Інтерв’ю з дружиною загиблого військового Владислава Вороніна

Ольга Вагнер Вікторія Пінчук

Вікторія та Владислав Вороніни з Дніпропетровщини мріяли разом відсвяткувати першу річницю весілля. Закохані встигли лише розписатися, а далі чоловік знову поїхав на фронт. За шість місяців Владислав зник безвісти на Донецькому напрямку. Вікторія розшукувала його три тижні та сподівалася, що він живий. Владислав загинув 29 листопада 2023 року.

Вікторія розповідає, чоловік почав допомагати військовим з другого тижня повномасштабного вторгнення. Далі, каже, зрозумів, що цього недостатньо та долучився до лав ЗСУ.

"Почав свій шлях у ЗСУ, це була військова поліція. Він сказав мені, що хоче перевестися в якийсь бойовий підрозділ. Він почав шукати, а йому казали: давай залишайся тут, ти дуже цінний кадр, ти нам так допомагаєш. Його професійна діяльність, адвокатура, йому дуже допомагала у ВСП. І його не хотіли відпускати та стримували, але його бажання було понад усе", — згадує жінка.

Вікторія та Владислав. Фото з особистого архіву Вікторії

Далі чоловік долучився до однієї з бригад Збройних сил України. У травні 2023 рокуц Вікторія та Владислав одружилися. Військового тоді відпустили на один день.

"Потім почалися вже активні бойові дії. Власне, це було біля Роботиного на Запорізькому напрямку. І в один з днів липня ми отримали звістку, що його найближчий друг поранений. Потім вже сказали, що це втрати обох кінцівок, ампутація. Потім надійшла звістка, що 7-го липня серце друга зупинилося", — згадує жінка.

Далі чоловіка перевели на Донецький напрямок.

"Конкретно село Степове і все, що є навколо. Загинув він там. Це село було розв’язкою. Ми почали розуміти, на жаль, вже після його загибелі, що він брав активну участь в бойових діях по його медалях, по пораненнях — він нам нічого не казав", — каже вона.

У жовтні, розповідає Вікторія, командир чоловіка отримав поранення, і Владислав тимчасово заступив на його посаду.

"Він попереджав там, що його не буде добу на зв’язку. Я така: ну, добре. Наступного разу він сказав, що його не буде 3 дні. Останній раз, коли він попереджував, що він вийде на зв’язок, то це завтра ввечері чи за добу. Це були три тижні, які по відчуттях тривали 3 роки, напевне. Ми шукали будь-які виходи, де остання точка, через волонтерів, через військових, через Червоний Хрест", — розповіла вона.

21 грудня рідні дізнались, що військовий загинув.

"Я сказала, що я не буду вірити в це, допоки його не побачу. У мене було абсолютне неприйняття цієї ситуації. Він завжди обіцяв: я повернуся. Дуже багато ми спілкувалися за наше майбутнє. 27-го грудня був вже день поховання і я одягнула ту каблучку чоловіка, і вже її не знімала", — каже жінка.

На першу річницю шлюбу Вікторія організувала фотосесію: вбралася в свою весільну сукню, взяла військову форму чоловіка та весільний піджак, який він так і не встиг одягнути. Каже: це трохи допомогло зменшити її біль. Світлини відгукнулися в користувачів соцмереж, розповідає Вікторія.

"Я побачила фотосесію, яку зробила інша дівчина, теж дружина загиблого. У мене були певні думки, аби якось в такому вигляді пропрацювати свою травму. Оці всі втрачені надії, хвилювання, розуміння, що в нас вже не буде святкування, не буде першої річниці шлюбу, у нас не буде нічого", — розповіла вона.

Фотосесія Вікторії. Фото з особистого архіву Вікторії

Після цієї фотосесії, каже жінка, було складно, але це допомогло трохи зменшити біль втрати.

"Ці пів години я йшла і просто ревіла. Це була восьмв година, вже сутінки. І я розумію, що отак день завершується, як і наша історія. Я не можу сказати, що це на 100% зменшило мій біль, але на якусь тисячну долю, напевне все ж таки так", — згадує Вікторія.

Вікторія Вороніна біля портрету загиблого чоловіка. Суспільне Дніпро

Зараз вдома в неї є місце, де вона вшановує пам’ять свого чоловіка, альбом зі світлинами з розпису, який він так і не побачив, а щодня вона запалює за коханого свічку.