НІКЧЕМА НА МОСКОВСЬКОМУ ТРОНІ

Президент України Володимир Зеленський підписав рішучий указ про нікчемність указів президента росії путіна, які порушують суверенітет України. Йдеться про рішення московської потвори, котрими вона приєднала до росії цілі шматки української території. Тож все одно, що пошматала-повідкушувала їх собі і тепер намагається правити на них, як у себе вдома. Жаль, що ще ніяк не вдавиться.

В указі Зеленського так і говориться, що «визнати нікчемними, тобто такими, що не породжують жодних юридичних наслідків» - і далі йде перелік усіх п’яти на цей рахунок рішень очманілого російського рашиста-недопалка. А мені, для кого усе життя багатющий словник української мови правив за робочий матеріал, подзвонило відразу кілька давніх знайомих, аби висловити своє здивування та запитати, як же це розуміти, що розпорядження - нікчемні? Мовляв, у подібних офіційних документах зазвичай прийнята ділова та стримана лексика, от і дані укази путіна слід би кваліфікувати, скажімо, як незаконні, протиправні чи і такі, які не відповідають дійсності. А тут раптом нікчемні!

О, люди добрі, в українській мові справді є і таке слово, як нікчемність чи нікчема. І воно наскільки багатогране та розмаїте суттю і значеннями, що має, особливо в дотепному українському народі, два-три десятки, якщо і не більше, доволі влучних синонімів. Коли як вимовиш його – поцілить в самісіньке око і прилипне уже в довічне, даруйте, «користування». Якщо погортаєте писані бодай з часів Котляревського і Сковороди твори українських авторів, тим паче гумористів і сатириків, знайдете точно не менше. Читайте: нездара, недоумок, недородок (це як неврожай у хліборобів в полі – Авт.), шантрапа, шушваль, непотріб, барахло, убогзтво, вишкребок і вилупок, недолугство, дрібнота, слимак, пішак і пігмей, повний нуль, хворий на голову чи з вавкою у голові, непотріб і навіть нещасне вдалося від народження, абищо і ніщо, – і т. д., і т. п.

Ні Богові свічка, коротше, ні чортові шпичка. Ні грач, ні помагач. Ні пава, ні гава – знову і так далі, і тому подібне. І скажете тепер, що Зеленський не правий? І хіба не таке огидне опудало-пугало сидить зараз на московському престолі, як жахлива і навіжена вершина в історії того, що саме тепер називає себе «руським міром»?

І не випадково та недаремно співають сьогодні в Україні, що «кричать гуси, кричать свині, кричать жаби на долині, кричать на усе село – путін мурло». Бо є і таке слово в українській мові – мурло. Первісне його значення поширювалося тільки на невродливі, м’яко кажучи, пики. Це коли на того чи іншого поглянеш – морда не людська, а тварюки. З одного боку все одно, що бегемот, з іншого собачий оскал, а придивишся – свиня свинею. Тому немає причин дивуватися, що тепер мурло – це тварюка, бегемот і свиня, вовк та шакал, потвора купами та поодинці в роздріб характером, вдачею, повадками та поведінкою і вчинками.

Але в згаданій українській пісні стверджується, що навіть худоба путіна зневажає та не любить. Бо це наразі уже загнаний звір, отож розбійник, бандит, терорист і ворюга, яких жорстокий і немилосердний світ за століття свого існування і численних своїх воєн досі, виявляється, не знав і не бачив. Такому виродку у ХХІ столітті просто не місце на Земній кулі серед усіх її народів і племен. Інша річ, що не лише йому, а і всьому «узькому міру». Бо як влучно зауважує українське прислів’я, який піп – така і його молитва. А яка молитва, такий і його приход. Амінь.