ПОЖЕЖА У ДИСПАНСЕРІ «ЦІННОЇ КАДРИ»

Місяців зо два тому у Дніпропетровщині обласна прокуратура сповістила тутешню громадськість про зловмисну і тривалу операцію групи медиків, мета якої зводилася до неправомірного привласнення бюджетних коштів. Причому систематичного уже другий рік поспіль. Мова про кошти, котрі виділяються на лікування пацієнтів за рахунок держави. Пам'ятаєте формулу, що «Гроші ідуть слідом за хворими»? Так оце їх знайшлися мастаки у білих халатах розкрадати не сотнями і не тисячами, а мільйонами. За принципом - гребти так гребти.  Чого остерігатися!

Так от, за повідомленням правоохоронців, директорка одного з медичних закладів обласного рівня та підпорядкування у змові з завідуючим одним із відділень своєї лікарні та одного цілого міського управління охорони здоров’я, а також залучивши в шахрайський постійно діючий процес четверо підлеглих рядових лікарів, в купі разом і дружно зайнялися тим, що за кошти держбюджету лікували липових, тож неіснуючих хворих. Просто писали звіти, вигадуючи для них прізвища та історії захворювань. В першу чергу як мертвих душ, так і висмоктаних із пальців або списаних зі стель. Кажуть, дуже виручали старі і уже нікому не потрібні телефонні довідники або всілякі списки штатних працівників тих чи інших підприємств, а то й зарплатні на них відомості. Благо прізвищ з ініціалами в цих та інших «джерелах» вистачало з лишками – голови ламати не доводилося.

Ясно, що розголос від цього повідомлення був гучним. В унісон розмаху, з яким нечестиві медики надавали свої послуги, фактично не надаючи їх. Зате плату за такі з дозволу сказати «неабиякі зусилля» отримували відповідну. Стражі правопорядку, зненацька вчинивши перші обшуку фігурантів афери, одразу вилучили у них готівкою 220 тисяч доларів, 23 тисячі євро та 900 тисяч вітчизняних гривень. А далі підрахували, що а загалом геть спритні ділки від медицини встигла вигребти з державної казни не мало і не багато – майже 67 мільйонів гривень. А чому, повторюємо, було соромитися? Особливо коли не виключено, що «на горі» не для всіх то й тишком-нишком це робилося. Була б у нас при виконанні своїх службових обов'язків як сумлінна, так і порядна та чесна правоохоронна система, таємне у даному конкретному випадку давно б стало явним. Звідки ця уже наша підозра? Навіть звідки така впевненість наша?

А міркуйте самі. Прокукурікали прокурори про злодіяння «працівників одного закладу медицини», не називаючи прізвищ спійманих на гарячому – і запанувала тиша. Як говорив колись в одному ще радянському фільмі відомий тоді актор Савелій Крамаров – «І тишина!» Тиждень, два, місяць минає, пішов другий – ні гу-гу. Ні кують, ні мелять. Це ж так нині заведено: поки оголошено комусь тільки підозру чи і цілому гурту підозри, називати зловмисників ніхто поіменно в правничих органах не квапиться і не береться. Не можна! Зась! Треба, мовляв, терпеливо чекати вироків суду. Тільки вони мають, даруйте, дозвіл злодіїв називати злодіями.

А доки тривають слідчі ділі, громадськості залишається хіба що здогадуватися або  послуговуватися плітками та чутками. Хоч вони, як правило, не далекі від істини, бо диму ж без вогню, як відомо, не буває. Однак чутки та плітки є чутками і  плітками – згодні? Копійки ціна їм, як то кажуть, в базарний день, оскільки заведено нині чи швидше практикується й наступне також: тижні і місяці тиші стікають-минають одні за одними, гучні провадження та порушення кримінальних справ зводяться нанівець і небавом затихають та забуваються назовсім, як їх і не було. Чутки й плітки тим паче. Замість одних появляються інші – нові. Ще трохи часу минає, і вже немає кому згадувати і цікавитися, а злодіїв-злодюг чи то покарано ж? Відбуваються вони частіше лишень переляками. Ну і «розплатою» за те, що попалися.

Не завжди ж, на жаль, справжній вогонь розгорається, коли у димовій його завісі нічого не сховати і не приховати. Навпаки, усе стає видно, як на долоні. У нашій історії такий вогонь спалахнув і несподівано таки розгорівся. Недавно сталася пожежа в КП – комунальному підприємстві - «Криворізький протитуберкульозний диспансер». І одне неприємне діло, що у вогні загинула «одна людина чоловічої статі з числа пацієнтів стаціонару». Інше з інших уже міркувань також не менш прикре: неначе гасили швидко й завзято, у вогні одначе згоріло чимало важливих поточних і звітних документів. Їх тепер як точно не повернути, так практично ніби і не поновити. Тим паче, що  досі ж берегли та не розкривали лікарські таємниці. А марно шукати сліди й кінці там, де вони пропали в полум’ї. Як ото в пожежному порядку або і в пожежній лихоманці мерщій доводиться деколи і декотрим кидати кінці у воду., Сьогодні часто-густо з аналогічних причин кидають ті ж кінці і у вогнища. Надійніше. Від небезпеки і гріха справді виходить подалі.

