ДЛЯ ВЛАСНИКІВ ДОМАШНІХ ФЕРМ І КОРІВ: ЯК І ЗИМОЮ ОТРИМУВАТИ ВИСОКІ НАДОЇ МОЛОКА?

ПЕРЕХІД дійних корів на зимовий раціон — відповідальний і досить складний процес. Бо в цей період докорінно змінюється характер життєдіяльності мікроорганізмів усіх відділів шлунка і кишечнику худоби і спостерігається глибокий внутрішній стрес, що може тривати півтора-два місяці.

Завершується такий стан наприкінці листопада. Зовнішньою його ознакою є зниження продуктивності тварини, хоч зазвичай рівень жиру й білка в молоці стабільний.

На зимовий раціон потрібно переходити поступово. Адже за перших же спроб годівлі зимовими кормами — силосом, сінажем, сіном — у зв’язку із заміною зелених кормів корова відчуває фізіологічний дискомфорт. Його ознаками є порушення травлення, а саме: виникають проноси або, навпаки, закрепи. Зменшується швидкість поїдання корму, тварина ретельно його перебирає і, як наслідок, багато затоптує. Через одну-дві доби після переходу на зимовий раціон корова різко зменшує надій, і він поступово знижується ще два-три тижні. Стабільні надої корова починає давати тільки через місяць, відтак спостерігається їхнє зростання.

Досвідчені фахівці знають, що найперший захисний захід від стресу — поступовість заміни літнього раціону на зимовий. Випасати тварину треба якнайдовше. При цьому потрібно звертати увагу на реакцію корови. Звичайно, за суттєвого зменшення травостою, тобто продуктивності пасовища, тварина неохоче виходить із хліва. Під час випасання швидко рухається, втомлюється й із задоволенням повертається до стійла.

І все ж — чому треба випасати тварину якомога довше? Пам’ятайте: наявність зелених кормів у раціоні у поступово зменшеному обсязі створює ідеальні умови для збереження попереднього мікробного ценозу (сукупність біоорганізмів) й стабільного переходу його до ценозу зимового раціону. Випасання тварини восени за поступового скорочення тривалості світлового дня може тривати 40-50 діб. Але тільки-но погодні умови погіршаться і протягом трьох-чотирьох діб підряд корову не виганяли на пасовище, відновлювати випасання категорично заборонено. Це тільки поглибить стрес і негативно позначиться на здоров’ї годувальниці.

Чим же годувати тварину у період перехідної годівлі?

Трава восени насичена вологою і містить мало поживних речовин. Тому на початку перехідного періоду до зимового раціону найпершим використовують сінаж. Унікальність цього корму полягає в тому, що його мікробіологічне розщеплення під час бродіння у передшлунках найбільше подібне до перетравлення зелених кормів. Обсяг згодовування сінажу можна помалу збільшувати до 10-15 кг на добу. При цьому не треба використовувати солому з високим умістом клітковини. І лише після дво-тритижневого згодовування сінажу у вечірню даванку, починаючи з 5 кг на добу, до раціону корови поступово додають силос.

Протягом перехідного періоду бажано складати раціон із сінажно-концентратного та сінажносилосно-концентратного кормів.

При цьому варто пам’ятати, що в умовах такої годівлі тварина повинна мати вільний доступ до солі. За одну даванку слід згодовувати не більш ніж 2 кг концентратів. Уранці згодовують 3 кг, а ввечері — 2 кг концентратів. За такої годівлі корова краще споживає грубі корми вночі й залишає менше недоїдків уранці.

Наприкінці листопада — в грудні, коли перехідний період завершився, бажано урізноманітнити раціон.

Сінаж і сіно є суттєвими джерелами цукру, а концентрати забезпечують потрібний рівень крохмалю. На коров’ячий «стіл» рекомендується додати патоку. Молокогінного ефекту можна досягти, якщо включити у раціон кормові гарбузи або перезрілі кабачки: 0,6-0,8 кг/л молока.

