«Я все життя живу поруч з війною, а зараз вона ще ближче»

У Покровську залишаються жити 18 тисяч людей. Місто щодня обстрілює ворог, тому тут довга комендантська година — з 15:00 до 11:00.
До відсутності міської електрики, газу, централізованого водопостачання додалася ще й відсутність власного часу подбати про себе. Пише видання Свої.
Як живуть мешканці Покровська і що встигають за 4 години?
 

Юлія Федорівна, пенсіонерка, 84 роки:
 

— Коли комендантська година, я на вулицю не виходжу. Зараз пішла води набрати. Ну, знаєте, навіть коли комендантської години немає — все одно стріляють. А взагалі чотири години — це мало. Дуже не зручно. Може, краще б було зранку до 13-ї зробити вільними? Тоді б і ринок працював. Зараз з продуктами стало гірше. Багато магазинів зачиняються. Банки не працюють, платити за комуналку нікуди. І це проблема.

Дмитро, продавець-консультант, 18 років:
 

— Дуже погано впливає така довга комендантська година. Хоча б до 18-ї можна було б по вулицях ходити. Я ж працюю один. Дівчинка-продавчиня звільнилась і виїхала з Покровська, тому я працюю кожного дня. На роботу приходжу об 11:00, а о 15:00 зачиняю магазин. Разом зі мною все це робить і весь Покровськ. У мене бабуся старенька. Потрібно все купити за її списком, в аптеку для неї зайти. І я нічого не встигаю зробити.
 

Олександра Іванівна, мешканка Родинського, 70 років:
 

— Це просто нереально — така велика комендантська година. Ну, хоча б зробили її з 6-ї вечора до 10-ї ранку. А ось це: з 15-ї до 11-ї — це просто жуть. Ми ж звикли рано прокидатися. Ось я сьогодні о пів на шосту встала і не знала куди себе діти. А зараз за чотири години треба і в магазин сходити, і по місту пройтись. Погано зробили, мені це не подобається.

Людмила Миколаївна, пенсіонерка, 69 років:
 

— Можу тільки сказати, що мало часу, бо не встигаєш щось зробити. Треба в магазин сходити, принести води зі свердловини, ось зараз я в пункті незламності — заряджаю телефон. І все це за чотири години. Я взагалі на «Сонячному» мешкаю, але у мене там три вікна вилетіли. Зараз живу тут, у центрі. Поки сиджу в пункті незламності, читаю підручник — лежав тут на столі. Скажу вам так: цікава географія у 9 класі. Тобто жити можна, якщо все правильно організувати.

Михайло, майбутній зварювальник, 18 років:
 

— Мені не довга комендантська година не подобається, мені не хочеться жити у війні. Сьогодні мені 18 років. А коли почалась війна було 8. Я все життя живу поруч з війною, а зараз вона ще ближче. Звісно, я не можу гуляти ввечері, не можу вдома зарядити телефон, бо нема світла, не можу зустрічатися з друзями. І я не можу знати, що колись буду жити без війни, без комендантської години, без інших обмежень.