ОВК «перша» на те і є перша, щоб вчилися наступні, - коментар Миколи Ясеня

Чотири роки тому, у 2022-му, коли в Україні започатковувалася програма
розгортання зрошувального землеробства і розбудови гідромеліоративних
систем та споруд і мереж, виникла й абревіатура нових в аграрному секторі
економіки формувань - ОВК. Розшифровується це дуже просто – організація
водокористувачів. На законодавчому рівні було визначено її повноваження,
права та обов”язки, але перш за все звичайно завдання і можливості. Чим
відразу майже на рівні, як говорили тоді, авантюри, страху та ризику у
Черкаській області скористалося СТОВ «Дружба». Саме воно зважилося
заснувати організацію водокористувачів «в піку усім іншим, хто все ще
сумнівався» під символічною назвою - ОВК «Перша». Бо вона і була на ділі
першою. Так що нічого не вигадували і куті ніякого меду не передавали.
І от тепер забігаємо наперед і повідомляємо, що через чотири роки СТОВ
«Дружба» обробляє понад 675 гектар поливних земель, оскільки має у
своєму розпорядженні три зрошувальні мережі. Одну власну Боровицьку і
колишні дві державні – Трушівську і Тіньківську. Причому Трушівська не раз
зупинялася ще з 1980 року, а останні 15 літ зовсім не експлуатувалася.
Можете уявити, у якому занедбаному - «розібраному» - стані вона
перебувала. А якщо вірити тепер начальнику виробничого департаменту
СТОВ «Дружба» Артуру Налбандяну, «урожайність кукурудзи на зрошені
зросла на 70 центнерів з га, гібридного соняшнику на 5 центнерів, а
прибутковість на усіх цих полях підвищилася на сорок відсотків».
Правда Налбандян знайшов за потрібне зауважити, що «бути першими
виявилася не так легко, як уявлялося та як спершу малювалося-обіцялося».
Бо перш ніж передати державні системи у повну власність «Дружбі»,
держава попередньо висунула кілька вимог, які знадобилося не лише
врахувати, але й неодмінно виконати. Це як нас у Європу, жартували в
господарстві, кличуть, домагаючись, аби спочатку ми до європейських мірок
«дотяглися». Коротше, сільгосптовариство ці обставини спонукали ще не
маючи аніяких прав на Трушівську зрошувальну систему, за власні кошти
починати відновлювати її насосні станції та гідромеліоративні потужності. Без
гарантії, що «в разі чого» затрати будуть повернуті чи бодай компенсовані.
Зате після того, як «процес пішов», СТОВ «Дружба» отримало
фінансування за Програмою АГРО, котру запропонував уряд Сполучених
Штатів Америки. В якому вигляді? За субгрантом 1 тисячі 312 метрів

трубопроводів, двох сучасних дощувальних машин ясна річ заокеанського
виробництва, а на дві власного ще радянського зразка «навісити» так звані
«крила поливу», котрі немов своїми «помахами одними махами» доточили
181 додатковий зрошувальний гектар. І зовсім особлива історія відбулася з
тією ж Трушівською поливною мережею. Після первинної реконструкції, ще
без приватних інвестицій, позичок і грантів, аби подати на поля один куб
води, вона споживала 620 кіловат електроенергії. Проти 180-ти, які витрачала
приватна Боровицька мережа. Тож мало не в шість разів більше, що можна
тлумачити як в шість разів таким чином і фінансові марні навантаження на
кожен гектар.
От тепер і поміркуйте, варта чи ні була вичинки «шкірка» з затією
створення ОВК – організації водокористувачів «Перша»? Отож! «Фермер
Придніпров”я» і підготував свій коментар, аби і зацікавити, і стимулювати
цим досвідом інші фермерські господарства. Враховуючи звичайно, що
через явно глобальне погодно-кліматичне потепління і наростаючий дефіцит
вологи у землях наших степових країв розширення та поглиблення
зрошуваного землеробства чим далі не уникнути. Та і в Україні загалом теж.
За останніми даними Міністерства економіки, довкілля та сільського
господарства на кінець попереднього 2025 року в державі уже створено
загалом 76 ОВК – організацій водокористувачів. При цьому 35-ть з них свої
меліоративні системи поквапилися уже внесли у Державний земельний
кадастр, а більшість інших у свою власність прийняли і неприватизовані досі
насосні станції, трубопроводи та суміжне гідротехнічне обладнання і майно.
А чому вагатися, поки можна – і так погодьтеся не зайве радити.