СУМНО, БРАТТЯ, СУМНО: ПРАВДА ПРО ОСТАННІЙ РАДІОДИКТАНТ НАЦІОНАЛЬНОЇ ЄДНОСТІ
За матеріалами інтернет-видань
30.10.2025
311
Публікація Liudmyla Vynokurovа
Пам'яті моєї мами
ПРО ДИКТАНТ НАЦІОНАЛЬНОЇ ЄДНОСТІ...
Сьогоднішній Диктант яскраво показав нашу єдність... Правда, з того боку, з якого не чекали... Можна сказати, що ми об'єдналися навколо відчуття, що нам прикро і не байдуже, як пройшов цей Диктант, котрий мав би стати традиційним святом...
Та все пішло, не зовсім так, як очікувалося... Організатори, не впоралися із своїми обов'язками... Про це багато відгуків у мережах - від відвертого невдоволення тих, хто писав диктант усі попередні роки (як, приміром, шанована усіма переможниця кількох диктантів пані Христина Гоянюк зі Львова - має право, як ніхто інший) до розчарування тих, хто вперше і хвилювався, і готував вишиванку, і повторював правила правопису, і шукав особливого товариства людей, щоб разом цю подію святкувати... Від тих, кому все байдуже чи котрі не вважають слово, мову дуже важливими нині, коли "говорять гармати", до ти відвертих злостивців і недругів, котрі втішаються, що наш Диктант пройшов не зовсім так, як би хотілося... Критиків - хоч греблю гати... Посередині - виховані і толерантні люди, котрі делікатно мовчать, відводять вбік погляд, ніби нічого не сталося, або хочуть всіх помирити...
Я розповім через особисте сприйняття. Думається, маю підстави і право поділитися своїми роздумами.
Мою маму звали Раїса Олександрівна (Погрібна). Вона майже пів віку викладала українську мову і літературу в школі, навчала і мене . Пів віку диктувала різні тести учням, перевіряла зошити, виправляла помилки... Кожен Радіодиктант був для неї подією, на яку вона очікувала справді, як на свято. Жодного не пропустила!
Останні роки, коли вона вже не бачила і не вставала з ліжка, ми писали разом. Мама уважно вслухалася в голос диктора, а я писала... Потім вона дуже ретельно аналізувала: і сам текст, і як його диктували, розпитувала мене, як я написала те чи інше слово, що я поставила: тире чи двокрапку, присікувалася до інших моментів. Оцінювала особливо строго, наскільки професійно читався текст... (Не всі, напевне, знають, що існують чіткі правила і вимоги, як це слід робити. Не тільки Наталя Сумська їх порушувала, а й читці попередніх диктантів). І, звичайно, ми говорили про те, наскільки цікавий був, чи сподобався текст.
Признаюся, це був ритуал, який можна було прирівняти до якогось священнодійства... Цього дня мама ніби на якийсь час зцілювалася, отримавши дозу енергії, ставала урочисто-натхненною і радісною.
Очікуючи на нинішній Диктант, я все згадувала маму і ту атмоферу, що панувала навколо неї кожного разу, коли звучав Диктант...
Чи треба комусь пояснювати, як прикро було мені сьогодні, коли я, як усі, як завжди, писала Диктант. Здавалося мені, що мама з небес за цим усім спостерігає і... плаче. А ще думалося, про, напевне, мільйони спантеличених людей, що схилилися над білими аркушами і не знали, не тільки як написати слово чи де поставити кому, а й взагалі що думати про Диктант. Мені здається, були й такі, котрі почували себе обдуреними... Уявляла собі школяриків, котрі ще не вміють швидко писати... Колишніх російськомовних, котрі лише недавно рішуче перейшли тільки на українську... Іноземців, котрі вивчають нашу мову... Їм було важко збагнути все, що відбувалося під час події, до якої вони долучилися.
Я тут не буду детально аналізувати текст, його зміст і складність, як і те, як він був прочитаний... Про це багато сказано і ще, напевне, буде сказано в мережах... Я про те, що свята не було... І не тому навіть, що стріляють гармати і ллється кров, гинуть герої і невинні діти... Воно мало обов'язково відбутися - і особливо добре, ретельно організованим. Всупереч, наперекір війні і сподіванням ворога на нашу слабкість. Мало урочисто продемонструвати справді непохитну націнальну єдність і любов до рідного слова.
Втім, жваве, безпристрасне і неупереджене обговорення того, як було проведено сьогодні Диктант, свідчить, що суспільство наше не байдуже і об'єднане, що ми вимогливі і здатні боротися, навіть коли трапляються прикрі моменти, що ми любимо і шануємо рідну мову.
А організатори на цей раз високої оцінки не заслуговують - до диктанту, тим більш до Диктанту національної єдності, требе серйозно і відповідально готуватися, тут дрібниць не може бути. Напевне, їм доведеться добре попрацювати над помилками.
... Це вже третій Диктант, який я писала без мами... Якраз через кілька днів, 31 жовтня, буде день її пам'яті. Ось так незвично, мамочко, я тебе сьогодні пом'янула. Чуючи твій голос, яким ти щось диктувала.
Поділитися текстом в мережах:
Репости вітаються !
>>> Підписуйтесь на нашу Фейсбук-сторінку >>> Читайте нас в Instagram >>> Підбірка новин сайту в GoogleNews >>> Статті з газети Фермер Придніпров'я
Новини ОТГ