КОЛИ СУД НЕ Є НАЛЕЖНИМ СПОСОБОМ ЗАХИСТУ

   Акція протесту фермерів України проти рейдерського захоплення земель ФГ "Самара" у Новомосковську, 30 березня 2021 року

Скоро виповниться 35-ть років, як виконком Новомосковської райради ухвалив рішення «Про реєстрацію фермерського господарства Саєнка М. М.».  Це було унікальною подією не лише для Дніпропетровської області, оскільки ФГ «Самара», як назвав її засновник Михайло Саєнко, виявилося одним з тих кількох перших, які появилися тоді в Україні. Причому з надто неймовірними боями, оскільки сталося це за два роки до земельної реформи, коли колгоспи здавалися ще вічними і нездоланними! А сьогодні мало хто уже й розуміє та пам’ятає, що коштувало Михайлу Михайловичу для господарства отримати у постійне користування перші 53 гектари угідь. Згодом у своїй книзі «На своїй землі» він, раніше директор радгоспу-технікуму, опише, як «одного ранку з дружиною та синами прибув на край поля і довго, схвильовано вдивлявся в його глибочінь, поки зважився заїхати трактором із плугом».

   Тільки от далі мусимо розповідати, як нині сину Михайла Михайловича Олексію, котрий після відходу в засвіти батька успадкував «Самару», не менш запекло доводиться наразі відстоювати право обробляти легендарні по суті гектари. Нічого іншого не залишається, як захоплюватися витримкою Олексія Михайловича, а також радіти за нього, що нездоланного він батька син. Що в батька вдався. Особливо коли знати, що спадкоємцю історичної «Самари» не відступати доводиться у доволі тривалій і все одно що рукопашній «сутичці» з силовиками – перш за все із прокурорськими ділками, але заодно і чинами з поліцейських органів.           

   Свого часу тутешній міжрайонний прокурор зажадав відміни наданого Новомосковською об’єднаною держподатковою інспекцією «Самарі» статусу платника фіксованого сільськогосподарського податку. Коли ж ОДПІ відхилила на диво безглуздий протест, то позивався і до Окружного адміністративного суду. З вимогою неодмінно послухатися його забаганки. Аби молодий  Саєнко не міг сплачувати належні податки, а вже «ми у такому випадку з ним і справимося, точніше розправимося миттю, як з миленьким». Навряд чи у вітчизняній прокурорській практиці ще десь настільки відверте свавілля мало місце, та на Дніпропетровщині його й не випадковим навіть сприймали.

   Адже правда тут така: п'ятнадцять літ тому в області сягали кульмінації «кавалерійські» атаки місцевих правоохоронних органів на створені першими і надалі доволі успішні фермерські господарства. Ця вакханалія чинилася не лишень в Новомосковському, а і в багатьох інших районах – Васильківському, Апостолівському, Магдалинівському і т. д. Обласна Асоціація фермерів, якщо хочете знати, створювала навіть воєнізовану Фермерську Самооборону. Тоді ж тут виник і обласний осередок Всеукраїнського конгресу фермерів, котрий не вагаючись покликав «наводити шмон» ДБР – Державне Бюро розслідувань. Не можемо казати, що останньому вдалося сповна стримати стражів законності, але й не безслідно втрутилося. Досить було силовиків «пригальмувати», як у п’ять разів відразу поменшало в області рейдерських захоплень фермерських господарств.

   Аж поки у Новомосковську під прикриттям прокурорів не повернулися знову до непокірної «Самари». Причому занадто «винахідливо». В перший день грудня 2020 року припиняла існувати Вільненська сільська рада, позаяк 2 грудня вона увіходила до складу Губинихської ОТГ. Однак це не завадило її депутатам, неначе як на недобру згадку про себе і уже в останнє засідаючи у сесійній залі, ухвалити рішення «Про передачу у спільну сумісну власність дві земельні ділянки ФГ «Самара». Правда кваплячись, якось забули уточнити, на якій підставі та у чию конкретно «спільну сумісну власність». Так що не маючи уже повноважень, довелося зібратися наступного дня 2 грудня. Аби поіменно двома списками назвати нових власників. Спершу засновників ФГ «Вільне Агро» Юрія і Вікторію Самарець, Ларису Сітковську, Василя і Поліну Руденків та Надію Галету, а потім і Володимира та Михайла Біілих і Тетяну Білу, членів ще одного, себто іншого ФГ «Фірма Агромир».

