Згідно зі статистикою Генерального штабу ЗСУ, лише з початку січня в російсько-українській війні в середньому щодня фіксується орієнтовно 150 бойових зіткнень. Їхня кількість на різних ділянках фронту може відрізнятися в рази, що часто свідчить про те, де наразі найскладніше.
Назви таких населених пунктів, як Покровськ, Торецьк, Часів Яр, Куп'янськ чи Велика Новосілка все частіше виринають у новинах з приміткою "складна ситуація". У більшості цих міст ще й досі залишаються цивільні.
Опитавши військових, що перебувають на гарячих напрямках, "Українська правда" розповідає про найбільш проблемні точки фронту, ризики і загрози тих подій, що зараз у них відбуваються.
1. Покровський напрямок
Обстановка: критична, українська армія щодня втрачає населені пункти на напрямку й упродовж року після виходу з Авдіївки не може стабілізувати фронт.
Наразі росіяни вирішили не штурмувати сам Покровськ, а обійти його з півдня й обрізати логістику українському угрупованню. Станом на 19 січня окупанти перебувають за 3 кілометри від Покровська та за 5 кілометрів від Дніпропетровської області.
Кількість доріг до Покровська поступово зменшується. На днях росіяни остаточно перерізали трасу Межова – Покровськ, перед тим спаливши на ній чимало українських машин. За останні кілька днів окупанти також просунулися північніше за цю трасу, зайшовши частково в Котлине та Удачне – останні села перед адмінмежею з Дніпропетровщиною.
"Від Удачного й Котлиного до Покровська йде залізниця, а характер дій противника такий, що вони всі залізні дороги використовують. Вони точно будуть іти по цій дорозі, щоб обмежити в'їзд в Покровськ", – ділиться з УП роздумами Сергій Філімонов, командир 108-го окремого механізованого батальйону "Вовки Да Вінчі", що тривалий час воює на Покровському напрямку.
- ризик оточення Покровська та Мирнограда;
- стрімке наближення окупантів до траси Е50 Дніпро – Донецьк;
- надзвичайна близькість до Дніпропетровщини, що загрожує поширенням війни на ще одну, шосту, область України.
- відсутність ефективного управління військами на рівні бригад, ОТУ "Донецьк" та ОСУВ "Хортиця". Нераціональний розподіл ресурсів – техніки, озброєння та людей;
- брак піхоти, зокрема через велику кількість СЗЧ;
- низький рівень навченості піхоти.
Останній приклад – заведення на Покровський напрямок 155 механізованої бригади "Анна Київська", яка формувалася на кошти Франції й частково готувалася на території цієї країни. На одній з нарад в ОТУ "Донецьк" згаданому вище Сергію Філімонову поставили задачу допомогти 155-ій бригаді зайти на позиції.
"Я спитав у представника підрозділу: чому у вас не вийшло? Він відповів: бо в нього на автобусі не було РЕБу. Я кажу: ви збираєтеся розвозити людей на позиції автобусом? Він відповів, що не знає, не розуміє, як це треба робити.
Я також запитав, чи стоять зараз позиції, і чи є з ними зв'язок. Він сказав, що позиції стоять, з деким немає зв'язку – бо в них або посідали рації, або не було рацій, є одна позиція, яка виходить на зв'язок, коли в неї пробивається інтернет. Тобто людина не по старлінку підключалася, а просто через мобільний інтернет.
Люди були абсолютно непідготовлені до бойових дій, що спонукало їх піти в СЗЧ, щоб, я так припускаю, зберегти свої життя. І я їх не засуджую", – розповідає Філімонов УП.
2. Велика Новосілка (Новопавлівський напрямок)
Обстановка: близька до критичної. 18 січня росіяни двома колонами техніки почали штурмувати Велику Новосілку – декілька одиниць техніки, на жаль, змогли прорватися в саме селище. Росіяни ідеально розрахували час штурму і почали його саме в ті дві години, коли на вулиці був туман, сніг та дощ. Це час, коли дрони мають нульову видимість.
За кілька днів до того вони також захопили село Времівка, через яке проходив один із логістичних шляхів до Великої Новосілки із заходу – Зелене Поле – Времівка.
Загрози:
- ризик оточення українських військ у Великій Новосілці. Відстань між російськими флангами, між якими затиснені українські війська, складає менше ніж 3 кілометри.
"Росіяни затискають нас з трьох боків – Времівки – Нескучного, Золотої Ниви – Шахтарського та Нового Комара. Вони будуть намагатися закривати оточення, хоч на це їм і треба багато сил", – пояснює в розмові з УП один із командирів на напрямку Великої Новосілки.
- страшенний брак піхоти, особливо в 110-ій бригаді, яка є ключовою на напрямку. Після початку штурму Великої Новосілки бригаді дали всього 20 людей;
- неправдиві доповіді командирів на рівні підрозділів в ОТУ, що часто виливається в прориви лінії фронту.
