Власники земельних ділянок сільськогосподарського призначення повинні враховувати особливу процедуру відчуження таких земель. Законодавством України передбачено переважне право окремих осіб на придбання земельної ділянки, зокрема орендаря. Про це повідомляє Земельний фонд України, пише agronews.ua.
Відповідно до статті 130-1 Земельного кодексу України, переважне право купівлі земельної ділянки сільськогосподарського призначення мають:
- у першу чергу – особа, яка має спеціальний дозвіл на користування надрами (у визначених законом випадках);
- у другу чергу – орендар земельної ділянки.
Орендар може реалізувати своє переважне право за відсутності суб’єкта переважного права першої черги або після його офіційної відмови від такого права.
Частина третя статті 130-1 Земельного кодексу України встановлює чітку процедуру повідомлення орендаря про продаж.
Не пізніше ніж за два місяці до укладення договору купівлі-продажу власник земельної ділянки зобов’язаний зареєструвати намір щодо її продажу у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Для цього подається заява нотаріусу разом із проєктом договору купівлі-продажу. Після реєстрації наміру нотаріус протягом трьох робочих днів повідомляє суб’єкта переважного права шляхом:
- направлення цінного листа з описом вкладення та повідомленням про вручення;
- або особистого вручення під підпис.
Закон також визначає, що орендар вважається належним чином повідомленим навіть у випадку його відмови отримати повідомлення або повернення поштового відправлення через закінчення строку зберігання.
Державна реєстрація права власності на земельну ділянку здійснюється лише за умови дотримання вимог законодавства щодо реалізації переважного права.
Якщо під час проведення реєстраційних дій буде встановлено, що:
- намір продажу не був зареєстрований у встановленому законом порядку;
- орендар не був належним чином повідомлений;
- не сплив передбачений законом строк для реалізації переважного права;
- відсутні документи, які підтверджують відмову суб’єкта переважного права від його реалізації, реєстратор або нотаріус не матиме законних підстав для проведення державної реєстрації переходу права власності.
Такі обмеження спрямовані на захист законних прав орендаря та запобігання незаконному відчуженню земель сільськогосподарського призначення.
Частина четверта статті 130-1 Земельного кодексу України передбачає, що у разі продажу земельної ділянки з порушенням переважного права суб’єкт такого права може звернутися до суду з позовом про переведення на нього прав та обов’язків покупця.
Тобто навіть після укладення договору купівлі-продажу та реєстрації права власності новий власник може втратити набуте право за рішенням суду.
Процедура повідомлення орендаря про намір продажу земельної ділянки є не формальністю, а обов’язковою вимогою закону. Дотримання порядку реєстрації наміру продажу, належного повідомлення суб’єкта переважного права та документального підтвердження всіх етапів процедури є необхідною умовою для подальшої державної реєстрації переходу права власності.
Недотримання цих вимог створює ризик відмови у проведенні реєстраційних дій та подальшого оскарження правочину в судовому порядку.
Для отримання індивідуальної консультації телефонуйте за номером: +38 (067) 405 69 55 (дзвінки приймаємо до 19:00), пишіть у Viber цілодобово або звертайтесь на електронну пошту: zemfondgroup@gmail.com.