Трамп атакою Гренландії ламає «хребет» НАТО. Кому вигідно?

   Гіпотетичний сценарій силової агресії США проти Гренландії (читай: Данії) створює безпрецедентну правову колізію, яка б миттєво зруйнувала архітектуру безпеки Альянсу, починаючи з найпершого пункту його статуту.

 Олександр Краєв, експерт Ради зовнішньої політики "Українська призма", "Еспресо". 

Стаття 1 зобов’язує всіх членів НАТО до двох фундаментальних речей:

• вирішувати спори мирним шляхом;
• утримуватися від погрози силою або її застосування у міжнародних відносинах, якщо це суперечить цілям ООН.

Агресія проти Гренландії стала б прямим порушенням обох пунктів.

   НАТО будується не лише на захисті від зовнішнього ворога (СРСР/РФ), а й на інституційній довірі між учасниками. США як гарант безпеки, що атакує територію союзника, де-факто анулює підпис під Договором.

Якщо Вашингтон порушує Статтю 1, виникає юридичний парадокс: чи повинні інші члени НАТО (Британія, Франція, Німеччина) застосувати Статтю 5 проти США на захист Данії? Формально — так. Реалістично — це кінець Альянсу.

   Отже, порушення Статті 1 — це не просто дипломатичний скандал. Це демонтаж правової основи, на якій тримається євроатлантична безпека. Агресія проти Гренландії довела б, що механізми стримування всередині блоку не працюють, перетворюючи НАТО з "альянсу цінностей" на ситуативний клуб інтересів, де право сили превалює над силою права.