві, війська РФ по населеному пункту не били. Однак, попри оголошення евакуації та обстріли сусідніх сіл, тут досі живуть діти ледь не на кожній вулиці.

«Приїжджали, казали за евакуацію. Я сказала, що дитина буде виїжджати, я — ні. Ну, ви самі розумієте, бомжувати, скільки зламаних доль. Вона поїде до братів у Дніпро. В мене вдома господарство, собаки. Я їх не можу кинути», — зазначила мешканка Богинівки Марина.

Листівки з повідомленнями про безкоштовну евакуацію у Богинівській громаді Дніпропетровщини. Суспільне Дніпро

«Що життя приготує, то і буде чекати. Я нічого не можу вирішувати. За братами я сумую, але виїжджати звідси через війну не хочу. Це складне рішення і складні зміни. Я тут виросла і покидати все через те, що війна почалася, це тяжко морально. Страшно, що мама залишиться. Наприклад, коли лягаєш спати, то чуєш, що літають. Ну, звісно, страшно. Але нічого ти зробити не можеш, бо ти звичайна людина», — додала донька Марини Ангеліна.

Марина та її донька Ангеліна. Суспільне Дніпро

А Ксенія із сином переїхали до Богинівки із Шахтарського, коли там оголосили евакуацію дітей. Батьки жінки живуть у селі Шевченка, розповіла вона. Внаслідок однієї з атак у їхньому будинку повилітали вікна.

Ксенія з сином. Суспільне Дніпро

«Вони поки ще залишаються там жити. А нам так, нам треба поїхати. По селу дітей зараз багатенько. Тут діти живуть, і там трошки далі діти. Це по нашій вулиці. Якщо сильні звуки чи літак пролетить — син боїться, кричить, до мене біжить одразу. Мені не дуже хочеться їхати. Тут своє, тут і повітря інше. Я чула, що Павлоград пропонують для евакуації і Одесу», — сказала Ксенія.