25 тисяч кілометрів навколо Дніпра: як корінний мешканець обласного центру вивчаєдовколишні села на велосипеді
Які таємниці зберігають села навколо міста?
Автор
Карина ЗейналоваЗ чого все почалось
За освітою Ілля – інженер-будівельник. Проте з 2009 року працює у сфері проєктування елеваторів – зерносховищ. «Раніше був просто проєктувальник і розробляв технологію елеватора, зараз працюю менеджером проєктів, тобто керую цими процесами», – ділиться Ілля.
Ілля Лебідь з родиною. Фото надано героєм тексту
Ілля Лебідь з родиною. Фото надано героєм тексту
Його звичайний день мало відрізняється від життя інших: робота, родина, побутові турботи. Проте варто з’явитися вільному часу – і він сідає на велосипед. Це захоплення почалося із запрошення друга поїхати у подорож Азовським узбережжям. Саме тоді, за словами мандрівника, він відкрив для себе Приазов’я, а згодом почав досліджувати Дніпровщину.
«Хотілося подорожувати більше, але в мене є ще два важливі захоплення – родина і робота, тому не можу займатись цим постійно. Ось і вигадав собі таку формулу, щоб відвідувати нові місця. У певний момент я вже об’їхав усе, що мене цікавило навколо Дніпра. І щоб і далі відкривати щось нове, вирішив об’їжджати навколишні села», – каже чоловік.
Ілля під час подорожі Приазовʼям. Фото надано героєм тексту
Ілля під час подорожі Приазовʼям. Фото надано героєм тексту
Захоплення велосипедними мандрівками розділяє і родина Іллі. Особливо це подобається його 9-річному сину.
«Ми придбали йому велосипед у 2022 році, і майже одразу він почав їздити на відстані 12-15 кілометрів. Остання поїздка була на Аполлонівський палеовулкан. Йому дуже сподобалося, бо він знайшов там каміння чи мінерали, які, як виявилося, ще й магнітилися», – розповідає Ілля Лебідь.
Велосипедист з сином. Фото надано героєм тексту
Велосипедист з сином. Фото надано героєм тексту
Що цікавого є у селах навколо Дніпра
Подорожі Іллі – це не лише кілометри, маршрути і планування. Вони про неочікувані знахідки – інколи просто посеред поля.
«Найцікавішою знахідкою у селах Дніпровщини був концтабір неподалік сіл Кислянка та Надіївка. Там ми побачили меморіал, присвячений людям, яких там закатували. Він був доглянутий, незважаючи на те, що памʼятка маловідома і навіть не всі місцеві про неї знають», – каже чоловік.
Меморіал. Фото надано героєм тексту
Меморіал. Фото надано героєм тексту
За словами Іллі, під час німецької окупації тут діяв концтабір, де людей змушували працювати на каменоломнях. У 2012 році єврейська громада Дніпра відкрила на цьому місці меморіал, щоб вшанувати пам’ять близько тисячі розстріляних євреїв.
Ще однією цікавою знахідкою чоловік називає Аполонівський палеовулкан у селі Аполонівка – за 50 кілометрів від Дніпра. Це один із найстаріших вулканів на планеті: його останнє виверження відбулося близько 3,2 мільярда років тому.
«Мене здивувало це місце, воно справді незвичайне, бо інших вулканів у нашій області я не знаю. Це найближчий вулкан, до якого можна доїхати. Цікаво і те, що він настільки старий, що на момент його утворення навіть материків ще не існувало», – говорить Ілля.
Вулкан. Фото надано героєм тексту
Вулкан. Фото надано героєм тексту
Незвичайним і водночас дуже мальовничим є й великий майдан Дерезуватий у селі з такою ж назвою. Це одна з найвищих точок Дніпровщини – 139,4 м над рівнем моря. Майдан має незвичну форму: із заглибленням у центрі та пагорбами поруч.
«Наукова версія походження майданів – це колишні кургани, які активно розкопували місцеві жителі в 17 сторіччі для виварювання селітри і виробництва пороху. Оригінальний курган міг датуватися 3-4 тисячоліттям до н.е., але я не знайшов матеріалів про його дослідження», – розповідає Ілля.
Майдан Дерезуватий. Автор фото: І. М. Ігнатьєв
Майдан Дерезуватий. Автор фото: І. М. Ігнатьєв
Про більшість своїх незвичайних знахідок Ілля розповідає у блозі в Threads. В останніх дописах він ділився локаціями курганів у Підгородному, польських кварталів у Кам’янському та недобудованої залізниці у селі Тарасо-Шевченківка.
Вести соцмережі чоловік почав лише кілька тижнів тому. Каже, один із його останніх дописів переглянули понад сто тисяч людей, із них дві тисячі підписалися. Його мета – розповідати про цікаві місця Дніпровщини.
«Але я не хочу, щоб мої подорожі перетворилися на зйомку контенту. Тому на тревел-блог не буду це перетворювати, бо і бракує часу, і не хочу. Мені подобається сама подорож», – каже Ілля.
Маршрути мандрівника. Threads героя тексту
Маршрути мандрівника. Threads героя тексту
Про небезпечні ситуації у подорожах Дніпровщиною
Окрім красивих краєвидів, у своїх подорожах Ілля стикається і з труднощами – проколотими колесами, поломками велосипеда. Каже, до цього вже звик і завжди готовий. Проте інколи трапляються й небезпечні ситуації. Одного разу дорогою між Дніпром та Обухівкою на нього напали 15 собак.
Фото надано героєм тексту
Фото надано героєм тексту
«На жаль, поруч не було людей, ніхто не міг допомогти. Я прикрився велосипедом зі спини, щоб вони не вкусили, а від тих, що були попереду, відбивався наплічником. І, на щастя, згадав, що в рюкзаку був пакет з-під їжі. Кинув його вбік – собаки побігли до нього, і я зміг потихеньку відійти», – розповідає Ілля.
Чоловік каже, інколи дорога стає випробуванням на уважність. Трапляються водії, які не сприймають велосипедистів як повноцінних учасників руху – не дотримуються дистанції, не пропускають або змушують різко з’їжджати на узбіччя.
Фото надано героєм тексту
Фото надано героєм тексту
Такі випадки нечасті, але кожен із них вимагає максимальної концентрації. Адже навіть одна помилка на дорозі може мати серйозні наслідки.
«Сподіваюся, люди з часом зрозуміють, що кілька секунд, які вони нібито виграють, не варті життя велосипедиста», – підкреслює Ілля.
Стара залізниця. Фото надано героєм тексту
Стара залізниця. Фото надано героєм тексту
Рекомендації для велосипедистів-початківців
Ілля переконаний – такі подорожі доступні кожному, якщо починати поступово. Не обов’язково чекати відпустки чи планувати далекі маршрути – можна стартувати поруч із домом.
«Локації можна шукати на Google-мапах або в Komoot – там дуже детальні карти. І важливо вкатуватися поступово: спершу 20 км, потім 40, 60, 70. Одразу їхати 100 км не варто», – радить він.
Також варто мати із собою герметизуючу рідину для ремонту коліс, воду та їжу.
«Краще, звісно, подорожувати з кимось. Бо коли їдеш сам і бачиш, наприклад, занедбану дорогу, можеш засумніватися. А вдвох відчуваєш себе впевненіше», – додає Ілля.
>>> Підписуйтесь на нашу Фейсбук-сторінку >>> Читайте нас в Instagram >>> Підбірка новин сайту в GoogleNews >>> Статті з газети Фермер Придніпров'я











