В агросекторі України залишилися найстійкіші: «стріляні» і перевірені часом люди, - Віталій Гуртовий

- Добридень! Пане Віталію! Вас турбує газета "Фермер Придніпров'я".
- А чим ми зацікавили вашу газету?
- Елітною картоплею з Нідерландів, яку безкоштовно віддали людям у Підгородненській громаді Дніпропетровщини.
- Так, є така справа.
- Зовсім близько: Нідерланди і Хуторо - Губиниха Дніпропетровщини. Як же потрапив до вас один з кращих у світі сортів картоплі?

Такі були перші слова, сказані  фермером Віталієм Гуртовим на запрошення стати героєм статті. Другі - були згодом. Бо спіймала його своїм дзвінком за  кермом авто, коли транспортував божих комах на поле для опилення сільгоспкультур.
- Алло! Віталію Леонідовичу! Це знову я.
- Та зрозумів...
- То яким було Ваше знайомство з нідерландською бульбою?

- Вона потрапила до мене зовсім випадково. Минулого року була оголошена програма допомоги українським фермерам від World Partners. Ми написали заявку на насіннєву картоплю, цибулю, трохи баклажанів та й забули про неї у своїх постійних клопотах. А тут, на тобі, телефонуюють і кажуть: вас 2 тонни картоплі ( а це насіннєвий матеріал майже на гектар площі) очікують.  Що мав робити? Забрав. Я картоплею не займався, бо вирощую перець, баклажани, помідори, баштанні культури. Вони вже в теплиці висіяні, зійшли і готові до висадки в грунт. А картоплю, поміркували родиною, теж вирішили цього року висадити, знайшли і площу. Просто я знаю в Нідерландах цей інститут, який займається створенням нових сортів картоплі. Я там був, і картопля в них елітна, найкраща у світі. Тому гріх було відмовлятися. Порахував, скільки мені потрібно для свого поля, а решту вирішив віддати громаді. В нас багато переселенців, нужденних людей, яким це насіння картоплі в нагоді стане. У старости запитав про  бажаючих, і десь 800 кг віддав. Люди у себе в господарствах розведуть, задоволені залишаться.
 - Та не кожен фермер поділився б...
- Згоден з цим, не кожен.
- Так Ви вже свою висадили?
- Та ні, в нас дощі сильні пройшли, треба, щоб підсохло 3-4 дні, бо чорнозем у нас досить важкий.
- Пане Віталію, Ви кажете, були в інституті в Нідерландах. Їздили за досвідом?

- Ділився там своїм, виступав з семінарами, розповідав про своє передове господарство, як вирощую культури, які йдуть на експорт і значаться, як найсмачніші.
- Чому  ж найсмачніші?
- У мене тут, в Хуторо - Губинисі, південний схил, і овочі отримують багатенько сонечка. Плюс -  склад грунту теж немало важить.  Є всі елементи для овочів, щоб мати добрий смак. Я вирощую екологічно чисті овочі, без хімії, гербіцидів і тому подібного. Ми самі вирощуємо препарати, які борються з хворобами рослин. Тому овочі і смачні, і екологічні!

У моєму ФГ "Віталій" вже давно впроваджені новітні технології: я один з перших в області започаткував краплинне зрошення овочів. Дуже багато фірм і світових виробників насіння  приїжджало до мене презентувати свою продукцію, а згодом і я у відповідь відвідав Нідерланди, Францію, Італію.
- На вашу думку, є суттєві особливості між європейським фермером і українським? В чому вони різняться?
- Звичайно, є, і багато таких особливостей.
Перша - це те, що українська продукція набагато смачніша за європейську. І ми вирощуємо вже врожаї не менші, а  більші, ніж в Європі. Це саме там, де використовуються передові технології.
Друга - європейський фермер живе у стабільності. Він знає, що буде завтра, куди і як збуватиме товар. А у нас - це біда. Зараз у зв'язку з війною ми потерпаємо, а взагалі відношення в Україні до сільського господарства не змінюється на краще. Ось вам і конкретний приклад. Мені треба було обновити парк, в мене техніки багато, але вона вся стара, спрацьована понад 20- 25 років (я давно хазяйную). Зібрав документи, побігав пів року по банках, щоб взяти кредит на оновлення техніки. Програма кредитування була об'явлена державою, але кредит жоден банк мені не видав. З 9 січня 2023 року займався цим питанням, гору документів назбирав, та й плюнув. На словах - одне, на ділі - нуль. Кредитування у нас не для малого і середнього бізнесу фермерів, кредити дають своїм людям. Заставного майна у мене немає. Його так багато, але воно старе, коштує копійки. Який може бути розвиток чи допомога малому бізнесу, якщо кредит не можна  взять? А в Європі зовсім другі відносини у фермера з державою, не те, що в нас.
Зараз в сільському господарстві України залишилися найстійкіші, які зубами можуть вирвать, залишилися тільки "стріляні", перевірені люди. І у них ентузіазму все менше і менше. Старою технікою працювати дуже важко, всі думки про те, коли вона зламається. У мене трактор ЮМЗ 1991 року народження, другий трактор - румунський - 1987 року народження. Розумієте, на такій техніці тільки  їдеш і думаєш: доїдеш чи пішки прийдеш?

