Очі не бачать - серце не болить: нащо людям знати число незбитих ракет

За матеріалами інтернет-видань 18.08.2026 73

Очі не бачать – серце не болить: нащо людям знати кількість незбитих ракет. Дроздов, RadioUAChicago

Усі одноосібники обожнюють являтися своїй челяді в ролі звичайної людини. Це така компенсаторика, рівнозначна допінгу: свою всемогутню велич самостверджувати «народним одобренням» і пожинанням слави. путін ловив неземний кайф на Сахаліні, заграючи з простими орками, жартуючи про сонячну погоду й обіймаючись із дітлахами. Те саме ловилося в Івано-Франківську, граючи в настільний теніс, підіймаючи штангу й стріляючи з лука під захоплені погляди натовпу. Лукашенко те саме ловить і прям розцвітає в простому спілкуванні з сябрами у полях, цехах і теплицях. Кім Чен Ин возноситься від задоволення на небо, коли прості корейчики непритомніють від одного лишень дотику до божества.

Остап Дроздов, письменник, сторінка ФБ.

Цей сюжет кенозису (сходження до простих посполитих) присутній ще в дохристиянському епосі, а в сучасну добу він трактується більше як ознака безправних, жорстко зарегульованих суспільств, яким час від часу треба показувати бронзовий бюст божка впритул і наживо. За цим стоїть прагматична технологія – надавати одноосібному гегемону людських рис і пом’якшувати його «сталевий» образ. Челяді – безпорадно приємно, а узурпаторам – емоційно необхідно. В такий спосіб відбувається напрочуд солодке, екстазне самозадоволення своєї обраності, масштабу, величавості тощо.

На думку володарів бульбашки, оприлюднення кількості незбитих ракет є «елементом нагнітання та підігрування російській пропаганді». Замість конкретних рішень по унеможливленню армагеддону бульбашці пропонується жити за давнім народним принципом «очі не бачать – серце не болить». Як у тому фільмі, народові рекомендують не дивитися вгору.

Щось схоже вже робилося на самім початку війни, коли "ефективні менеджери" заборонили виставляти табло з курсом валют біля обмінників. Відтоді гривня все одно впала до історичного мінімуму й перетворилася на девальвовані папірці, а результат, як не верти, все одно висвітлиться на табло, навіть якщо це табло ховати подалі від очей. Так і тут. Маємо задавнену й прогресуючу патологію, яка полягає в хворобливій зацикленості лише на успіхах ціною ігнорування й штучного приховування нерозрішувальних проблем. Вечерній квартал вважає, що відсутність інформації про проблему вирішить проблему. Достатньо не дивитися вгору.

Попередня
московія рухається до соціальної кризи, яка станеться тоді, коли ніхто її не очікує

Наступна
Школярки із Кам'янського завоювали два «золота» Всеукраїнського шашкового турніру

Поділитися текстом в мережах: Репости вітаються !

>>> Підписуйтесь на нашу Фейсбук-сторінку
>>> Читайте нас в Instagram
>>> Підбірка новин сайту в GoogleNews
>>> Статті з газети Фермер Придніпров'я