НЕ ЛОВЛЯТЬ ГАВ, ПОКИ ВІЙНА

       СКАЗАТИ, що ця історія сьогодні на Дніпропетровщині у всіх на язиках,
значить нічого не сказати. Або сказати спокійно та байдуже, що тутешній люд
навряд чи зрозуміє і сприйме. Бо історія про те, як семеро причетних до такої
надспецифічної галузі, як медицина, перевершили навіть гоголівського героя
Чичикова, за неповні півтора роки заробивши на «мертвих душах» заледве
не 67 мільйонів гривень, наскільки обурила і розгнівила народ, що тут давно
так бурхливо й непримиренно не реагували. Ні слів у людей не вистачає, ні
зла від того, що не скільки «винахідливо», стільки підло й цинічно утнули в
доволі «провідній» лікарні області її головлікар разом з цілим відділенням у
повному складі, в тому числі, а швидше у першу чергу і з завідуючим на чолі.
А щоб нечуване та й небувале шахрайство вищої проби «проходило» чисто і
не помічено, «ініціатори» передбачливо заручилися співучастю ще вищого
завідуючого - регіональним відділенням охорони здоров’я. І він не вагаючись
пристав до цієї запопадливо корисливої компанії.
Так от, ці семеро хвацьких аферистів у даному випадку збурили широкі
дніпропетровські маси тим, що реалізовували свій нахабний «проєкт» у час,
коли Україна в єдиному пориві боронить свою територію і незалежність від
ворожих російський окупантів. Усі сили, кошти та ресурси, як і усі свої думи та
помисли й старання та зусилля українці підпорядковують жаданій перемозі.
У Дніпропетровщині, скажімо, практично кожна сільська територіальна громада
допомагає перш за все харчами та коштами нашим військовим. А чим же
зайнялися у лиху годину медичні працівники окремо взятого лікувального
закладу, благородні ніби люди в чистих білих халатах? Брудні та чорні у них
виявилися душі. Нікчемні й продажні. Ви ще не забули геніальний «винахід»
американської медсестри на міністерській посаді в Україні, коли гроші мають
«іти за хворими». Ясна річ, гроші з державної казни. Навряд, що не забули.
        Більшість з нас точно уже й не пам”ятає цю звабливу обіцянку. Та найгірше,
що і не підозрює більшість наших співвітчизників, що така послуга справді
існує і надається. Зветься держпрограмою фінансових гарантій медичної
допомоги населенню. А у Дніпрі чимало пацієнтів окремо взятої провідної
лікарні ще й не здогадувалися, що саме їм перепадало щастя користуватися
безоплатним обслуговуванням. Коли за їхнє лікування платила держава. Тепер
зрозуміли «механізм» чи «схему», обрану хитрими ескулапами? Вони у базу
пільгових, отож безоплатних неначе пацієнтів вносили кого завгодно, не
завжди і хворих навіть, але справді і хворих також, одначе ні питаючи їх, ні
попереджаючи. Тим паче не посвячуючи у таке «таїнство»! Бо і не звільняли
хворих від необхідності власними кровними платити за лікування.