- Незважаючи на це, Вам же вдається триматися на плаву?
- Аякже, постійно намагаюсь придумувати щось нове. У мене 90 % площ завжди були зайняті під овочівництвом з крапельним зрошуванням. Тому 80 % врожаїв відправляв на експорт до Європи. Бо в нас така якість, що європейці дивуються і не можуть її досягти. Зараз через війну контрактів стало менше, я працюю в темі заморозки овочевої продукції, але, на жаль, в заморозку овочів нині бізнесмени бояться вкладати кошти... Тому вимушений на частині площ сіяти зернові, хоч я ніколи ними не займався. І шукати інші ринки збуту.
-У Вас родинне фермерство.
- Так, і дружина задіяна, і син, і онуки літом теж бігають! Біля землі завжди нелегко, але коли вдається все, то є стимул. Отримуєш задоволення, коли працюєш. Прибутків великих не маємо, але жити можна, голодними не були  і не будемо.
Я завжди у минулі роки сіяв 30 - 32 га овочів, а цього року тільки 12 га. Взагалі то в мене 38 га, тільки 32 га під крапельним поливом.

- Пане Віталію, а які новинки готуєте для свого споживача цього року?
- Ви, мабуть, ще не знаєте, що в мого господарства є своя приємна фішка. Це самозбір овочів в умовах свіжого ринку.  Люди самі приїжджають, збирають ті овочі, які їм подобаються. Ми це робимо вже 5 рік.
- Також перейняли європейську традицію?
- Із Європи теж, і життя примусило. Бо в мене були такі роки, що треба було чимало людей залучати до збирання овочів, і не виходило. А тепер  ми вирішили низку виробничих питань.  На полі людей багато, вони і збирачі, і покупці одночасно. Ніяких претензій.
- Поділіться секретом вашого фермерського успіху?
- Передові технології, це по - перше, а по - друге, це те, що родина моя не цурається праці. Бо  воно само все  не росте, сам росте тільки бур'ян. А вирощувати - це копітка і нелегка праця усіх членів родини. І дуже приємна, якщо все виходить за планом.
До речі, цей рік в мене буде особливо кавунний. Вирощуватиму колекцію кавунів: і без насіння, і жовті, і різних смакових якостей -  приблизно 30 найменувань. А також динь колекцію, десь сортів 20, тому приїздіть на бахчеві! Будете куштувать і купувать!
- Дякую Вам, Віталію Леонідовичу, за запрошення. Дай, Боже, щоб все виросло і вродило.
- Виросте і вроде. Не інакше, а ні, то  змусимо.
- Ваша дружина пані Тетяна говорила, що у Вас часу вистачає і на бджіл.
- Ну оце зараз біля вуликів і стою. Докупив 5 пакетів, бо я вимушений використовувати бджіл для опилення овочів. Бо без бджілок не буде врожаю. А сусіди пасіки тримають, але то так, то ні, а мені треба ж стабільність. Та й мед родині не заважатиме!
Отож, завітайте, не пожалкуєте!
- Та хіба можна пожалкувати про відвідини господарства такого масштабу, як  Гуртових?! Те, що росте на землі, дає ріст і нам, і нашим добрим справам. То ж вдячна Вам, пане Віталію,
за знайдений для бесіди час, за аграрну винахідливість і стійку позицію хазяїна своєї землі. Врожайного року на здобутки і Перемогу України!