«Все, братва! Обложили! Не втримаємось! Бувайте здорові! Слава Україні!»

За матеріалами інтернет-видань 15.09.2023 356

В коментарях вичитав, що мої «Ситуйовини» ще доволі м‘які і буває набагато страшніше.

Погоджуюсь з кожною літерою. Буває таке, що не дай Боже побачити чи почути.

Ну не можна ж шокувати людей проломаними осколками ребрами, коли людина дихає, а в неї на грудях шкіра надимається пухирем.

Коли тягнеш з бійцями пораненого: нога - фарш, руки нема, дірку в грудях заліпили, а він все зі свистом повторює: «Дякую, пацани! Дякую, пацани!»

Донесли, ти йому водички. Губи змочить! А все! Вже не подякує ніколи!

Коли кулеметний розрахунок відрізали, а навідник по рації, спокійно так: «Все, братва! Обложили! Не втримаємось! Бувайте здорові! Слава Україні!»

І все! Так і лежить десь там…

Або ще зведена рота наступала, наступала, а на флангах ніхто не пішов. Вирвались на три кілометри, а московіти підтягнули резерви, стисли з трьох боків і розхерачили артою, бо хлопці відступати не стали.

Все підмоги чекали.

Не дочекались.

Ще розказать?

Штурмова група, 10 чоловік, зайшли в траншеї до московітів.

Розвідка доповіла, що там не більше відділення, а там взвод.

Поки товклися в тих траншеях, противник підтягнув підкріплення, ще чоловік із двадцять. Затисли з двох боків.

Четверо загинуло в перестрілці. Ті, хто вижив закріпилися в бліндажі.

Московіти вилізли на перекриття, хотіли, мабуть, гранатами закидать, та щось затримались.

Наші викликали вогонь по своїх координатах.

І наша арта все там зрівняла з дном окопів. Перемолола і своїх, і чужих!

Теж, до речі, останні слова хлопців були «Слава Україні!»

Принаймні по рації…