      Втім, аби зайве не морочити собі голови, а особливо щоб і не ризикувати, вписували
десятками вигаданих чи надто тяжко хворих, чи безнадійно не спроможних
оплачувати медпослуги. Як наслідки – регулярно, з місяця в місяць, подавали
потім завірені підписами та печатками звіти в Казначейство: відшкодовуйте,
шановні, передбачені державною програмою наші витрати…
      Дотепний народ тепер у Дніпропетровщині іронічно й «знущається»
та глузує над штукарями від медицини. Запитує, що а, може, заробляли вони
«ліві» гроші і одразу дружно й радісно переказували їх на потреби Збройним
силам України? Скажімо, закупляли та передавали бійцям на фронти ті ж так
необхідні там медикаменти і ліки? Якщо народ своїм захисникам допомагає
усім, хто чим може, то чом не припустити, що медики ж своїми препаратами
рятували там життя поранених бійців. Звісно, не цим насправді переймалися
дніпровські фарисеї і лицеміри донедавна дійсно «показової» лікарні. Втім,
хіба не «показовою» вона і з іншого свого потворного боку стала на тлі війни?
Для себе, рідненьких та сердешних, жадібних та корисливих, безсовісних та
безчесних заходилися лікарі на дурничку дерти з рідної воюючої держави по
суті останні свитини! А ще по суті все одно, що віднімати та відбирати у рідної
неньки гроші, надто потрібні їй сьогодні в борні з рашишськими окупантами -
нелюдами і гвалтівниками, мародерами і убивцями. Скажіть тоді на милість,
чим ці медики кращі від вражих рашистських сил?
         ТАК СТАВИТИ питання сьогодні вважаємо цілком виправдано, доречно і
на часі. Адже справді як це не прикро і не жаль, але нинішня війна покищо не
покінчила з суто внутрішніми ворогами держави і такими явищами, як іржа-
короста корупції, а також грабування й розкрадання своєї ж Вітчизни. Немає
й зараз ніякого зупину та ніяких моральних і людських засторог тим, кому дай
лише поживитися та розбагатіти, набити власну пельку, як говорять в народі,
по самісіньку горлянку. Одне діло, що не перевелися, навпаки, засвітилися
один повз одного, мов ті світлячки у пітьмі, зрадники-христопродавці, яких
зараз колаборантами називають. Інше що каста завелася, розплодилася і ніяк
не нажереться, і війна їй дійсно не стала перепоною, так це каста тих, котрих
український народ давно нарік зневажливим словом гниди. Тобто потвори й
негідники, вилупки, яких світ ще не бачив. Але чи справді не бачила окремо
взята наша Україна?
      На цей рахунок у нас великий сумнів. На час воєнного стану ініційоване
президентом України неординарне «Велике будівництва» по суті згорнулося. Що й
зрозуміло. Дніпропетровська область не виняток. Тільки от річ у тім, що тут
останні два-три роки стосовно прокладання нових доріг та шляхів «Велике
будівництво» неприховано, у відкриту оберталося "Великим Крадівництвом".

     Мов у Бога за пазухою жила собі на втіху і процвітала, розперезавшись з усіх
сил, скажімо, фірма «Автомагістраль Південь». Це їй через фірми-прокладки дорожнє будівництво
в масштабах області забезпечували «дефіцитним» піском, практично задарма. Виймаючи його
всюди, де і не можна було, однак де могла і де їй дозволяли – в межах
заповідних земель вздовж річки Оріль. А саме із найбільшого в Україні незаконного піщаного кар'єру площею 54 гектари в урочищі Свиняче Китайгородської ОТГ, де головує схоплений правоохоронцями в лютому 2021 року під час отримання хабара в сумі 20 тисяч гривень Сергій Турський. Він раніше очолював Царичанську РДА. Кримінальну справу за цим фактом вже кілька місяців розглядає Дніпровський районний суд міста Кам'янське.

   Так от, зловмисники знищують приорільські мальовничі, унікальні краєвиди та підземні водоносні шари і саму красуню Оріль, щодо якої із берегами давно розроблений проєкт Національного природного парку "Орільський". Тільки втілити замовлений науковцям і оплачений державою проєкт в життя Дніпро ОДА із 2015 року так і не спромоглася.
          «Фермер Придніпров'я» вже не раз писав про це злодійське самоправство. Адже на пісок,
який видобувався бандитським чином, «списувалися» ого-ого які бюджетні
відрахування! Тільки ми про те, що «перевірена» і «випробувана» практика
грабунку з успіхом (як щойно з”ясувалося) дістала продовження і за воєнного
стану.

     Ще і як: як раніше Дніпропетровська ОДА не ображала «Автомагістраль
Південь», так у березні цього року Дніпропетровська ОВА відвалила півтора
мільярда гривень навіть не на будівництво як таке чи ремонти доріг, а на їхнє
обслуговування і так зване утримання. Це найбільша – рекордна! - сума на
подібні потреби серед областей України. Незважаючи на те, що стан тутешніх
магістралей навпаки не найгірший. Не найкритичніший – так точніше, якщо
порівнювати з автомагістралями, ближчими до фронтових країв.

