У Верхньодніпровську за 12 років після Майдану не згадали жодного учасника Революції Гідності
За матеріалами інтернет-видань
21.02.2026
368
В ці святі дні згадуємо тих відчайдухів, справжніх Героїв, кого за наказом антиукраїнського режиму та їхнього донецького братана януковича розстрілювали на Майдані у Києві 19 лютого вночі та 20 лютого 2014 року, серед білого дня.
Галина Прохоренко, учасниця Майдану у Верхньодніпровську і Києві, сторінка ФБ.
На офіційному сайті Верхньодніпровської м/ради була поширена інформація про День пам'яті Героїв Небесної Сотні, але із обрізаним полем праворуч.
Вважаю це БЛЮЗНІРСТВОМ ВИЩОГО ҐАТУНКУ ВІД МЕРА І ЙОГО СВИТИ.
За усі 12 післямайданних років ніхто з них (регіоналів при владі) не згадав нікого з учасників Революції Гідності!
Жодного.
Ніколи й нікого не запрошували на жоден із заходів, сценарій до яких написаний личинками ригів.
Пам‘ятають хіба що імена тих, кого автобусами відправляли на антимайдан.
За 30 срібників.
Як Іуд.
Але вперто мовчать.
Очікують, коли свідки подій 2013-2014 рр. просто закінчаться.
Усі.
І тоді вони (вічні регіонали) спробують написати свою історію Майдану…
Так уже в історіі України було…
Але зима 2013-2014 років нас усіх змінила…
Занотую тут, аби ніхто не зміг украсти НАШУ історію Майдану.
Наприкінці 2013 року мій брат Олександр Прохоренко першим став біля погруддя Тараса Шевченка у Верхньодніпровську з прапором, на знак підтримки київського Майдану. До нього приєдналося ще дві жінки - Зоя Ріпа і Олена Худзик, з якими ми надовго стали подругами.
Щовечора після роботи вони утрьох виходили на звичне місце, до Тараса. Іноді приєднувалися поодинокі знайомі, друзі. Але щодня на посту було їх троє: Саня
, Зоя, Олена.
, Зоя, Олена. Кілька разів підтримували Майдан студенти місцевого коледжу, але тодішнє керівництво швидко скрутило тих сміливців у баранячий ріг.
Пробував викликати на розмову до себе в кабінет РДА тодішній голова. Вони, риги, були впевнені, що залякуванням можна зламати будь-кого. Особливо тих, хто на посадах. А позаяк у нашої святої трійці жодних посад не було, то і «пониження» на посаді нікому не загрожувало. Та й погано знала влада цих одержимих!
Отак і тримали вони свою оборону, аж до дня розстрілу людей у Києві 20 лютого.
А потім Брат поїхав до Києва, ще не розуміючи, які далі відбуватимуться події.
А я з київського Майдану поїхала до Верхньодніпровська.
Отак і розминулися.
Через кілька років риги, трохи підфарбувавши свій фасад іншою фарбою, стали бити поклони перед пам‘яттю Героїв Небесної Сотні, яку розстріляли за наказом їхнього президента-утікача януковича.
Та покаянних слів від однопартійців зека ми так і не почули!
А каятися таки є в чому!
Бо наша Верхньодніпровська райрада у січні 2014 року підтримала звернення ригів обласної ради до януковича про те, що на Майдані діють загони екстремістів, з якими потрібно якнайшвидше розправитися.
(Повний текст ганебного звернення можна прочитати у «Придніпровському комунарі» від 25.01.2014).
ТОЖ НЕ РАДЖУ СТАРИМ РИГІВСЬКИМ ШМАРАМ ПОКЛАДАТИ КВІТИ РОЗСТРІЛЯНИМ ГЕРОЯМ НЕБЕСНОЇ СОТНІ…
КРАЩЕ ПОКАЙТЕСЯ!
Поділитися текстом в мережах:
Репости вітаються !
>>> Підписуйтесь на нашу Фейсбук-сторінку >>> Читайте нас в Instagram >>> Підбірка новин сайту в GoogleNews >>> Статті з газети Фермер Придніпров'я
Новини ОТГ