Якщо корівка із високим добовим надоєм, то, крім базового раціону, на кожний додатковий літр молока їй бажано згодовувати 2 кг силосу і 0,3 кг концентратів. При цьому не можна вводити у корм більше 40% концентратів від його сухої речовини, або понад 8 кг за добу.

Одночасно зі збільшенням рівня концентратів у раціоні треба пропорційно насичувати комбікорм кукурудзою і зменшувати частку пшениці та ячменю. В комбікорми для високо­продуктивної тварини неодмінно потрібно додавати пшеничні висівки для поліпшення перетравлення й запобігання застійним процесам у шлунковому тракті.

Слід наголосити, що високий рівень концентратів у раціоні корови може спричинити небезпеку розвитку тяжкої хвороби. Це особливо часто спостерігається за низької якості грубих кормів (саме тому доцільною є заміна грубих кормів на концентровані). У цьому разі корова погано поїдає сінаж, силос і потребує концентратів. Як наслідок, вона не з’їдає добового раціону, сама регулює кількість споживання окремих поживних речовин, яких недостатньо для отримання високих надоїв. Якщо ситуація зберігається тривалий час, виникає закислення рубцевого середовища і формується тяжке, майже невиліковне захворювання — ацидоз.

Отже, ефективність молоковиробництва визначається насамперед якістю грубих кормів із максимальним умістом сухої речовини.

Тільки після розтелення корови її переводять на молокогінний раціон із переважанням силосу як основного грубого корму.

Як стимулювати годівлю?

Часто на початку стійлового періоду виникають проблеми із поїданням кормів у повному обсязі. Тому в цей час важливо дотримуватися деяких прийомів стимулювання годівлі жуйної худоби.

По-перше, кормове місце має бути із шириною фронту годівлі не менш ніж 45 см.

По-друге, ясла потрібно що­дня ретельно прибирати. Якщо в годівниці є залишки попередніх кормів, це різко зменшує споживання свіжого корму, бо корова починає перебирати його. До того ж розпочнуться ще й неконтрольовані мікробіологічні процеси гниття.

По-третє, привчаючи корову до нового раціону, його дають частіше й невеликими порціями — до шести разів на добу.

Певні результати дає здобрення грубих кормів смачнішими концентратами, а також підсолювання сінажу чи силосу.

Хорошим стимулюючим ефектом є давання корму відразу після доїння. Фізіологічно в корови з порожнім вименем активується механізм створення нової порції молока. Початок цього механізму — годівля. Тому після доїння корова відчуває так званий первинний голод, під час якого поїдання кормів збільшується.

Учені вважають, що корова може відкладати деякі біологічно активні речовини в організмі з подальшим їхнім використанням у специфічних фізіологічних процесах. Зокрема, встановлено, що надходження в організм тварини надлишків каротину (а він міститься в гарбузах, моркві) відкладається в його «депо» (печінка) та зберігається протягом двох місяців. Під час інтенсивного росту плода в останній місяць тільності потреба в каротині зростає в 2,5 разу порівняно із попередніми періодами фізіологічного циклу. Тому наявність «депо каротину» — запорука хорошого розвитку теляти й високої його життєздатності у перші місяці життя.

Використання раціонів сінажного типу у пізньоосінній і ранньозимовий періоди унеможливлює порушення кислотно-лужної рівноваги у передшлунках і крові тварини. Раціон сінажного типу прісний, він максимально зберігає всмоктувальну поверхню рубця й запобігає розвитку фізіологічного ацидозу. В таких умовах тварина після отелення краще й швидше відновлюється внаслідок родових порушень, менше страждає від метритів і маститів, набряку вимені, скоріше нарощує надій і швидше готується до нового репродуктивного циклу.

Ось і виходить, що оптимізація годівлі восени — запорука високої продуктивності тварини взимку та навесні.