Тисяча втрачених можливостей за один раз
За матеріалами інтернет-видань
02.08.2026
102
Тисяча втрачених можливостей.
Саме так я назвала інтерв’ю президента Зеленського американській MAGA-блогерці Лорі Лумер.
Ярина Клашковська, блогер, сторінка ФБ.
Не знаю, чия це ідея - давати саме це інтерв’ю англійською. Тим більше, вже є чудовий досвід якісного ШІ-перекладу та озвучки в інтерв’ю з Лексом Фрідманом.
Але президент намагався дати інтерв’ю англійською. Мовний бар’єр убив рідкісну можливість потрапити на радар американських консерваторів не під соусом зневаги та ненависті, а в позитивному контексті.
Більш «тепле», більш дружнє інтерв’ю годі собі й уявити. Лумер поставила всі потрібні питання, щоб ми - українці, устами нашого президента - проговорили всі важливі меседжі, всі дражливі моменти.
Проте - при великій повазі до того, що Зеленський практично з нуля під час війни вивчив англійську до розмовного рівня - в такому інтерв’ю важлива філігранна точність формулювань, вміння почути в питанні ті допоміжні ниточки, які закидала інтерв’юерка, спроможність підсвітити потрібні нюанси…
На жаль, президентської англійської рівня В2 не вистачає для таких завдань.
Я десь розумію логіку говорити до американців їхньою мовою. Але насправді це не їхня мова. Американська глибинка не любить іноземних акцентів та автоматично сприймає таких мовців як чужих, навіть якщо вони висловлюються вільно. Знаю це і з власного досвіду також.
У результаті, президент вступив у важливий бій, замість високоточної зброї будучи озброєним катапультою.
Тому не вдалося добре відповісти на багато питань - ні на ті, які стосуються української історії чи міжетнічних взаємин, ні про домовленості між нашими країнами про спільне виробництво дронів, ні про те, що допомогло відновити стосунки з Трампом після скандалу в Овальному кабінеті…
Лумер дуже старалася: не тільки не ставила недружніх питань, як-от про протести, а, навпаки, ставила навідні питання, подавала вигідні паси, навіть сама формулювала те, що мав би сказати Зеленський.
Зрозуміло, що вона приїхала сюди з чітким завданням: створити контент, який переконає електорат Трампа в тому, що Україну треба підтримувати, щоб Трамп міг присвоїти собі воєнні успіхи України, і зробити це до проміжкових виборів цієї осені! Бо війна в Ірані забуксувала і генерує виключно критику в бік Трампа. А, значить, воєнні досягнення і позитив треба брати на іншій війні. Ми зараз непогано виглядаємо - і треба до нас у цьому присусідитися, а не віддавати всі лаври ненависній ліберальній Європі.
Єдине слизьке питання, яке поставила Лумер президентові, було: «Чи вважаєте ви Трампа найкращим президентом Америки». Питання-пастка, на яке немає виграшної відповіді. Але Зеленський сам напросився на це питання, намагаючись відповісти на попереднє. І Лумер, як бувала інтерв’юерка, спокусилася на цю нагоду, зімпровізувала і загнала його у глухий кут.
Був там і невдалий жарт у відповіді на питання про те, чи шкодує Зеленський, що його долучили до передвиборчої агітації за демократів. Просто, вибачте, тупий, недолугий жарт (хоч решта відповіді була не найгірша).
От що було найгірше - у президента не було готової якісної відповіді на головне, і абсолютно очікуване, питання: чому громадяни США повинні підтримувати державну допомогу Україні, якщо у них самих бідність, інфляція та інші біди?
Саме це питання Лумер і поставила першим, і намагалася повернутися до нього ще кілька разів. І наприкінці Зеленський таки спробував озвучити меседж про еквівалентність росії та СССР як екзистенційного ворога США (і це явно була домашня заготовка, і то хороша. Те саме в інтерв’ю тій же Лумер сказав і генерал Білецький). Але сформульовано це було настільки нечітко, що інтерналізувати це глядачам Лумер буде складно.
І це - камінь у город тих, хто готував президента до інтерв’ю. І до самого президента теж. Бо чітка відповідь на це питання мала б бути заготовленою, вивченою і відскакувати від зубів.
У своєму інтерв’ю в Андрія Білецького це вийшло значно краще. Він говорив українською, і, звичайно ж, йому було простіше.
І він був готовий. У нього були відповіді на складні питання про «нацизм» Азову (хоч можна було і краще) і про символіку Азову. Він одразу знайшов відгук у Лумер, називаючи себе патріотом і націоналістом. Він чітко проговорив користь українського воєнного досвіду для армії США (те, що у Зеленського вийшло цілком змазано). Він безжально спростував уявлення про росію як про центр християнської духовності, понатискавши такі важливі для республіканців червоні кнопки як наркоманія, СНІД (евфемізм для гомосексуальності) та аборти. І він дав прекрасну відповідь про наміри йти у президенти: «До кінця війни я військовий і зосереджений виключно на результаті, перемозі й виживанні моїх солдатів».
Інтервʼю з Білецьким я слухала з інтересом і навіть із фаховим захопленням. Лише у кількох місцях і б радила говорити по-іншому, а 95% було дуже добре. Це була вигідна для України розмова консерватора з консерватором, з посилами як потрібними нам, так і солодкими для цільової аудиторії. Добре використана можливість.
А інтерв’ю з президентом я спокійно слухати не могла, і раз-у-раз кричала від фрустрації. Реально кричала: «Аааааааа!» - на всю квартиру. Так як уболівальники волають, коли біля воріт суперника раз-у-раз виникає сприятлива можливість, але форвард все маже і маже по воротах.
Дуже шкода. Стратегічно було все правильно, формат був вдалий, але виконання підвело. Краще б команда не переоцінювала президентового володіння мовою і після вступного обміну любʼязностями англійською порадила б йому перейти на українську. А ще - і це, підозрюю, на совісті самого президента - треба було краще готуватися. Це було якраз те найголовніше інтерв’ю, на підготовку до якого треба було знайти час.
Справді, інтервʼю упущених можливостей.
Поділитися текстом в мережах:
Репости вітаються !
>>> Підписуйтесь на нашу Фейсбук-сторінку >>> Читайте нас в Instagram >>> Підбірка новин сайту в GoogleNews >>> Статті з газети Фермер Придніпров'я
Новини ОТГ