Особливості ситуації: Велика Новосілка має складне для оборони географічне положення та рельєф – це низина, розрізана річкою Мокрі Яли на три частини. Усі переправи розбиті. росіяни постійно обстрілюють селище КАБами, "Сонцепьоком" та "Градами".
Заїзд на техніці у Велику Новосілку неможливий вже кілька тижнів, логістика надзвичайно ускладнена.
Обстановка: важка, Сили оборони контролюють приблизно 30% Торецька, йдуть інтенсивні міські бої. Поточна задача українських підрозділів – виявити і відпрацювати по російській піхоті, яка просочується між будівлями.
Загрози:
- По-перше, ризик повної втрати контролю над Торецьком, який є висотою, а отже, ідеальним місцем, щоб розмістити артилерію, та важливою точкою, щоб проводити радіотехнічну й радіоелектронну розвідки.
Особливо в цьому контексті важливі чотири терикони на західній околиці міста заввишки по 200 метрів. Захоплення цих териконів, висот, дасть росіянам можливість покрити вогнем дорогу Покровськ – Костянтинівка, саму Костянтинівку тощо. Наразі всі ці терикони, на щастя, контролюються українською армією.
- По-третє, що найгірше – захоплення Торецька відкриває росіянам шлях наступу на Костянтинівку з півдня. Це означатиме початок боїв за велику, критично необхідну для підтримки роботи війська, густо заселену цивільними Краматорську агломерацію (там усе ще проживає понад 100 тисяч жителів). Наразі росіянам до Костянтинівки приблизно 15 кілометрів, уже кілька місяців вони розбивають її артилерією.
Складнощі Сил оборони на напрямку:
- брак піхоти;
- наявність неякісних боєприпасів.
На превеликий жаль, на Торецькому напрямку зберігається проблема неякісних боєприпасів, зокрема 120-х мін, розповідає УП командир мінометної батареї 21-го окремого батальйону спецпризначення Президентської бригади ЗСУ з позивним "Мозок". Його підрозділ працює в місті з листопада 2024-го.
"Основні виклики, які є в артилерійських підрозділів, це кількість і якість зброї. Кількість у нас зараз збільшилася, це однозначно. Якість – по-різному. Є різні партії та виробники. Є ті, що роблять без браку, їхні міни летять – і це не обов'язково імпортні. А є ті, які повертаєш, не доїжджаючи до вогневих позицій. Наразі на рівні батальйону ми ухвалили рішення просто не приймати такі міни", – ділиться Мозок.
Особливості ситуації: Для руйнування будівель, у яких перебувають українські військові, росіяни часто буквально руками заносять і закидають у підвали та на перші поверхи протитанкові міни ТМ-62. Це завдає більшої шкоди, ніж, наприклад, удар артилерії. До аналогічного прийому росіяни вдавалися в Кураховому.
Втім, занести ТМку в руках надзвичайно небезпечно, зокрема через імовірність самопідриву. Тому росіяни, розповідає Мозок, зазвичай відправляють на таке колишніх ув'язнених. Між собою військові називають таку російську тактику "камікадзе", де цим самим "камікадзе" замість дрона виступає людина.
Щоправда, побратими Мозка, розвідники з 21-го батальйону спецпризначення, іноді вдаються до схожої тактики. Але роблять інакше: бійці "підлітають" до будівлі на бронетранспорті, під вогневим прикриттям закидають протитанкові міни росіянам, відходять і дистанційно підривають міну. Побачити, як це виглядає, можна тут.
Обстановка: важка, Сили оборони контролюють приблизно 30% Часового Яру, ще 20% міста перебувають у "сірій зоні". У середині січня українській армії, на жаль, довелося відійти з Часовоярського вогнетривкого комбінату, який був великим і надійним укріпленням. Тепер бойові дії вестимуть у побитій артилерією житловій забудові.
- ризик остаточної втрати Часового Яру як важливої висоти та великого міста, де є надійні укріплення
- відступ з Часового Яру відкриває росіянам ще один шлях наступу на Костянтинівку зі сходу.
Складнощі Сил оборони на напрямку:
- суттєвий брак піхоти.
Особливості ситуації: однією зі схованок росіян на напрямку, а саме між Часовим Яром і Калинівкою, стали величезні труби каналу "Сіверський Донець – Донбас". Їхній діаметр складає понад два метри, що легко дозволяє росіянам непомітно переміщуватися ними в повний зріст, а також накопичуватися там для штурмів.
До речі, рік тому, в розпал боїв за Авдіївку, росіяни вдалися до схожого прийому. Через магістральну водогінну трубу, що живила Донецьку фільтрувальну станцію, вони непомітно пролізли в тил до українських підрозділів на півдні міста. Таким чином вони в принципі зайшли в Авдіївку.
