Про гостя, який все життя мріяв погостювати в Україні, - коментар Миколи Ясеня

І який здійснити свою ще юначу мрію зумів лише у поважному похилому віці, коли йому довелося уже по суті зважитися на подорож через весь океан з американського континенту у нашу посеред Європи Україну.
Причому тепер гостя не злякало і не зупинило навіть те, що тут же триває запекла війна.
А появився цей гість несподівано та непрошеним у Києві на конференції, яку проводила там відома компанія з волинського Луцька «Агротерра». Була ж присвячена ця конференція проблемам та новітнім ефективним технологіям живлення сільськогосподарських культур. Її образно і назвали «Як нагодувати рослини, котрі ми вирощуємо?» Ми достеменно не відаємо, запрошувалися чи ні на конференцію фермери з нашого
придніпровського регіону, одначе не сумніваюся, що розмови, котрі на ній відбулися, новини про нові розробки й досягнення вельми актуальні та цікаві і варті ували для усіх аграрників України.
Одначе ми про гостя. Справа у тім, що «Агротерра» не вперше влаштовує подібні конференції, а на них за традицією завжди прибуває відомий в США фермер-новатор і засновник та власник щось на зразок
виробничо-навчальної і дослідної ферми «Precision Planting» Грег Саудер. Оця назва його ферми в перекладі українською «Точний висів» - гадаємо, сільгоспвиробникам вона чітко і ясно промовляє, чим ферма-фірма Саудера
займається. Тільки от на цей раз американський спікер без попередження, а в якості приємного сюрпризу прилетів не сам. Разом з ним в Україну завітав його земляк та багатолітній там фермер Рей Флікнер. Дійсно доволі
немолодий чоловік, дивлячись на якого, багато хто у Києві запитував себе, що йому тут треба? Та й як справді він у своєму віці осмілився на далекий і втомливий переліт? Але коли нежданому гостю надали слово, учасники
конференції вражено і з подивом замовкли та слухали Рея Флікнера не переводячи подихів.
Виявилося, що він нащадок давнього роду українських переселенців, які на американський континент перебралися ще майже двісті років тому. І там в штаті Канзас вони заснували свої фермерські господарства, котрі дуже
швидко вибилися чи не в найкращі – переконали місцевих, що «з цими українцями ще не всім тягатися вдасться». Це по-перше. А по-друге емігранти привезли з собою - доперли! – «цілий чувал пшеничного зерна, який 
незабаром став родоначальником багатьох нинішніх сортів пшениці в найбільш пшеничному штаті Америки». Ось так і не інакше. Більше того, на межі полів, де прибулі до пуття ще з невідомої тоді України й починали свою
фермерську там «кар”єру», вдячні американці встановили пам”ятну Стелу на честь і на згадку про «Велику подію в історії штату Канзас». Не вірите? Очевидно сам передчуваючи, що не повірять йому на слово, Рей Флікнер
привіз з собою фотознімки Стели. Особисте фермерське господарство Флікнера існує з 1874 року. Він
його успадкував від діда. Воно невелике – всього 400 акрів. Це «по-нашому» майже 162 гектари. А він на них постійно і доволі вдало вирощує озиму пшеницю, сою та кукурудзу. Використовує покривні культури та підземне
зрошення.
-У кожної ферми є свої обмеження, - сказав на конференції у Києві гість з Америки. – Це нестача вологи, високі температури, бідні грунти і нарешті слабкі фінанси. Однак основний фактор обмеження завжди - сам фермер.
Так мені казав мій дід, і це правда. Потрібно бути наполегливим, трудолюбом та невтомним і метким також на розум, щоб найкраще, як також говорив мій дід, скористатися тим, чим обдарував нам Господь.
А ще з дитинства дуже полюбивши свого діда, який яскраво розповідав про країну, з якої прибув у США його рід, а особливо в юначі літа Рей поклав собі за мету обов’язково рано чи пізно побувати в зачарованій Україні. Однак
все якось не виходило. Не складалося. Та доживши до схилу літ, зрозумів, що якщо не здійснить своєї заповітної мрії зараз, то уже ніколи не здійснить. І от він приїхав. І от він тут! Це найбільше щастя, яке випало йому в його житті.
Залишилося докинути, що перебування в Україні несподіваного, однак бажаного виявилося гостя мало своє продовження. Наступного дня директор відомого насіннєвого господарства «Рост Агро» Максим Бернацький привіз і
вручив схвильованому раптом до сліз Рею Флікнеру дві торбини елітного насіння сучасних українських пшениць. Щоб значить історія хліба української селекції тривала і не кінчалася.