«Я утверджаюсь» - оригінал вірша Павла Тичини, спотворений кремлем
Оригінал вірша Павла Тичини, який влада в СРСР переписала нна свою користь (Колаж РБК-Україна)Відомий український поет Павло Тичина написав 1943 року вірш "Я утверждаюсь", і довгі роки ці рядки вважалися одним із найкращих його творів про Другу світову війну. "Я утверждаюсь" діти вивчають у школах.
Але, виявляється, за радянських часів визначальні слова та рядки цього вірша були кардинально змінені. Можливо, і дата написання вірша змінена, а насправді він з'явився раніше, у двадцятих чи тридцятих роках минулого столття. Тут своє слово мають сказати літературознавці.
Оригінальний тест вірша Павла Тичини "Я утверждаюсь" опублікував на своїй сторінці у Facebook третій президент України Віктор Ющенко.
"Це оригінал, який радянська цензура переписала на свій лад. Наприклад, замість "незламних українців" були "червоні українці". Замість "Московіє" - "Тевтоніє" і таке інше. Московити хотіли вбити в нас нашу державу, наш дух і совість", - пояснив Віктор Ющенко.
Він опублікував оригінальний текст вірша та наголосив, що слова Павла Тичині сьгодні надзвичайно актуальні - "аж холоне кров".
Фото: Павло Тичина
Я єсть народ,
якого Правди сила!
Ніким звойована ще не була.
Яка біда мене, яка чума косила! — а сила знову розцвіла.
Щоб жить — ні в кого права не питаюсь.
Щоб жить — я всі кайдани розірву.
Я стверджуюсь, я утверждаюсь, бо я живу.
Московіє! Мене ти пожирала,
як вішала моїх дочок, синів
і як залізо, хліб та вугіль крала…
О, як твій дух осатанів!
Ти думала — тобою весь з'їдаюсь? — та, подавившись, падаєш в траву…
Я стверджуюсь, я утверждаюсь, бо я живу.
Я єсть народ, якого Правди сила,
ніким звойована ще не була.
Яка біда мене, яка чума косила! — а сила знову розцвіла.
Сини мої, незламні українці,
я буду Вас за подвиг прославлять,— ідіть батькам на допомогу й жінці,
дітей з ярма спішіте визволять!
На слобожанських нивах, на подільських, на Чорнім морі
я прошу, молю! — вбивайте ворогів,
злодюг кремлівських, вбивайте без жалю!
Нехай ще в ранах я — я не стидаюсь,
гляджу їх, мов пшеницю ярову.
Я стверджуюсь, я утверждаюсь, бо я живу.
Повстань! І з ран — нове життя заколоситься,
що з нього світ весь буде подивлять,
яка земля! яке зерно! росиця!
Ну як не сіять? Як відсіч ворогу не дать!
І я сіяю, крильми розгортаюсь,
своїх орлів скликаю, кличу, зву…
Я стверджуюсь, я утверждаюсь, бо я живу.
Ще буде: неба чистої блакиті,
добробут в нас підніметься, як ртуть,
заблискотять косарки в житі,
заводи загудуть…
І я життям багатим розсвітаюсь,
пущу над сонцем хмарку, як брову…
Я стверджуюсь, я утверждаюсь, бо я живу.
Я єсть народ, якого Правди сила
ніким звойована ще не була.
Яка біда мене, яка чума косила! — а сила знову розцвіла.
Кремлівська гнидь, тремти!
Я розвертаюсь!
Тобі ж кладу я дошку гробову!
Я стверджуюсь, я утверждаюсь, бо я живу.
>>> Підписуйтесь на нашу Фейсбук-сторінку >>> Читайте нас в Telegram >>> Підбірка новин сайту в GoogleNews >>> Статті з газети Фермер Придніпров'я