   Однак не мине пари тижнів, як з'ясується, що перелічені особи справді то існують, а ось засновані ніби ними ФГ в реєстрі не значилися. Їх створювати і не збиралися перелічені особи, оскільки незабаром… передали свої ділянки ФГ «Сантос» Івана Слончука. Передали охоче, й добровільно та безкорисно, чи продали – цього сьогодні ще ніхто не дізнався. Зате достеменно відомо, що аби замести сліди, встигли застосувати так звану схему «розпорошення і здвоєння». Обидві ділянки, котрі перебували в постійному користуванні ФГ «Самара», спочатку «пустили в роздріб», а потім же поз'єднували «шаховим порядком». Новим, ясна річ, присвоїли й нові кадастрові номери. Номери, під якими землевпорядними документами були зареєстровані обидві ділянки ще Михайла Саєнка, зникли, мов їх і не було! Себто не шукай тепер, Олексіє Саєнко, їх в полі, лови там натомість вітер – збагнули підступність «схеми»? У молодого Саєнка не просто відібрали землю, а наче і не знайти її відтепер в натурі. Була й немає. А що з воза впало, те, як відомо, пропало.

   На це розраховували, поза всяким сумнівом, автори афери з колишньої Вільненської сільради, причім разом з прокурорськими стражами, які надали «правничі послуги». Але не в останню чергу також і особи, яким «за помахом чарівної палички» дісталася земля. Схоже як ті, так і інші розраховували, що виснажений попередніми баталіями молодий Саєнко нарешті покірно зведе догори руки. Бо як можна бути впертим, чітко усвідомлюючи, що справу має з всесильною тутешньою мафією корупціонерів? А Олексій Михайлович не з лякливого десятка виявився. Особливо коли отримав підтримку від обласної фермерської Асоціації на чолі з енергійним Анатолієм Гайворонським, котра на протиборство з негідниками благословила свого адвоката. Сергій Донець же, на якого припав вибір, якраз загартований найбільше на Дніпропетровщині на відстоюванні інтересів та прав сільських товаровиробників. І тепер згадує, що нескінчена серія засідань впродовж замало не двох років знадобилася Новомосковському міськрайонному суду, аби розглянути позов Саєнка.

- Це був справжнісінький бій, допоки суддя Олена Оладенко наперекір закулісним диригентам не відразу, та поволі однак мусила «зрозуміти» - у ФГ «Самара» майже знущально, навіть з викликом і потіхою відібрали земельні ділянки, а тепер робили вигляд, наче «не ми це по-перше затіяли, а по-друге, це депутати колишньої сільради… відновили справедливість», і не менше, - розповідає Сергій Донець. – Але що було найдивовижніше? Інтереси групи громадян, яким «поділили» Саєнкові ділянки, відстоювали юристи за освітою і посадовці в погонах, та немов ті папуги вперто чорне називали білим – ну, ніяк не бачили тотального порушення законів, статей, параграфів і, даруйте, ком. Більше того, трактували, неначе той факт, що землею клаптями наділили громадян, які й не думали самостійно нею розпоряджатися, «не є предметом даного судового розгляду». Ну повезло, мовляв, людям, так навіщо навздогін їм за  це докоряти!

