Міжнародний терорист путін, як і гітлер в 1944-му, вже ховається від людей
За матеріалами інтернет-видань
16.04.2026
96
Інстинкт самозбереження щось шепоче господарю кремля. Він забився в глухий кут і майже зник із публічного простору: не з’являється на масових заходах, уникає коментарів щодо гучних провалів, не виголошує довгих промов. За три місяці путін здійснив лише одну поїздку за межі москви – до найближчого Санкт-Петербурга.
Юрій Федоренко, командир 429-ї Окремої бригади безпілотних систем «АХІЛЛЕС», депутат КМР, радник оборонного комітету ВРУ, сторінка ФБ.
Ця відлюдкуватість має історичні паралелі. У 1944 році Адольф Гітлер також дедалі більше ізолювався. Його пропагандист Йозеф Геббельс тоді занотовував, що відстороненість фюрера погано впливає на моральний стан населення. Коли вожак ховається, це завжди сигнал системної слабкості для зграї.
Втім, це лише один симптом. Хвороба кремлівського режиму значно глибша. Щоденні новини приносять нові ознаки слабкості: погіршення економічних показників, конфлікти між елітами, деградацію інфраструктури, проблеми на фронті. Система починає давати збої одразу в кількох критичних вузлах.
Те, що ми спостерігаємо, добре описується політичними теоріями, як сучасними, так і класичними. Американський політолог Брюс Буено де Мескито пояснював: влада диктатора тримається на вузькому колі підтримки – силовиках, олігархах, духівництві тощо. Поки він забезпечує їм вигоди, його підтримують, але коли накопичуються провали – військові, економічні, управлінські – ця підтримка починає танути. Тоді правитель стає токсичним навіть для своїх, а його «професія» – вкрай небезпечною.
Цілком можливо, що нинішня замкнутість кремлівського лідера – це не просто ознака «депресивного стану», а реакція на зростаючу небезпеку. Він відчуває, що ґрунт під ногами більше не такий твердий.
Інша класична традиція – теорія еліт італійського соціолога XIX-початку XX століття Вільфредо Паретто – розглядає владу як баланс між впливовими групами. Коли цей баланс руйнується через війну, виснаження ресурсів, скорочення «кормової бази» – система входить у фазу турбулентності. Тоді правителя можуть усунути ті, хто ще вчора був його опорою.
В обох випадках ідеться про одне й те саме: зміні влади передує етап критичного накопичення внутрішніх проблем. Власне, це і є діагноз сучасної росії: критичне накопичення збоїв.
Так, ми не бачимо масових протестів у російських містах. Не спостерігаємо революційної хвилі. Але це не означає, що організм здоровий. Це означає лише, що хвороба протікає приховано – уражаючи нервову систему, судини, інші життєво важливі органи. Але в першу чергу – мозок.
Ця хвороба не лікується. Стадія, ймовірно, передостання. Далі – або колапс, або агонія з метастазами у вигляді внутрішніх бунтів, заколотів і нових пригожинів. Але це вже не наша справа – прогнозувати перебіг кремлівської хвороби. Наша справа – пришвидшувати фінал агресора.
Кожен день нашої боротьби – це ще один удар по ослабленому організму ворога. Як саме він буде страждати і як саме впаде – не так важливо. Важливо лише, щоб впав. Працюємо над цим. Слава Україні!
Поділитися текстом в мережах:
Репости вітаються !
>>> Підписуйтесь на нашу Фейсбук-сторінку >>> Читайте нас в Instagram >>> Підбірка новин сайту в GoogleNews >>> Статті з газети Фермер Придніпров'я
Новини ОТГ