ПШЕНИЧНЕ ПОЛЕ ЯК СТРАТЕГІЧНИЙ ОБ'ЄКТ

Телефонує голова Нікопольської районної військової адміністрації Євген Євтушенко і повідомляє: «Сьогодні вранці рашисти вступили у бій зі скошеним щойно поблизу нашого села Шолохове пшеничним полем і успішно поцілили в нього ракетою. Виникла там глибочезна вирва, яку обстежують рятувальники МНС та поліція. Отож ніяких руйнувань не сталося і не могло серед степу статися. Ясно, що без жертв і постраждалих обійшлося. Ви не повірите: селяни у даному випадку чи не вперше розсміялися. Все одно, мовляв, що потвори-росіяни, скажені собаки й мерзота та мародери й убивці потрапили пальцем у небо!

Людей, погодьтеся, можна зрозуміти. Адже паніки та страху цей приліт ворожої непрошеної «гості» на цей раз точно не наробив. Одначе й смішного, звичайно, насправді знову мало. Бо на Дніпропетровщині яка ситуація? З трьох сторін область - з боку Донеччини, Запоріжжя та Херсону - більше місяця уже навіжені окупанти-загарбники обстрілюють на знищення населені пункти крайніх сільських громад і людей в них. Під особливо нищівним прицілом день і ніч перебувають мешканці Зеленодольської та Апостолівської громад, також Великомихайлівської та Покровської на Синельниківщині. Уже від більше, ніж десятка сіл суцільні розвалля лишилися. А які тут села були! Велика Костромка, Мар'янка чи Зеленодольськ, котрі ще недавно вважалися раєм. І мало ж не щодня на Криворіжжі гинуть безневинні селяни. Таке враження складається, що для очманілих нелюдів-рашистів сільський люд і сільськогосподарський сектор української економіки і є чи не першими стратегічними цілями їхньої здурілої «спецоперації».

А тепер виходить, що і українське чорноземне поле вважають за стратегічний об”єкт. Уже тому воно винне, що дякуючи старанням українських селян-трударів щедро родить хліб. Напередодні влучного пострілу по скошеній ниві у Нікопольському районі вороги здійснили й азартну атаку на ниву, котру ще не встигли скосити поблизу села Шестірня Широківської ОТГ. Ясно, що нива спалахнула вогнем. Хвала тільки пожежникам, які не дали всій пшениці вигоріти.

І що кидається у вічі, так це те, що потерпають від нападників перш за все фермерські господарства області. Почалося полювання на них ще навесні, коли одного ранку на околиці села Гупалівка Магдалинівської ОТГ зненацька гучно гупнули дві ворожі ракети. Колись була колгоспна тваринницька ферма там, але останні тридцять років обживалася-стягувалася база фермерського господарства Юрія Гуманенка. Знадобилося потратити багацько сил і звичайно грошей також, щоб зробити чоловіку одне з кращих в окрузі ПП «Гуманенко».

- Гахнуло й шарахнуло настільки сильно, - розповідав Юрій Максимович, - що понівечило й покарьожило усю техніку. Сівалки жодної цілої не лишилося. Як і жодного приміщення. Дахи позлітали навіть за пару сотень  метрів од бази, а уламки розлетілися у радіусі до півкілометра. На щастя чудом не вбило мого сумлінного помічника-пенсіонера, який рано зранку поквапився ремонтувати вантажний автомобіль. Але покалічило. Його я терміново доправив в обласну лікарню імені Мечникова, де постраждалому негайно зробили операцію…

Буквально через годину-дві дзвонили Гуманенку колеги-друзі і обіцяли допомогти та виручити з польовими роботами, бо фермер тоді ще не закінчив сіяти ярові. І слів своїх дотрималися. Сьогодні Юрій Гуманенко уже жнивує. Наперекір підступним завойовникам. Скорити їм українських хліборобів зась. Дзуськи! Незважаючи на те, що за останніми даними в області зазнали ударів ракетами та снарядами мінімум три десятка фермерських та інших приватних сільгосппідприємств. Серед знищених передусім ангари, сховища та гаражі. Як і запаси ще не реалізованого збіжжя. Останній «нещасний випадок» стався у селах Калинівське Великомихайлівської та Коломийці Покровської ОТГ. Там ні сіло, ні впало злодії обстріляли також – як на нас навряд чи випадково знову – СФГ «Україна», якому без року тридцять літ. Отож, як і ПП «Гуманенко», одного з найдавніших в області, що встигло вибитися по суті у флагмани тамтешніх фермерських формувань. Очолює його знатний і авторитетний господарник в масштабах не лише колишнього Покровського району Юрій Вакуленко.

- Вважав уже я, що осідлав надійних коней, - тяжко й сумно зітхає Юрій Євгенович, - бо ж імпортної техніки, включаючи трактори та зернозбиральні комбайни, придбав достатньо, щоб обробляти майже дві тисячі гектарів угідь. Це не кажучи про сівалки і грунтообробний причіпний інвентар. Ще німецьким обладнанням оснастив власне зерноочисне виробництво. І на тобі – з-за межі, котра відділяє нас від гуляйпільського, прилітають ракети проклятих рашистів-орків - щоб вони разом зі своїм фашистом путіним раз і назавжди виздихали усі до одного! - і від мого добра, трудами заробленого, нічого не зосталося. Зруйнована і мехмайстерня, знищені три склади, гаражі. Не менше, ніж на 15 мільйонів доларів зазнав я в один момент збитків…

На фото: зруйноване орками СФГ "Україна" Юрія Вакуленка, Покровщина.

Далі Юрій Вакуленко повідомляє, що йому належить скосити понад 700 гектарів озимого хліба і майже 400 рапсу, але куди везти зібраний урожай, він «придумати і знайти не може». Всі приміщення для зберігання згоріли до тла. Немає й чим тепер транспортувати - два КАМАЗи відновленню не підлягають. А жнивувати необхідно спішить, поки вирощений хліб в полях ще цілий. Бо чи дадуть зібрати? З учорашнього дня у сусідів-гуляйпільців степ в глибину до 30 кілометрів у вогні і диму: шарахнули злодійські нелюди по достиглих колосках фугасними снарядами, і тепер небачену тут уже кілька останніх століть степову пожежу не погасити. Горять хліба від краю до краю, від обрію до обрію, уже не лише димами, а й полум'ям дістають неба.

То хіба можна настільки божевільне, жорстоке і геноцидне варварство прощати дикунам з боліт та хащів колишньої московії?