ПОДЯКА ФЕРМЕРУ АНАТОЛІЮ КОСТЕНКУ - НА ЦАРИЧАНЩИНУ З ПРИЯЗНЮ

     Мій колега і давній приятель Дмитро Якимов, який, до речі, кільканадцять років успішно праював власним кореспондентом свого часу популярної серед сільського населення Дніпропетровщини газети "Зоря", виставив на своїй сторінці в соцмережах доволі як на мене цікаву інформацію. А саме: · 

49 років тому, у 1974-ому, Бабайківський зоотехнікум відправив у самостійне життя останній випуск і завершив своє існування.

   З цієї нагоди днями частина тих щасливчиків провели зустріч, що пройшла в Бабайківці та Царичанці. Людей (з різних і зрозумілих, звичайно, причин) прибуло небагато, але під час цього нетривіального заходу панувала надзвичайно тепла та дружня атмосфера зі спогадами, коментарями та побажаннями. 

  Судячи з усього, зібралися люди, які воліли зустрітися та побачитися і яким було що згадувати. А головне, гадаю, яким знайшлося чим пишатися та втішатися на схилі своїх літ. 

   Треба відзначити, написав далі Діма Якимов, що зустріч відбулася за сприяння та допомоги родини колишнього однокурсника - нині відомого й успішного у наших краях фермера Анатолія Костенка. Від учасників зустрічі родині Костенків автор публікації висловив велику й щиру вдячність!

   До речі, Якимов у кінці знайшов за потрібне зауважити, що особисто він не закінчував (чи не закінчив) технікум у Бабайківці, просто два роки був однокурсником студентів того останнього випуску. За це спасибі і Дмитру Петровичу. Справа в тім, що в давні тепер радянські часи Бабайківський зоотехнічний технікум був доволі відомим і авторитетним. Його закінчило чимало людей, котрі потім стали по-перше знатними аграріями у твваринницькій галузі, але не тільки тваринницькій - загалом в сільськогосподарському виробництві Дніпропетровської області. Скажімо, наскільки мені відомо, цей технікум закінчила Тамара Святодух, яка згодом багато років очолювала знаменитий колгосп "Червоний партизан" у Мишуриному Розі Верхньодніпровського району. І знаєте що мене ще зворушило у повідомлені Діми Якимова?

   Це ж не кругла дата, не 50-ліття, приміром, а 49 річниця припинення існування непересічного колись аграрного технікуму зібрала його останніх випускників. Люди згадали дату не з нагоди чи з приводу, а за велінням своїх душ. В цьому також полягає їхнє благородство.