А тепер ще й тектонічна війна на нашу голову, - коментар Миколи Ясеня

Так-так, цей коментар в продовження коментаря про кліматичну війну, котра вважається реальною, що був вміщений у випуску наших новин 3 лютого ц. р. Але тектонічна пов”язана ще зі страшнішою стихією величезних в
глибині під земною корою тектонічних блоків, які на пластичних шарах верхньої земної мантії повільно рухаються туди-сюди, зустрічаючись та «штовхаючись» між собою, зберджуючись буде точніше, а то й «наїжджаючи» одна на одну. В результаті на поверхні планети, де ми з вами маємо щастя жити, відбуваються землетруси. Різної сили й потужності, від грізних та жахливо руйнівних до тих, які фахівці за розрахованої ними класифікацією вважають малопомітними. Хоч у світових масштабах вчений народ давно уже обрав за краще попереджати, що одначе кожен землетрус, і той також, поштовхи якого люди не відчувають під своїми ногами, небезпечний.
То ми тепер і пропонуємо вам порахувати, скільки дійсно малопомітних - принаймні покищо - землетрусів відбулося в Україні лише від початку цього року? Якщо пам”ять нас не підводить, починати слід з землетрусів, які
сталися у західних областях - Чернівецькій 11-го, Хмельницькій 19-го та на Закарпатті 20 січня. Далі не інакше, як цілою серією у лютому місяці «естафету» підхопила Полтавщина. Причому і по сусідству з нашою Дніпропетровщиною - в районі Решетилівки. А слідом черга дійшла до побережь Азовського моря від міста Бердянська до Маріуполя.
Продовжилася ж особливо довкола Чорного моря. У тому ж Криму приміром або поблизу, якщо не навколо всього нього. Адже треба врахувати і недавні землетруси – 10 лютого - з боку російських берегів. Так от, загалом в межах
України та впритул до її меж цього року уже сталося мало-не мало – 36 землетрусів.
Сейсмолог Олександр Кендзера заспокоює, наче нічого ж бо страшного не відбувається. Уже тому, що територія нашої держави лежить і на не вельми хоч суцільному кристалічному щиті, та сейсмічно не активному.
Три тектонічні плити труться між собою, але на незначних глибинах, щоб піднімати на диби, тим паче руйнувати земну кору і все, що на ній знаходиться. Просто, мовляв, нині побільшало сейсмічних станцій та ще і обладнаних значно досконалішою, ніж раніше, апаратурою, от і фіксують усі підряд і дрібні поштовхи Землетруси магнітудою від півтора до 3, а то й 4 балів за шкалою Ріхтера давно вченими класифіковані як невідчутні. Або слабо відчутні. Інша справа землетрус, який стався вздовж берегів Азовського моря від Запорізької області в бік Донеччини і сягнув семи балів. Але і він лише насторожує - не більше. Карпатський розлом , занурившись під український кристалічний щит зрозуміло з карпатських гір і першими гранітними скелями дав про себе знати у нас у Дніпрі в кручі біля Монастирського острова, а остаточно вернувся на поверхню затопленими нині Дніпровськими порогами, також на переконання спеціалістів в найближчому майбутньому принаймні забезпечує нам спокій.
Авторитетні вчені мужі уже встигли навперебій прокоментувати серію останніх дрібних чи незначних землетрусів в межах України. Скажімо, доктор фізико-технічних наук і професор з геофізики Дмитро Гринь з НАН України
або у нас на Дніпропетровщині теж доктор наук та професор Михайло Довбніч. Обидва вони і всі інші зі знанням справи стверджують, що великі очі в страху, а він не потрібен. Він тут не доречний і квит. Навіть шкідливий,
оскільки паніка ніколи не приводить до добра. І ми, автори «Фермера Придніпров”я», з цим цілком згодні. Більше того обома руками за те, щоби не збуджувати народ безпідставними хвилюваннями та передчуттями якоїсь
катастрофи чи біди.
Одначе у нас виникає два питання, котрі все ж не дають спокою. Перше: а чом люди не зовсім байдуже сприйняли цьогорічні наші міні-землетруси, які відбулися, зауважимо, чи не в єдиних для України історично та потенційно, якщо так можна сказати, сейсмічно сприятливих? Може чекають аби в разі чого їх все-таки попередили про рано чи пізно можливі не кращі наслідки? Тоді на це відповідаємо другим запитанням: А чому землетруси, котрі не повинні ніби ми були помічати, раптом так зачастили?
Причому густо. І ще де? У нас в Україні саме там купами, де колись і раніше, одначе зрідка, дозволяли собі «побешкетувати»? Ніде на планеті сьогодні щось не помічається, аби дійсно отак густо та часто майже кулеметними, даруйте, чергами трясло землю, як зараз в Україні. В Україні, котра й так нині щодня і щоночі трясеться від гучних вибухів рашистських балістичних ракет, дронів та снарядів…
Стій, а якщо все це відбувається не випадково. І не тільки з природно-геологічних чи тектонічних причин? Бо одне діло тектоніка як наука, що вивчає структуру та рухи як земної кори, так і гірських та гірничих мас, котрі
залягають в глибинах Земної кулі, і зовсім інше, коли «наука», котра намірилася тепер війну і тектонічну для людства влаштувати. В даному випадку для нашого роду українського. Для української нації. Може таке бути?
Сміємо заявити, що може. На всякий випадок попереджаємо, що все, що прочитаєте далі, це суто нашу версія. Гіпотеза. Але й воднораз здогадка.
Або те, про що дещо знаємо. Бо достеменно знаємо, що у нас у Дніпрі є літній віком уже також доктор наук, який у найбільш успішні та плідні свої роки починав з того, що займався проблемами життєдіяльності людства, а
закінчив кар”єру майже несподівано розробкою проектів геологічних катастроф на планеті. У приватній бесіді, але «без подробиць для преси» і повідав він таке: «нові» ідеї його швидко зацікавили «центр» і затребували
спершу у Москву на Луб”янку, себто в тодішнє КДБ, далі у засекречений фізико-технічний інститут під орудою Збройних Сил ясна річ Радянського Союзу. От і виникає ще одне, останнє у нас запитання: а що як здуріла та
очманіла путінська росія і у цім ділі вважає себе спадкоємницею та наступницею радянської імперії?
Все. Крапка. Далі думайте самі. Є над чим.