«КОТЛЕТИ» ПО-ДНІПРОПЕТРОВСЬКИ

НЕДАВНО на одному з сайтів аграрних новин було вміщено статтю, якою її автори взялися дослідити, чи можна викрасти земельну ділянку приміром з державного реєстру-кадастру? І довели, що без проблем. Оскільки «мусимо відразу зауважити, - читаємо в статті, - що землю в Україні крадуть, хто як хоче і як може, а виходить якраз таким чином». Інша річ, що крадіжки відрізняються ці від крадіжок скажімо автомобілів, гаманців чи мобільних телефонів і тому подібного. В останніх випадках схопив і втік хутко з місця злочинну подалі – ніхто й не дізнається, як злодія звали.  З землею подібного не виходить. Тут завжди наскрізь видно, на кому шапка горить. Але ніхто з відповідальних і воднораз, якщо хочете знати, зацікавлених не квапиться бачити. І на жаль поки що не завжди, та зрідка цим все ж переймаються єдині стражі правопорядку.

З тієї причини, що попередньо відбувається ціла епопея з забезпечення ніби права захоплювати, купляти чи продавати потім – кому що потрібно чи як заманеться - ту або іншу ділянку. Ось наприклад зараз в Господарському суді Дніпропетровської області слухається справа за позовом Криворізької Східної окружної прокуратури стосовно земельної ділянки, інвентаризація котрої «як ділянки сільськогосподарського призначення проведена неправомірно, тому її державна реєстрація незаконна». А що ж то зчинилося та сталося? А те, що Головному управлінню Держгеокадастру в області степи та поля довкола що моря по коліна. Ще пару років тому воно взяло і тишком-нишком чи «мовчки», як визначили навздогін місцеві антикорупціонери і правозахисники на чолі з відомим тут правдоборцем Олександром Снісарем, не мало і не багато, але аж 6 тисяч 213 гектарів (!) державної землі передало в розпорядження міської Апостолівської громади. На якій підставі наразі залишається невідомо, однак ніякий не секрет, що мов спраглим лідерам-діячам громади розщедрилися «на безбідне харчування». Адже останні, отримавши такий дарунок, відразу заходилися його дробити і ділити на окремі ділянки. Аби пустити їх, ясна річ, в роздріб. В результаті серед мало не двох десятків інших і виник та отримав свій кадастровий номер новий земельний наділ площею 125 га – зрозуміло, що попередньо кадастровий номер первинного масиву, отого, що понад шість тисяч га, зник та пропав, як корова його язиком злизала. Отак в усіх аналогічних випадках кінці у безкраї степи і кидають. Шукай чи не шукай потім – марно, бо не знайдеш.

От тільки на цей раз все одно, що жадність підвела, даруйте, фраєрів. У 125-гектару земельну ділянку якось ненароком потрапило 20 гектар, котрі досі належали… ДП «Ліси України». Ну ліс там ріс собі і горя досі великого не знав. Певно випадково організатори і натхненники оборудки його не помітили. Хоч хіба це страшна халепа? Дуби та клени чи білу акацію можна легко вирубати або випиляти і ще й за деревину та дрова вторгувати – згодні? З чим судячи з усього охоче й погодилися ділки з обласного управління геокадастру, а разом з ними і Апостолівської міської ОТГ. Лише не погодилися, як ви зрозуміли, в Криворізькій Сїхідній окружній прокуратурі. То гадаєте домоглися прокурори мети -  повернули ділянку у власність лісників? Все ще, на жаль, ні. Суд триває з тієї причини, що впираються з усіх сил теперішні наче ж бо сумлінні, які сном-духом нічого звісно не відали про аферу, власники колишньої ділянки лісного призначення. Вітім, насправді усе вони прекрасно знали. Адже на останньому засіданні суду мало не голосно заволали, що «хто старе споминає, той дурню валяє» - і не інакше, і не менше. А що самі свавілля «валяють», про це мовчать,  мов води у роти понабирали.

