Одкровення на повен голос: Хто ми є?

Хто ми є?

Олександр ВИСОЦЬКИЙ    (facebook.com)

ДО нас тільки зараз, як до жирафи, почало доходити, хто ми є...

Ні, підказки і натяки демонстративно були розкладені повсюдно, але ж ми такі скромні, такі толерантні, такі поступливі, такі меншовартісні і віктимні, що аж сліпі.

А чи ставили ми собі питання: «Як так сталося, що народ «кріпаків» зайняв найбільшу та найродючішу територію в Європі?» Україна розміром приблизно, як Британія, Румунія і Польща разом узяті.

Яким чином «сільська» мова, «малоросійськоє нарєчіє, которого нє сущєствуєт» має сукупно до мільйона слів???

Перші українські слова (мед і страва) були записані Пріском Панійським у таборі гунського володаря Аттіли на території сучасної України в 448 р. н.е.

Як у «маленькую культуру» вмістилися 200 000 народних пісень, велика національна кухня, орнаменти, обрядовість, архітектура, колосальний живопис, перші в Східній Європі академії і книгодрук, стародавні літописи і кобзарство, гумор, театр Корифеїв і «Березіль», музика Веделя і Березовського, Сковорода і Вернадський? Такої «маленької» культури вистачило б на 10 народів.

Як вийшло, що предки «молодої держави, якій всього лише 30 років», брали столицю Візантії Константинополь ще в 907 році, знищили Хозарський каганат 968-го, спалили османський флот у 1615 році, палили передмістя Москви 1618-го?..

І це лише верхівка айсберга.

Мене особисто НЕ дивує фантастична сила українців, продемонстрована останнього року.

Українці були такими завжди. Нам про це кричать історія і пам’ять поколінь. Просто ця пам’ять до нас повертається надто повільно.

Ми, як гидке каченя, що виявилося лебедем і полетіло з курятника меншовартості.

І нам треба терміново навчитися ЛЮБИТИ і ПОВАЖАТИ себе, як це роблять нормальні незакомплексовані народи. Бо ми не кури, а лебеді, і батьки наші лебеді, і прапрадіди були вільними та прекрасними!

Вони високо літали і в курниках не жили.

Це треба знати і пишатися!

У будь-якій незрозумілій ситуації пишайся Україною!

Це обґрунтовано.

Я перевіряв.

                                      (Газета україньких селян "СІЛЬСЬКІ ВІСТІ")