   Коротше, якщо справді бій був, то Сергій Олександрович його виграв. Повністю. Суд і рішення неіснуючої уже сільради скасував, і землю повернув у постійне користування ФГ «Самара». Донець відразу став мало не адвокат №1 в області. Фермери і колеги навперебій вітали його. Адже ніхто – ніхто! – не вірив, що у «сутичці» з прокуратурою вдасться схилити Феміду на користь може що й навмисне скривдженого фермера. Інша річ, що «захисники» іншої сторони, відтак «поборники» свавілля й шахрайства, також не склали зброї. Точніше їхні «клієнти», або як їх ще називають тепер «вигодонабувачі рейдерського божевілля», не забарилися зі своїм «горем» в Дніпровський апеляційний суд. Наполягаючи й далі, наче «хтось там може й натворив», та вони «безневинно постраждалі також, і баста».

   Отож справа перекочувала в апеляційну інстанцію, де її слухала Колегія судів Судової палати у цивільних провадженнях. І слухала, повідомив адвокат Донець, також майже рік. Позаяк усе це знову вилилося, продовжив Сергій Олександрович, у запеклий бік. З тією лише різницею, що бій на мордування  Олексія Саєнка. З надією, що разом зі своїм адвокатом врешті-решт не зможе він витримати і капітулює. Але надія ця не справдилася. Отож, все знову йшло до перемоги адвоката Донця. І ви, мабуть, не повірите, але апеляційний суд зумів викрутитися з патової для нього ситуації неймовірно «винахідливим» чином. 

   Ось перед нами його постанова. Вона майже слово в слово повторює рішення першої інстанції. Себто сумлінно погоджується, що ФГ «Самара» таки дійсно по-бандитському «надули» і крити тут нічим. Отож заперечувати чи спростовувати марно.  Суддя міськрайонного суду Оксана Оладенко глибоко і грунтовно заслухала справу, що придратися, даруйте, зась. Ні заперечити, ні спростувати. Натомість Колегія-трійка судів пише щось «новітнє» для судової практики: «Враховуючи вище викладене, заявлені у цій справі ФГ «Самара» вимоги про визнання недійсним та скасувати рішення  Вільненської сільської ради не відповідають належному способу захисту». Чому не відповідають не знаходять за потребу уточнювати, зате мерщій та коротко підводять риску: «Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові»

   Ви щось зрозуміли? Тільки й того, що на радощах від «вдалої» знахідки не закінчили свою судову постанову окличним знаком. Не випадково в Олени Саєнко, дружини Олексія Саєнка, склалося  враження, що перебувала вона не в Судовій палаті цивільних справ апеляційного суду, а в «обслуговуючому кооперативі, дочірньому підприємстві правозахисників-корупціонерів». Бо це ж виходить, неначе адвокат Сергій Донець «неналежним способом» захищав інтереси її фермерської родини. Але жінка так сказати не може. Оскільки, по-перше, судді відверто мимо своїх вух пропускали аргументи та докази Сергія Олександровича. При цьому кореспондента "Фермера Придніпров'я" Григорія Давиденка попросили «не заходити до залу засідань». З тієї причини, що  в Дніпрі - знову - ніби несамовито лютує Covid.  Саме він, а не журналістське перо-зброя, і може вразити бідолашних, боязких у цьому плані служителів сліпої Феміди... А по-друге, Рада адвокатів Дніпропетровської області заявила, що в даному випадку Донець блискуче здійснив захист і його промову внесено в перелік зразкових та повчальних для інших колег.

   І головне: якщо в суді захищати свої інтереси та відстоювати свої права – це неналежний спосіб, тоді який може зарадити? – запитує Олексій Саєнко. Мовляв, підкажіть. Фермери-колеги радять єдиний  варіант: на в”їзді у поле обладнати кулеметний дзот і строчити з нього по всіх непрошених рейдерах-окупантах і загарбниках. Бо це ж нині також поле бою – хіба ні у даному разі?  Та Олексій Михайлович, оскільки оголошена йому війна не кінчається, разом з адвокатом Сергієм Донцем покищо подав скаргу у Верховний суд України. Бо відступати зі свого поля він твердо не збирається.

                                                                      Микола НЕЧИПОРЕНКО.