ПРИ ЦІЙ НАГОДІ й поготів необхідно збагнути, чому таке відбувається. Тим паче у Дніпропетровській області, котра, як усім відомо, малозаліснена. Тут обласне управління лісового господарства за свій героїзм видає, що там і тут наполегливо насаджує нові лісові масиви. А в цей час, якщо хочете знати, в регіоні підпільно виникло і таким же робом підпільно триває майже масове захоплення існуючих лісних ділянок. Щоб обертати їх в аграрне призначення, попередньо вирубуючи під корінь, тобто не залишаючи навіть пеньків, підряд усі багатолітні насадження. В нинішні спекотні дні в холодку сховатися немає уже змоги там, де ще недавно буяли й шуміли гаї та переліски.

Як от на березі річки Саксагань поблизу селища Долинського. Цілих 32 гектари, які належали Петриківському лісгоспу ДП «Ліси України», потрапили несподівано у влодіння Саксаганської сільської ради. І мабуть так гучно рубали деревину, що поки цим натхненно займалися, зовсім не почули обурливих голосів місцевого народу. Бо тільки вже як ділянку «зачистили» і «сплавили» для «ведення приватного селянського господарства», довелося тримати курс в той же ясна річ Господарський суд. Оскільки у даному випадку Жовтоводська окружна прокуратура також зажадала вернути ділянку тим, у кого її силоміць по суті відібрали. Аналогічна «пригода» сталася і на околиці Богодарівки. Лиш з тією різницею, що тут захопили «менше навіть, ніж шість гектарів» - дрібниця мовляв. А мовчать про те, що шість гектарів лісу, де полюбляють відпочивати мешканці міста Верхньодніпровська і всього Верхньодніпровського району.

То як не говорити про нищівний  наступ на лісові галявили та гаї в області, якщо у тій же Апостолівській міській громаді, навіть відбиваючись від позову криворізьких стражів правопорядку, одначе «між ділом» умудрилися також ще 20 «зайвих» лісних гектарів прихопити в районі села Слов”янка?! Напевно з надією, що «на помідорчики вони не завадять». А що «котлетка» ця доволі ж вигідна, сумнівів у рейдерів від ватажків місцевого самоврядування і не могло виникати, і не виникло, і не виникає. Чому чи яка котлетка-котлета запитаєте ви? Ясність вніс згаданий уже нами лідер придніпровських антикорупціонерів Олександр Снісар. Це, повідомив він, новий термін, винахідливо введений в обіг замість відомого в минулому, тому нині застарілого «навару» теперішніми дружно й поголовно головами територіальних громад. Воно ж бо як вийшло: утворивши об”єднанні громади, у їх відання передали всі землі територій. Зробили неначе народ (!) господарями своїх степів, полів і лук, сінокосів та пасовищ, заповідників, лісів і інших різних природних ресурсів. Але якими господарями? Щоб стояли на сторожі як сільськогосподарських земель та їх користувачів, так і земель державної і комунальної форм власності та різного призначення – під лісами чи тими ж водними об”єктами, урочищами та балками і т.д., і т.п. А це відтоді головне та майже єдине «багатство» для ватажків-діячів ОТГ, за «розпорядження» яким можна мати зиск у вигляді… котлет. Себто у вигляді грошей-купюр, котрі можна гребти і класти у кишені. У свої власні ясна річ – ви зрозуміли? Отож!  А як це робити? Скликати сесії – і ми хто тут, не хазяїни хіба? Кроїти і перекроювати кадастрові реєстри маємо право, а заповідні чи лісові ділянки переводити в сільськогосподарське призначення тим паче!