Обстановка: складна. Російські війська розташовані за 2–3 кілометри від Куп'янська. Тривалий час Силам оборони вдавалося стримувати спроби росіян перейти річку Оскіл. Але наразі армія РФ закріпилася на правому березі річки північніше від Куп'янська в районі населених пунктів Дворічна – Западне – Масютівка.
Південніше від Куп'янська Вузлового (селище, що примикає до Куп'янська) росіяни вийшли до Осколу в районі Кругляківка – Загризове і намагаються розширити свій плацдарм біля річки з лівого берега.
Складнощі Сил оборони на напрямку:
- на початку року рф кинула додаткові резерви на Куп'янський напрямок.
- почастішали штурми з використанням броньованої техніки.
Зазвичай у штурмах росіяни використовують до кількох десятків одиниць важкої техніки під прикриттям артилерії та кулеметів. Діють за стандартним алгоритмом: спочатку пробують зняти мінні загородження, потім запускають техніку для доставки штурмовиків. Після десантування російська піхота намагається прорвати бойові порядки Сил оборони і вибити українських бійців із займаних позицій.
"На початку січня була купа відео того, як масово горіла російська техніка. Один бій може тривати ледь не до кількох днів. Але попри те, що вони втрачають багато техніки і рух вдається зупиняти, спроб зайти до Куп'янська як з півночі, так і з півдня вони не полишають. Коли нема техніки, вдаються до штурмів малими піхотними групами", – розповів УП один із командирів, що перебуває на Куп'янському напрямку.
Однак успіх росіян північніше від міста в районі Дворічна – Западне – Масютівка дозволяє їм сконцентруватись на спробах перерізання логістики Куп'янська і Куп'янська Вузлового з двох боків.
З півночі від Куп'янська армія РФ вочевидь намагатиметься рухатись уздовж правого берега річки Оскіл та по дорозі, що сполучає місто і Дворічну.
З півдня росіяни прагнутимуть розширити свою присутність вздовж лівого берега Осколу, щоб спробувати ліквідувати плацдарм українських військ у районі Куп'янська Вузлового і лівобережної частини міста Куп'янськ.
Загрози: Якщо росіяни втримають темп просування з Дворічної, то в перспективі можуть прорватись у район Кіндрашівка – Тищенківка північно-західніше від Куп'янська. Там розташований перетин доріг на Куп'янськ з Великого Бурлука, що ще більше ускладнить забезпечення логістики міста для українських військ.
6. Лиманський напрямок
Обстановка: складна. На початку січня російським військам вдалося прорватись на західний берег річки Жеребець біля села Іванівка.
Найгарячіше на Лиманському напрямку в районі населених пунктів Іванівка – Терни – Ямполівка – Торськ. Саме на цій ділянці армія РФ активно прагне розширити свою присутність.
Наразі вже почастішали вилазки росіян у бік наступного за Іванівкою села Колодязі, яке розташоване на правому березі Жеребця.
- в кінці минулого року на Лиманському напрямку ворог переважно вдавався до штурмів малими піхотними групами. Вочевидь через брак броньованої техніки.
"Десь з кінця грудня ми знову почали фіксувати БМП і танки, яких не було майже місяць. Певно, їм підкинули техніки, і на нашому напрямку росіяни в певний момент знову повернулись до використання "броні". Спочатку рухається танк, за ним БМП, яка пробує підібратись поближче до наших позицій, щоб висадити піхоту", – розповів УП один із бійців підрозділу, що воює неподалік Тернів.
За його словами, на Лиманському напрямку росіяни кидають у бій досить різношерстні піхотні підрозділи – як досвідчених бійців, так і людей, що "не зовсім розуміють, що їм робити".
Однак армія рф на цій ділянці фронту значно переважає Сили оборони в кількості особового складу.
Особливості ситуації: так само, як і на Куп'янському напрямку, рух російським військам ускладнюють водні перешкоди. В даному випадку – річка Жеребець.
Лиман є дуже важливою ділянкою, оскільки саме через нього з північного сходу відкриваються "ворота" на Слов'янсько-Краматорську агломерацію.
- якщо росіяни продовжать рух у бік Лиману, це може створити для Сил оборони одразу кілька проблем.
Передусім, згаданий потенційний вихід росіян на Слов'янськ з північного сходу з боку Лимана – Райгородка.
По-друге, якщо росіяни будуть рухатися південніше уздовж річки Жеребець, це може створити загрозу виходу в тил українським частинам, які воюють на Сіверському напрямку. Таким чином під ризиком можуть опинитись підрозділи, які тримають оборону безпосередньо в Сіверську, Білогорівці та Серебрянці.
Наразі необхідних для виходу на Слов'янськ сил на напрямку в росіян не спостерігається. Однак ризики посилення атак скидати з рахунку не варто.
***
Звісно, війна не обмежується лише тими напрямками, які описані в тексті. Тож УП і надалі стежитиме за розвитком подій і вже готує наступний матеріал, в якому розповість про ситуацію на тих ділянках російсько-української війни, які не згадані в цьому матеріалі.