«Я просто не можу їх кинути!»

Тетяна Держипільська з села Високопілля Олександрівської громади Донеччини займається бджільництвом 35 років. У неї пасіка на понад сто вуликів і будиночок для "бджолотерапії". Все почалося, каже, коли лікарі діагностували в її доньки хворобу органів дихання: заповзялася сама вилікувати дівчинку. Зараз її село менш як за 30 кілометрів від фронту, говорить Тетяна, уночі чутно вибухи. Самі ці звуки смертельно небезпечні для бджіл, вважає жінка, і готується в евакуацію.

Як війна вплинула на її улюблену справу, яким був цьогорічний медозбір і чи "співає" цьогорічний мед, а також куди планує виїздити з тисячами своїх маленьких "працівників" — бджолярка розповіла Суспільне Донбас.

У господарстві бджолярки Тетяни — 80 "робочих" вуликів і 20 запасних. А ще — будиночок так званої "бджолотерапії", де можна подихати ароматом нектару.

"Я їх називаю — "дитячий садочок". Це в цьому році вони тільки вийшли з новою маткою, вони почали працювати, вони адаптувались в цьому світі. Вони вже принесли і собі меду, і нам меду", — розповідає про бджіл бджолярка Тетяна.

Бджолярка Тетяна Держипільська, село Високопілля, Олександрівська громада, Донецька область. Суспільне Донбас/Юлія Підгола

Вулики з бджолами у господарстві бджолярки Тетяни, село Високопілля, Олександрівська громада, Донецька область, 20 серпня 2025 рік. Суспільне Донбас/Юлія Підгола

Вулики з бджолами у господарстві бджолярки Тетяни, село Високопілля, Олександрівська громада, Донецька область, 20 серпня 2025 рік. Суспільне Донбас/Юлія Підгола

"У будиночку "бджолотерапії" у нас є бджоли. Вони тут живуть. Через оці решітки вони все, яке знаходиться багатство у квітах, вони все сюди на поверхню видаляють", — пояснює бджолярка.

Бджолярка Тетяна Держипільська, село Високопілля, Олександрівська громада, Донецька область. Суспільне Донбас/Юлія Підгола

Її захоплення почалося 35 років тому, каже Тетяна.

"Це почалося із того, що хворіла моя донька. Була бронхіальна астма у віці сім років. І професор із Дніпропетровська (колишня назва міста, зараз Дніпро — ред.) мені порадив робити інгаляцію. У нас в колгоспі була пасіка. Коли приїдеш, коли пасічник є, коли нема. І ми взяли спочатку два вулики, а потім чотири", — каже Тетяна.

Тетяна вирощує, зокрема, бджіл карпатської породи. Цьогорічний медозбір, зізнається, був посереднім.

"Коли ллється справжній мед, він співає", — говорить Тетяна.

"Дуже засушливий рік, бо для нас це був, важкий рік, але ж вони (бджоли — ред.) принесли собі та ще й нам принесли. Три тонни оці — 80 робочих вуликів. Це низький показник. Якщо ті роки ми скачували 7 тонни, то в цьому році — 3 тонни", — каже бджолярка.

Мед у кастрюлі, село Високопілля, Олександрівська громада, Донецька область, 20 серпня 2025 рік. Суспільне Донбас/Юлія Підгола

Мед, село Високопілля, Олександрівська громада, Донецька область, 20 серпня 2025 рік. Суспільне Донбас/Юлія Підгола

"Під вибухами бджоли не виживають"

Їхнє село, розповідає Тетяна, менш як за 30 кілометрів від фронту. Готується — на евакуацію.

"Літає, літає і дуже літає вже. Поки тільки що вночі. Вдень — з ними працюємо. Можна б вже було і виїхати через те, що бачачи цю обстановку, бачачи людське горе, але ж не можу їх кинути. Просто не можу кинути!", — ділиться жінка.

Бджоли, село Високопілля, Олександрівська громада, Донецька область, 20 серпня 2025 рік. Суспільне Донбас/Юлія Підгола

Тетяна з родиною планували виїхати на Кіровоградщину.

"Там багато акації, липи, щоб з ними бути. Ціни на будинки страшні стали. Ми не можемо нічого знайти, де можна купити за наші гроші будинок. Нам треба село, щоб тихенько було, щоб не літали оті дрони, щоб не літали ракети. Вони (бджоли — ред.) загинуть 100%. Під вибухами вони не виживають", — зазначила Тетяна.

Вулики з бджолами у господарстві бджолярки Тетяни, село Високопілля, Олександрівська громада, Донецька область, 20 серпня 2025 рік.