Ветеран з Кривого Рогу Ігор Хлопов отримав грант від держави та відкрив тепличне господарство. За словами чоловіка, після тяжкого поранення та ампутації ноги, він вирішив зайнятись власною справою. Каже така робота відволікає від проблем та зайвих думок. До заняття долучив і родину. Нині вони в теплиці вирощують овочі та зелень на продаж.
Більше про службу, поранення та отримання гранту — він розповів Суспільному.
До повномасштабного вторгнення чоловік працював на підприємстві «Арселор Міттал Кривий Ріг». Згодом долучився до лав Збройних сил.
«Я працював у підрядника, а потім перевлаштувався на сам завод. Почалося повномасштабне вторгнення. На початку війни, коли ми всі були під військкоматами, мені тоді сказали, чекайте повістку. Потім отримав повістку, прийшов у військкомат і так і попав в Збройний сили», — розповів Ігор.
Про службу у війську та поранення
Ветеран служив у десантно-штурмових військах. Військову підготовку проходив у Великій Британії. Після навчання потрапив до другого аеромобільного батальйону 81-ї бригади. На початку 2023 року підрозділ зайшов у зону бойових дій — на Кремінський напрямок.
«Це Лиманський напрямок, а потім після цього переїхали в Сіверськ, там вже я отримав поранення. Чесно, не дуже хочеться це все згадувати, але дуже було важко і страшно. Втратив багато своїх знайомих, друзів. По пораненню — це був артилерійський обстріл, прилетів один із нарядів "Урагана", скажімо так, застав мене», — згадує ветеран.
У результаті поранення чоловік втратив ногу.
«Був поранений весь правий бік. У мене уламки зайшли скрізь. І в бік, і в живіт, і в стегно, і коротше, слава Богу, що все вийшло, живий. Лікування і реабілітація майже рік зайняли. На реабілітацію я ще й до Польщі їздив», — розповів чоловік.
Після відновлення чоловік повернувся на підприємство «АрселорМіттал Кривий Ріг». Повернутися до попередньої роботи газівником коксових печей він уже не міг — фізичні навантаження були надто великими. На підприємстві для нього створили нове робоче місце.
«На своє місце я вже не зміг працювати, бо я працював газівником коксових печей. Там вже дуже важко працювати, тим паче з інвалідністю. То мені створили нове робоче місце в транспортному департаменті, де зараз я і працюю», — каже Ігор.
Грант та тепличне господарство
Паралельно з роботою на підприємстві чоловік почав замислюватися про власну справу. Ідея теплиці з'явилася під час реабілітації, там він спілкувався з експертами та ветеранами, які вже починали власний бізнес.
«Я взагалі давно це хотів, теплицю. І там поспілкувався з людьми. Потім мені знадобилося там якийсь час, щоб дружина теж захотіла сама цього. І от настав такий момент, коли вона мені сама запропонувала, от ми відкрили», — розповів Ігор Хлопов.
Врешті родина вирішила спробувати. Ігор подав заявку на грант. Від оформлення документів до отримання коштів, каже, минуло близько трьох-чотирьох місяців.
«Цей процес зайняв десь місяці три-чотири. Від подання заявки до отримання гранту. Якщо ви готуєте свій бізнес-план, ви в нього вірите, то це не геть не важко», — каже він.
500 тисяч гривень грантових коштів стали стартом для бізнесу, їх, розповів Ігор, спрямували на теплицю, насіння та оренду землі. Водночас власних коштів довелося вкласти не менше, розповів підприємець.
«Цих грошей вистачило на теплицю, на насіння. Його ми проплатили на рік. І на оренду землі на пів року. А ще з власного кошту докладали. Ну скажу, що сума виходить 50 на 50. Я так думав на початку, що гранта цього достатньо, але ні. Треба власні кошти теж мати і заощадження, і бути готовим їх вкладати. З вірою в майбутнє», — сказав він.
Теплиця має площу 320 квадратних метрів. Перший етап для родини — навчитися працювати з культурами та зрозуміти, що найкраще росте саме в їхніх умовах. Нині вони вирощують огірки, помідори, перець і зелень. Поки головна ставка — на зимовий огірок, зазначив Ігор Хлопов.
«Дивимося, як ростуть культури: як огірок росте, як помідор, як перець, як зелень себе веде. Чим треба його підживлювати. Вчимося. Трохи огірка росте, трохи помідора, трохи перцю. Ось ми зупинилися на зимовому огірку», — розповів ветеран.
Власна справа стала для родини не лише джерелом доходу. Чоловік каже, робота в теплиці відволікає.
«Коли ти в неї потрапляєш і починаєш працювати, то час минає непомітно. Ми всі виросли в місті. Але я у бабусі був у селі, там був город. Дружина — на дачі, але дуже не хотіла вона ні дачі, нічого. Але тутз теплицею вона почуває себе чудово. Навіть другий раз приходиться аж виганяти звідти», — розповів він.
Підтримує чоловіка вся родина — і дружина, і діти, і батьки. А сам бізнес уже створив два робочі місця. За умовами грантової програми ветеран мав працевлаштувати людей.