І ось біля міста Покрова з метою неправомірної явно вигоди для себе і порушуючи земельне законодавство та зловживаючи службовим становищем , хвацькі керманичі ОТГ змінюють цільове призначення 25 заліснених гектарів і передають їх в «довірливе користування» людям, котрі охоче не поскупилися «котлетою по-дніпропетровськи». У даному випадку справа слухається в суді Нікопольського району і теж справедливого її завершення поки що не видно.  Або така нова історія: у Кам”янському районі поліція затримує, а Баглійський суд арештовує потужні вантажні машини, у кузовах яких по п”ять з половиною кубів напиляної деревини. Напиляної без дозвільних документів і вивезених тепер за фальшивими транспортно-товарними накладними. По-перше звідки ці «дрівця»? З природного заповідного лісового фонду! По-друге а ким же то замовлений транспорт? Товариством «Дніпронор», яке уже не раз ловилося на «лісорозробках», розгорнутими «за змовами з корупціонерами місцевих органів влади». Одначе знову «Дніпронор» безперешкодно «вибив»-отримав в оренду 22 га «оазису в степу» - і все одно як той кіт свою ковбаску наминає, а що вже «котлета» по праву дісталася щедрим губителям земель громади, так це й коню зрозуміло. Точніше давно у дніпропетровських краях не становить секрету.

Чи скажете що там і тут по якихось два десятка гектар розмахом вважати не приходиться? Мовляв копійки хлопці та дівчата заробляють. Діткам, як то кажуть, на молочко. З одного боку з цим категорично погоджуватися гріх. Тут же ситуація як «з миру по нитці - заможним ого-го ще й які сорочки виходять». І ось вам доказ: в області ще понад рік тому в реєстр досудових розслідувань за ч.1 ст.366 ККУ (службове підроблення документів), ч.2 ст.190 (шахрайство) та ч.1 ст. 209 (відмивання доходів, отриманих злочинним шляхом) внесене по суті унікальне і неповторне для вітчизняної правничої практики кримінальне провадження. За фактами «дарування» більше тридцяти земельних ділянок різних форм власності «своїм людям» окремо сільськими радами Обухівської, Піщанської, Покровської, Личківської, Перещепинської, Попаснянської, Затишнянської, Новостепанівскої та Маломихайлівської громад. Плюс ще, перепрошуємо, окреміше аналогічне захоплення майже тридцяти практично в усіх випадках державної, комунальної або відомчої власності в Синельниківському, Павлоградському Дніпровському та Самарському районах. І тепер головне тут: разом в купі і набралося понад… 3 тисячі 500 га.

Ще є на Дніпропетровщині куток, де разом майже ті ж три тисячі гектар переважно комунальних та природно-заповідних схоже навіки-вічні втратили свої первинні державні реєстрації, бо в одному випадку зараз це 41 земельна ділянка, а в іншому їх 62-ві, які місцеві держреєстратори та нотаріуси порізно «узаконили» під новими кадастровими номерами. І там, де ще недавно був 507-гектарний заповідник «Балка Скелька», а в іншому кінці також заказник місцевого значення «Сухий бичок», сьогодні порядкують орендатори, перелік яких займе ледве не пів газетної полоси. Не те що заплутатися, а й виплутатися з них, аби з”ясувати, хто якими не правдами одержав у користування наділи, не мислимо і  практично уже не можливо. Нам залишається хіба що запитати, продовжувати чи ні і далі називати і називати «щасливих» і «вдачливих» нових товариств та агрофірм-землевласників, а також фермерських і селянських господарств? Тих, які ладні приростати і приростати новими гектарами, бо їм їх все мало і мало. А добиватися цього зовсім і не складно, якщо в області жадаючих пожирати котлети по-дніпропетровськи хоч греблі гати.

Коротше, цю публікацію можна продовжувати без кінця і краю. Уже тому хочеться ставити крапку, що бридко й зла не вистачає, так не дають. Сьогодні вранці нова «сенсаційна» новина: Господарський суд за позовом ясна річ прокуратури, позаяк нікого іншого подібна «практика» тут не хвилює, вернув Саксаганській громаді дві земельні ділянки спільною площею 64 гектари та вартістю разом більше мільйона гривень. Точніше суд скасував державну (?) реєстрацію «речових прав оренди» обох ділянок. Правда, термін їх оренди скінчився ще в 2016 році, одначе цього якось не помічали ні в Головуправлінні Держгеокадастру області, ні в сільській раді Саксаганської громади. Але хіба це в дивину любителям «котлет» по-дніпропетровськи?

                                                                           Микола НЕЧИПОРЕНКО.