«Це наша земля і наша Україна. Якщо ми підемо, тут виникне пустка»

"Коли ДРГ вбила нашого найкращого спеціаліста – інженера Миколу Гориславського, у всіх був неймовірний страх і питання: "За що вбили мирну людину?" Але, зібравши всю силу, взявши себе в руки, ми не припиняли працювати. Тому, вважаю, мої працівники – справжні герої", - говорить власник сільгосппідприємства "Степанич", що в Семенівській громаді Новгород-Сіверського району, Юрій Сенько.

До повномасштабної російської агресії підприємство активно розвивалося, працювала велика ферма на 1000 корів. Для забезпечення високої якості продукції був побудований молокопровід. У кількох населених пунктах обробляли до 5 тисяч гектарів землі.

Наразі, за словами пана Юрія, можливо обробляти до 1200-1300 гектарів, які розміщені вглиб громади, адже інші сільгоспугіддя розташовані вздовж російського кордону. Зокрема, через безпосередню близькість до російського кордону - кілька сотень, а то й десятків метрів - повністю припинені роботи в селах Янжулівка та Леонівка.
Як розповідає фермер, під час одного з обстрілів Янжулівки росіяни знищили стадо корів. Місцеві жителі впевнені, що ворожа армія навмисно їх обстріляла.
На думку Юрія Сенька, аграрії, особливо в прикордонні, справжні сучасні герої. Адже, попри те, що на роботу доводиться добиратися через ліс, а там існує висока ймовірність зустрічі з ворожою диверсійно-розвідувальною групою, люди продовжують робити свій внесок у продовольчу безпеку держави.
Сьогодні працівники сільгосппідприємства проводять посівну, прагнуть зберегти більше худоби, виростити хороший урожай. Структура посівів, як зазначає керівник "Степанича", змінилася через те, що високі рослини в прикордонній зоні зараз вирощувати не можна. Також дуже ускладнилася логістика збуту: через блокування польського кордону ціни на аграрну продукцію в Україні ще знизилися, хоч завжди були невисокими.
Однак, як зазначає фермер, усі ці обставини не зупинять роботу підприємства. Юрій Сенько зазначає, що продовжить справу, якій його батько віддав усе життя.

"Це наша земля і наша Україна. Якщо ми підемо, тут виникне пустка", - наголошує він.

Пан Юрій підраховує збитки від ворожих обстрілів, проте суму не називає. Наразі невідомо, чи зможуть їх потім відшкодувати.

"Може, після війни якісь будуть репарації", - сподівається він.

Аграрій зазначає, що наразі не відчуває особливої підтримки держави. Адже чимало програм спрямовані на допомогу малим господарствам, фермерським підприємствам, які обробляють, наприклад, до 500 гектарів землі або тримають до 100 корів. Для більших допомога, на жаль, не передбачена. Крім того, господарства у прикордонній зоні не кредитують банки. Мовляв, вони розташовані в зоні потенційних бойових дій.

Керівник фермерського господарства "Соната", депутат Чернігівської обласної ради Іван Якуб, своєю чергою, зауважує, що підтримка від держави та різних фондів у вигляді грантів є. Але потрібно наполегливіше працювати, щоб їх отримати.
Він нагадує, що у аграріїв є можливість отримати насіннєвий матеріал від іноземних фондів безкоштовно. Та для себе відзначає, що найкращою підтримкою збоку держави є відшкодування відсоткових ставок по кредитах.

"Безкоштовно – то добре, але це зменшує тягу до праці", - стверджує Якуб.

А для того, аби вийти на європейських ринок, потрібно не тільки вирощувати, а й переробляти продукцію, щоб мати на цьому додаткову вартість.
Впливає на роботу сільськогосподарських підприємств в умовах війни і кадрова проблема, адже в селах зараз дуже мало чоловіків працездатного віку.

"Ми намагаємося залучати до робіт чоловіків-пенсіонерів, але хотілося, щоб для агропідприємств дійсно працював резерв, і щоб це питання вирішувалося без зловживань", - наголошує Іван Якуб.

На його думку, страшна не тільки війна, але й голод.
Загалом, на переконання фермера, коли війна не впливає на сільгосппідприємство фізично, то цей вплив значно відчувається економічно. Його агропідприємство обробляє близько 1 тисячі гектарів землі на території Тупичівської громади у Чернігівському районі.
Хоча у 2022 році територія була якийсь час під окупацією, підприємство не зазнало втрат. Натомість сьогодні дуже відчуває економічний тиск, спричинений війною. Це проявляється у зростанні вартості техніки та зниженні цін на аграрну продукцію.
Аграрій вказує, що у 2021 році новий трактор іноземного виробництва, в середньому, коштував 90 тисяч євро, зараз – 110 тисяч євро.

"Як це пояснити? Чому це відбувається?", - запитує Іван Якуб.

Так само зросли ціни на добрива, насіннєві матеріали, але вартість сільськогосподарської продукції знизилася. Приміром, вартість тонни кукурудзи зараз складає, приблизно, 5,5 тисяч гривень при курсі долара 40. У 2021 році вартість сягала 7 тисяч гривень при доларі 29.

            Війна дуже вплинула на структуру посівів в господарстві "Соната". Зокрема, за словами Якуба, довелося зменшити площі під експортно орієнтованими культурами – соняшником і кукурудзою. Але додали бобових, у тому числі для поліпшення ґрунтів, нішевих культур (овес, просо), що мають спрямованість на внутрішній ринок.
А от вирощування картоплі фермер вважає нерентабельним:

"У минулому маркетинговому році на картоплю був стрибок у ціні, і ті, хто її вирощував, отримали деякий прибуток. Однак, це трапляється раз на 5-7 років".
 

Департамент агропромислового розвитку Чернігівської облдержадміністрації