Верховна Рада підтримала в першому читанні законопроєкт №14412.
За – 269 голосів.

 

 

Децентралізація – одна з найуспішніших реформ держави. Почалася у 2014 році. Громади створили, райони укрупнили, а повноваження між рівнями так і не розмежували. Реформа зависла на півдорозі.

Її завершення – як внутрішня потреба, так і пряма вимога ЄС. Це закріплено одразу в кількох документах: рекомендації Єврокомісії (кластер "Функціонування демократичних інституцій та реформа державного управління"), одному з індикаторів Плану України та Дорожній карті державного управління. Три документи, одна вимога: розмежуйте повноваження.

Закон встановлює прості правила.

Повноваження діляться на власні та делеговані. Власні: те, що рівень влади робить сам і сам за це відповідає. Делеговані: коли держава передає функцію вниз. Але з обов’язковою умовою: передав повноваження – передай гроші. Без ресурсу не передаєш.

Нова категорія: факультативні повноваження. Громада може добровільно взяти на себе державну функцію на договірних засадах. І може відмовитися за шість місяців без санкцій. Раніше такого не було.

Якщо в законі прямо не сказано, кому належить повноваження, воно автоматично вважається повноваженням громади.

Фактично – презумпція на користь місцевого самоврядування.

Що змінюється для кожного рівня. Громади отримують чіткий перелік того, за що відповідають саме вони. Принцип субсидіарності: все, що можна вирішити на місці, вирішується на місці.

Райони. Добре, що закон нарешті визначив їхню роль. З 2020 року районні ради перебували в підвішеному стані. Повноваження розмиті, грошей мало, виконкомів немає. Районні адміністрації під час війни стали військовими. Роль району залишалася законодавчо невизначеною. Тепер є чіткі критерії: район робить те, що виходить за спроможність однієї громади і потребує координації між ними.

Ліквідувати районний рівень можна тільки через зміни до Конституції. Після закінчення воєнного стану з великою ймовірністю будуть оголошені вибори, і конституційні зміни не будуть пріоритетом. Район залишається. Головне питання – не в тому, чи він існує, а в тому, щоб він мав не тільки повноваження, а й ресурси для їхньої реалізації.

Після війни районні ради мають отримати нових депутатів, створити виконкоми і нарешті запрацювати з чітким переліком повноважень і грошима під них.

На регіональному рівні закон визначає два органи: обласну раду і обласну державну адміністрацію. Перехідні положення фіксують: поки не створені виконкоми обласних рад, їхні повноваження виконують ОДА на підставі делегованих повноважень від рад.

Окремий блок: повноваження під час воєнного стану. Якщо держава під час війни поклала на громаду додаткові функції без грошей – зобов’язана компенсувати згодом.

Закон правильний. І він євроінтеграційний. Про це далі.

Продовжуючи про законопроєкт №14412.

Для людей це просто: менше хаосу у відповідальності між рівнями влади. Чіткі правила, хто що робить, за що відповідає і за які ресурси все робиться. І головне: якщо вам передали функцію без грошей, тепер це не ваша проблема, а порушення закону.

Далі, це "маяк" програми Ukraine Facility. Після остаточного ухвалення в другому читанні Україна зможе отримати 440 мільйонів євро від ЄС. Децентралізація – одна з умов вступу.

Уряд має протягом року після ухвалення переписати галузеве законодавство під нові правила. Медицина, освіта, соціальні послуги, у кожній сфері буде прописано, хто конкретно відповідає.

Що прямо написано в законі про майбутнє. Перехідні положення фіксують: виконавчі органи обласних і районних рад будуть створені. Не "якщо", а "до утворення".

Поки їх немає, повноваження виконують ОДА на підставі делегування від рад. Це сьогоднішня реальність, яка вперше отримує правову рамку.

Окремий трек, який не входить у цей закон але не менш важливий – трансформація військових адміністрацій після війни.
Вони повернуться у цивільний формат і поступово мають перетворитись на органи префектурного типу, умовно як у Франції чи Польщі. Це модель, до якої Україна рухається в рамках вступу до ЄС.

Контроль буде виключно за законністю рішень місцевого самоврядування, як в Європі. Не включає оцінку доцільності, ефективності чи результативності. Це прописано прямо в тексті закону.

Але окремий закон про префектів (№4298) застряг у Раді з 2020 року. У 2025 зареєстрували альтернативи, вони теж не просунулись. Повноцінні префекти вимагають змін до Конституції, а під час війни це неможливо. Це питання наступного етапу. Але напрямок закладений.

Закон прийнятий за основу. Це означає, що концепцію схвалено. Напрямок, структура, принципи прийняті.

Комітет доопрацює текст до другого читання. А 269 голосів говорять про те, що з великою ймовірністю закон не буде заблокований у другому читанні.