Бджолосім'ї відновимо, аби заболотні зайди не заважали, - Сергій Староконь

  На фото: очільник ГО "Дніпровський пасічник" Сергій Староконь (зліва) із заступником Дмитром Любченком під час служби в Теробороні Дніпропетровської області, березень 2022 року

   Рання, на перший погляд, цьогорічна весна на початку квітня суттєво «пригальмувала» в своєму поступі. Тоді скрізь у Придніпров’ї зацвіли вже й абрикоси, та щодня, перед світом, температура стала опускатися до загрозливих для цвіту мінусових позначок. Відтак і бджоли вимушено припинили збирання пилку і нектару з квітів та запилення фруктових дерев, бо лише з денної температури плюс 10 градусів починають свою одвічну, корисну працю.

Сьогодні про минулу зимівлю, сучасний стан крилатих помічниць людини та чималі виклики бджолиній галузі розповідає воїн запасу ЗСУ, голова обласної спілки «Дніпровський пасічник» Сергій Староконь:

- Торішній засушливий сезон був несприятливим не лише для рослинництва, а й бджільництва. Бо влітку мало й ослаблено цвіли соняшники та інше, і восени. В Апостолівщині, для прикладу, сонях виріс не вище коліна... А природних медоносів у цей час вкрай обмаль. Відтак бджоли слабо розвивалися, не запасли вдосталь корму і пилку на зиму. Загалом, крайні два сезони були посушливими, тож і для пасічників не надто вдалими.

- Восени бджолосім’ям довелося надавати допомогу?

- Хлопці цукром підгодовували, дехто біопрепарати застосовував, аби підсилити бджіл. Та це як пігулки для людини, чи далеко на них заїдеш? Отож.

- А як минула перезимівля бджолородин?

- Можна сказати середньо, взимку морози придавили, плюс температурні «гойдалки», і пішло... В мене 10 % сімей не дожили до весни, в інших пасічників відсоток відходу комах є і суттєво вищим. Є дуже важливий фактор — стан медоносної бази, весняні заморозки вплинули на цвіт плодових дерев. Загалом, якщо імунітет бджіл «підсиджений», то доброї зимівлі та значного весняного розвитку не буде. Основні причини цього давно відомі - надмірне забруднення довкілля «хімією», нещадне вирубування лісів та розорювання лук.

- Під час війни ці дуже важливі питання перебувають немов у тіні від того, яке масштабне екологічне варварство коять фашисти на лінії бойового зіткнення і поблизу неї...

- Так, можна сказати, що український тил в хижацькому ставленні до природи прагне, як не дивно, копіювати загарбників-москалів. Бо те, що я побачив у рідному Придніпров’ї після двох років служби в ЗСУ у Донеччині, відверто шокувало. Фактично розорані майже всі луки, повипилювані медоноси, акацієві посадки і т. п. Та за українську землю треба воювати на передовій, а не тут! У Солонянському районі посіяні на берегах річки Мокра Сура ріпаки звисають китицями майже у воду... Подібна картина майже скрізь в області. А за законом береги середньої ріки ніхто не має права розорювати ближче 50 метрів до води! Це якщо берег крутий, а коли пологий — то 100 метрів прибережної зони не можна чіпати, від слова зовсім. Та усім чомусь хочеться ближче до води, а про екосистему з її корисними комахами, птахами і саму річку мало хто думає, а дарма. Адже, за висновками вчених, у 40 % площ довкілля планети Земля не можна втручатися взагалі, ні плугом, ні сокирою для виживання і бджоли, і самої людини!

- Дійсно, наші теперішні «слуги» у ВР фактично нічогісінько не роблять для збереження природи, скоріше навпаки: всі їхні уряди затято, умисно нищать ліси. Для прикладу, навіть ліси майбутнього Національно-природного парку «Орільський» випилюються системно і послідовно. Недавно Дніпропетровська облпрокуратура спіймала на корупції майстра лісу Царичанського лісництва Василя Курила тощо. А місцеві громади ще, вочевидь, не використовують повною мірою надані їм повноваження власника у захисті довкілля.