Що сталося б напевне і з пожежею в Криворізькому тубдиспансері. Якби ось уже кільканадцять літ підряд вперто та наполегливо у нас в області не діяла невгамовна громадська організація «ЛАРП» - «Люстраційно-антикорупційна рада Придніпров’я». Першим ділом вона повідомила, що диспансер, у якому спалахнула пожежа, очолювала директорка-головлікарка Наталія Гранкіна. Ну і що з того? – запитаєте ви. Заклад цей для медичної сфери доволі серйозний, як йому без керівника чи хай керівниці? Але річ у тім, продовжила ГО «ЛАРП», що оте двомісячної давності повідомлення облпрокуратури  про шахрайську оборудку-аферу семи ну напрочуд «винахідливих» з вигрібання лопатою на липових хворих за гуманною держпрограмою грошей з бюджету – це якраз про неї, пані Гранкіну Наталію В'ячеславівну. І про її оточення, а радше про її соратників, партнерів та однодумців – як хочете, так і називайте. Тобто одним з нею, директоркою, миром мазані.

А раз така оказія сталася - чи збіглася - з пожежею навздогін, і виникло в антикорупціонерів запитання, а чи не для того, аби дійсно кинула кінці у своє полум’я? Офіційна версія заледве не традиційна – необережне поводження з вогнем. Причім одного з пацієнтів, який перебував тут на лікуванні. Саме його тіло і знайшли обгорілим. Погодьтеся, що надто схоже на загорання, яке разом з потерпілим небіжчиком поховає ще щось. Але уже такого, що доказову базу для слідчих дивись так «недоречно», капосне, і знищило. З чим тепер іти до суду?

Чи скажете, що це бідовий «ЛАРП» передає куті меду? Тоді знайте, що «ЛАРП» має аргументи, аби підозрювати навмисно затіяне недобре. Справа у тім, що ще раніше, з початку минулого 2021 року, Гранкіна була і залишається досі... підсудною. У справі, пов'язаною з… розкраданням бюджетних коштів. Не вірите? Чи не може такого бути? А це так і ніяк не інакше. Раніше Наталія В'ячеславівна успішно працювала в аналогічному комунальному підприємстві Дніпропетровської обласної ради, котре знаходиться у Дніпрі-місті і зветься КП «Фтизіатрія». У Дніпропетровщині це Регіональний фтизіопульмонологічний центр. Працювала вона, правда, не директоркою, а заступником директора. Так от, центр три роки тому активно розбудовувався, і одним з фіналів даного «Великого будівництва» стало кримінальне провадження за ч. 3 ст.191 ККУ – привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем. Настільки ж нам вдалося з’ясувати, тут будматеріали елементарно закуплялися, а будівельні роботи виконувалися за «підозріло» завищеними цінами. Слідчі звинуватило в цьому директора центру Костянтина Бордюгова і його заступницю Наталію Гранкіну. Слідство давно завершене, а справу також давно передано до суду.

Інша річ, що як ми уже говорили, у нинішніх традиціях судові розбірки та слухання затягуються на місяці, а то і роки. Два районні суди обласного центру сходилися на тому, що скоєні правопорушення, та ще під час епідемії COVID-19, тягнуть на позбавлення волі на термін до 8 років, але Апеляційний вертав двічі на досудове розслідування. І ясності, чим це скінчиться, досі немає і не видно. Зараз наче засумнівалися і ніяк не прийдуть до висновку, у якому суді, звичайному, адміністративному чи господарському, цю справу розглядати. Ось тільки спершу в активістів «Люстраційно-антикорупційної ради», слідом же і в нас виникає занепокоєння, що розбірки буде благополучно поховано. Чому так гадаємо?

А чому, питаємо вас, обвинувачену в розкраданні бюджетних грошей під час пандемії і тому відсторонену від високої посади в КП «Фтизіатрія» Наталію Гранкіну під час воєнного стану одначе спокійно призначають на найвищу в КП «Криворізький протитуберкульозний диспансер»? Чи не як наразі цінну, як це раніше іронізували, кадру? Випробувану і надійну, котра не підведе! І хіба не стало ясно, кого саме «не підведе», якщо нині порушено кримінальну справу і триває досудове слідство за новим фактом розкрадання все тих же бюджетних коштів, але ще аморальнішим чином – ніби лікуючи-рятуючи від смертей таки неіснуючих, липових і вигаданих хворих!?

Далі обома руками й зовсім тримайтеся за стільці, щоб не впасти з них: ГО «ЛАРП» не була б визнаною у нас на Дніпропетровщині для корупціонерів грізною силою, якби у цій окремо взятій історії не копнула ще й глибше. Адже надала гласності вкрай зловмисній «операції», вчиненій явно на рівні спершу обласної державної адміністрації, потім же обласної військової, а також обласної ради. З війною на Україну фашистська росія коли посунула? Це усім відомо – 24 лютого ц. р. А тепер знайте наступне: а 28 лютого теж нинішнього, звісна річ, року «цінну кадру» Наталію Гранкіну, котра на ту пору благополучно перебувала ще на посаді директорки КП «Криворізький протитуберкульозний диспансер», з Дніпра порадували новиною: її КП одне-єдине в області вибране і призначене… отримувачем усієї тієї медичної та гуманітарної і благодійної допомоги, яка надходить уже нині і буде надходити далі у Дніпропетровщину з усіх куточків Європи і світу.

Ви можете уявити, яка це бурхлива, щедра і рясна, як з «Рогу достатку», ріка матеріальних та інших благ для медичних закладів усієї області – в саме Дніпро і сам Кривий Ріг, у Кам’янське, Павлоград, Нікополь і так далі, у сільські райони і територіальні громади - текла-розподілялася винятково через єдиний «Криворізький протитуберкульозний диспансер»? Ясно, що на така лафу кого попало не посадили б!