ВИБИРАТИ НЕ МОЖНА ТІЛЬКИ БАТЬКІВЩИНУ

Свого часу радянські енциклопедичні словники та словники з етики таке поняття-явище, як зрада, трактували рішуче і однозначно: ганебне злодійство, падіння особи, пов’язане під час воєнних подій з переходом на бік ворогів та окупантів перш за все. Видача загарбникам державних та військових таємниць – і так далі. Коротше, як писав за визначенням Олеся Гончара Витязь молодої української поезії Василь Симоненко

                Можна вибрать друга і по духу брата,

                Та не можна рідну матір вибирати.

                Можна все на світі вибирати, сину,

                Вибрати не можна тільки Батьківщину.

А сьогодні схоже по справжньому у нас не обурюються і сприймають навіть як зрозуміле, що хоч вся патріотична Україна незламно бореться з окупацією задрипаної росії, одначе вистачає тих, хто майже й вітає загарбників та покірно й охоче служить їм. Повідомлення про колаборантів та так званих улилянтів у новинах появляються практично щоденно. І не лише потвори-зрадники знаходяться там, де наші регіони потрапили під тимчасову окупацію. Вистачає їх і на «мирних» територіях. Згадувати імена і прізвища цієї підлої гидоти ми тут не станемо – вона потворна цього не заслуговує. Інша річ, що спійманими та виявленими негідниками ситуація не вичерпується. Погляньте за рахунок чого багатіють нам місцях воєнкоми. За рахунок «неправомірних вигод», які даниною збирають з бажаючих ні в якому разі не потрапити на фронт. Або й придивіться, скільки в окремо взятому Дніпрі, приміром, по дворах і стоянках автомобілів з донецькими чи луганськими номерами. Це все втікачі від війни, котрі тепер дозволяють собі ще й просиджувати тут по кафе та ресторанах і інших злачних точках, і їх все одно чомусь не чіпають. Ніби вони потерпілі, а не зрадники своїх регіонів та держави загалом.

Власне, писати нас про це наштовхнув недавній випадок, коли ворожі ракети у Дніпрі влучили не лише у ще зовсім не заселений житловий будинок, але і в приміщення СБУ. Щойно затримали перевертня з Кам’янського, котрий і передав «туди» координати дніпровського приміщення МВС та СБУ – ясна річ, що з метою, аби його росіяни розбомбили вщент. Та от, що виявилося? А раніше цей зловмисник що уткнув? Передав у «центр» координати у рідному своєму місті примітивного двоповерхового будинку, у якому мешкала його тітка. Тобто рідна сестра його матері. І тепер сміє запевняти, що його провини у цьому ніби немає. Винні недотепи-росіяни, і квит. Оскільки він елементарно пожартував. З ними, замовниками своїми. Передаючи координати об”єкту, не приховував, мовляв, що це ніяка не стратегічна адреса, а старезний, як світ, житловий будинок. Але в якому живе його тітка, з котрою він посварився, не стерпівши ніби обиди від неї. Материна сестра, бачте, принизила і зганьбила його, от він і не хоче пробачити старенької жінки «зухвальство». Я, каже тепер, сподівався, що «там» зрозуміють мій жарт, а вони «з пепреляку і лупонули по будинку, вкоротивши віку і моїй непутній тітці».

Та тільки ж замовити вбивство рідної сестри своєї покійної матері не те ж самісінько, що «навести нищівний смертельний приліт» на рідну матір? Дійсно, як писав Василь Симоненко,

                  Можна вибирати друзів і дружину,

                  Вибирати не можна тільки Батьківщину.