      Але тепер інша приватна компанія тут у фаворі. Півтора мільярди дісталися ще недавно
маловідомому, однак воднораз сумнозвісному ТОВ «Будінвест Інжиніринг».
Скажете, може такі витрати варті «вичинки», коли трьох місяців вистачило,
аби й «освоїли» майже усі виділенні кошти – сотнями мільйонів якщо не
щотижня, то щомісяця? А Держказначейство продовжує й далі систематично
вносити у платіжки все більші й більші суми. Причім не вказуючи, натомість
приховуючи, на «догляд» за якими саме дорогами і напрямами чи окремими
дільницями і відрізками, також у яких населених пунктах бігом ідуть грошики.
Під час війни це військова таємниця – хіба не ясно!?
       І кому це має муляти та не давати спокою, якщо одна з співзасновниць
компанії «Будінвест Інжиніринг» - спортсменка, молода активістка фітнес-
клубів і просто гарна та неповторна Яна Хланта? Чи цього все ж замало, аби
отримувати мільйони на дорожні витрати? Тоді знайте: за одними даними ця
Яна соратниця або й родичка глави Дніпро ОВА Валентина Резніченка, а за іншими,
уже оприлюдненими і не спростованими, близька знайома, якщо не подруга,
а то й коханка. Мінімум сім їх спільних поїздок та подорожей столицями й
курортами Європи "Схеми", та "Наші гроші" нарахували – так що «дорожніх» витрат дійсно немалих
зазнали. При цій нагоді треба сказати, що Резніченко уже кілька літ як поза
шлюбом, то ніяких претензій у даному випадку до нього ніби як немає. На
здоров'я, як то кажуть. Однак при чім тут занадто й надміру щедрий як на
воєнний час державний бюджет і утримання доріг та шляхів зовсім не в

Європі, а у своїй області, цього ну ніяк не можуть второпати небайдужі
верстви населення Дніпропетровщини.
        А ще тутешнім жителям уже зовсім у дивину, що а інші співзасновники
напрочуд везучої компанії «Будінвест Інжиніринг» (до оборудки з якою не безсторонній і ідеолог "Великого Крадівництва" Юрій Голик - прим. авт.), за даними відразу «Схем»,
«Української правди» і «Люстраційно-антикорупційної ради Придніпров'я» з
дуже наближеного оточення бізнесменів-братів Дубинських. Це не брати, а
горе господнє для області. Але не тільки для області. У Сполучених Штатах
Америки вони оголошені в розшук як такі, що і там, аж за океаном, накрутили-
намотали чимало шахрайських фінансових оборудок. Тим паче як розуміти і
це, якщо США нині чи не найперший партнер України в умовах російської
окупації? Чи війна-війною, а свої кишені й гаманці ближчі до тіла?
       ХТО НЕ ЗНАЄ у нас прислів’я про те, що голота на вигадки спритна? Тож
здатна що-завгодно утнути, аби не пропасти. Тільки зараз не голота в першу
чергу ладна на друзки розбиватися, щоб під себе тягнути геть усе підряд, що
«погано лежить», а швидше «саме до рук пливе і прилипає». Цим уподобали
займатися мов професійною діяльністю різного роду товстосуми теперішні.
Якщо перефразовувати Тараса Шевченко, один з них мурує, інший руйнує, а
разом вони ненаситними очима за край світу зазирають: що ще загарбати і з
собою прихопити у домовину?
      Наче навмисне чи й спеціально поставити «цікаву» крапку у цій статті
підказала зрозуміла «народна» дискусія, затіяна і щойно завершена у Дніпрі:
влаштовувати чи ні тут у скоро уже прийдешні новорічно-різдвяні дні святкові
ілюмінації, феєрверки, прикрашені ялинкові красуні і тому подібне? Під час
війни і погромленої рашистами-орками енергетичної інфраструктури все це
явно недоречне. Краще потерпіти до перемоги. Одначе міський голова Борис
Філатов вирішив узнати думку городян – і провів на сайті міської ради серед
них опитування. Більшість дніпрян очікувано погодилися на цей раз обійтися і
без головної ялинки у місті. На що чомусь явно докірливо мер не змовчав, що
нехай буде гречка, але ж дітей до сліз шкода…
       А цілком ймовірно, що не лише дітям шкода лишитися без новорічних
ілюмінацій і розваг. І що містяни більшістю проголосувати проти них не тільки
через війну. Тут правоохоронці якраз доречно сповістили, що на влаштування
минулорічних ялинкових видовищ у Дніпрі витратили не мало і не багато – 75
мільйонів гривень. За тодішніми цінами, ясна річ. І комунальне підприємство,
котре за своїм призначення мало цим займатися, із «загадкових» причин не
стало самотужки морочити собі голову – вдалося до послуг посередника. А
той за навмисне завищеними цінами закупляв усе необхідне для ілюмінацій,

скориставшись послугами одної-єдиної і достоту відомої столичної фірми. В
результаті в кінцевому рахунку з 75 мільйонів 5.4 мільйона було викрадено.
Поцуплено!
        Очільнику «проворного» КП міської ради наразі оголошено відповідну
підозру. Його взято також і під варту. Ясна річ, що з правом застави. Та кому
від цього легше?