- Абсолютно з цим згоден, місцеве самоврядування досі переважно закриває очі на плюндрування живої природи. Для прикладу, наша Солонянська об’єднана громада навіть занесена в Книгу рекордів Гінесса: її, скоро вже півстоліття (!), незмінно очолює один і той самий чоловік! Але ж природа в громаді доведена за цей час, як кажуть, до ручки. «Нагорі» волають: йдемо вперед, швидко вступаємо до Євросоюзу! Але хто бачив у живі очі Європу, той добре знає: там дуже бережуть бджіл, їжачків, довкілля, навіть гриби забороняють подекуди збирати, бо то харчі для звірини. А ми самі розізлили природу, а тепер пожинаємо «плоди» у вигляді заморозків, надмірної спеки, тривалих дощів і т. п.

- І справді, різкі зміни клімату, про які давно попереджали нас вчені, настали саме через те, що ми досі, як не дивно, не ставимося до живої природи як до такої ж самісінької «громадянки» планети, як і ми всі. Хоча в дохристиянські часи наші предки вважали: ріки, ліси, озера, байраки є божественною суттю Всесвіту, поклонялися їм. Язичництво, як відомо, закликає вірити в природу, поклонятися їй, зародженню землі та всьому живому.

- З цієї слушної точки зору і сучасну війну московитів слід розглядати як глобальний, найбільший виклик всьому живому на світі, чого ще теж немає. В Донеччині і Луганщині зрізані осколками та кулями сотні тисяч гектарів лісів, зокрема і знаменитий Серебрянський ліс, спалені мільйони га полів і незайманих степів... Невимовно страждають і люди, і бджоли. Та й не лише на передовій: коли наш пасічник Геннадій Половинченко з Іларіонового воював на фронті, а після поранення повернувся додому, то побачив, що його пасіка знищена дронами варварів. Добре, що тепер можна отримати гранти міжнародних благодійних організацій, йому вже допомогли відновити пасіку. Також фашисти побили вулики і в офіцера ЗСУ Ігоря Куцака з Апостолівщини...

- Ці заболотні нелюди не зважають ні на людей, ні на тварин із бджолами...

- Таких прикладів, на жаль, чимало, особливо поблизу передової. Нещодавно довелося вивезти пасіку з Петропавлівки юристу «Дніпровського пасічника» Роману Смолову, та й багатьом іншим. Наша спілка допомагає переселенцям знайти садибу з місцем для бджіл, усіх прихистимо. Важливо, щоб старости в округах, які реєструють переселенців-бджолярів, одразу повідомляли про них голову місцевої спілки пасічників. Бо нещодавно з Межівського району привезли 150 вуликів і поставили їх на перельоті біля місцевої великої пасіки... Та це ж пряме порушення ЗУ «Про бджільництво». Повідомляйте, Січеславщина велика, всім побратимам в біді знайдемо місце для пасіки.

- А чи розуміє сучасна влада, в якій, м’яко кажучи, пасічників не густо, загрози і виклики бджолиній галузі під час війни?

- На нещодавній нараді в Дніпро ОВА пообіцяли більше контролю за застосуванням пестицидів. З іншого боку фермери теж люди, купують, думають одне, а воно — зовсім інше... Співпрацюємо в цьому плані з Національним конгресом українських бджолярів, який очолює Васильківська Тетяна, аби на законодавчому рівні заборонити виробництво, ввезення і продаж пестицидів, котрі шкідливі для бджіл. Давно співпрацюємо і з Асоціацією фермерів та приватних землевласників Дніпропетровської області, яку очолює Анатолій Гайворонський, члени Асоціації добре розуміють важливість бджіл для людини і запилення сільгоспкультур.

- Сергію Івановичу, воєнна пора породжує додаткові виклики для пасічників?

- Безперечно. Зараз наша Спілка допомагає створювати мобільні групи протиповітряної оборони Дніпровщини від ворожих дронів. В екіпажі один стрілець із кулеметом «Браунінг», це надійна річ, а інший водій авто, розроблений змінний графік чергування. Записалися разом із кількома пасічниками, проходимо вишкіл. Бо коли по нашому небу безборонно і безкарно літає ворожа нечисть, а в тебе в руках немає нічого, це геть недобре відчуття. Думаю, і колишні, і майбутні воїни мене добре розуміють. Нас, бджолярів, не чіпайте і не заважайте, ми самі все зробимо, оборонятимемося, відновимо втрачені бджолосім’ї. Для всіх українців основне — вигнати озброєних зайд з рідної землі.

- Абсолютно точно. Дякую, Сергію Івановичу, за цікаву розмову, за захист України в лавах ЗСУ! Доброго здоров’я Вам і всім дніпровським пасічникам, успішного медового сезону і якнайшвидшої Перемоги!