ПИЯЧИЛИ - ВЕСЕЛИЛИСЬ, ПРОТВЕРЕЗІЛИ - ПРОСЛЬОЗИЛИСЬ

  У нас у кожному селі, поза всяким сумнівом, є свої традиції, обряди та
звичаї, котрі притаманні не всім. Зрозуміло, що переважно це добрі і часом
гарні та навіть зворушливі події місцевого значення. Але не всі, на жаль. Як от
в одному селі Криничанського району, яке тепер сором'язливо
відмовляється прославлятися на весь світ своїм особливим звичаєм.
Фельдшер Юлія Шелест і водій Петро Ослюк Семенівської станції обласного
центру екстреної медичної допомоги та медичних катастроф, яким довелося
щодуху мчати у «потерпіле» село виручати-рятувати одного з учасників
незвичайної, а радше надзвичайної події, також уникають вголос
промовляти, куди виїжджали на переляканий виклик. Кажуть, що таки так,
сталося це у Криничанському районі, одначе не у нашій сільраді.
      А сталося ось що. У цьому селі здавна повелася звичка час від часу до
купи збиратися сусідам, щоб хороше посидіти і добряче випити. Щоб, можна
сказати, розслабитися та розчулитися. А ще подібні застілля ніби зближують
людей, роблять їх ріднішими між собою. Власне, і тут, як і у всіх інших селах, є
свої неформальні і формальні авторитети, філософи і мудреці, автори
крилатих слів, які дохідливо пояснюють необхідність подібної традиції. Один
каже, наче п'ють тут винятково для запаху, бо дурману в них і так вистачає.
Інший додає, що коли люди веселяться, зайвої чарки ніби ніколи не буває. Бо
сміх і здоров’я невіддільні, мовляв, між собою. Ну і тому подібні сентенції на
виправдання охочих «по сусідськи сходитися та попиячити вволю». Мають,
мовляв, право. То хай мають можливості.
        Так от, на цей раз одному з учасників бурхливої п’янки в очах щось чи
то зарябіло, чи й справді показалося, що поруч весела компанія якось
ненароком злякала чорного кота, не дала йому тихо-мирно подрімати. А він
спрожога і стрибонув у кущі, але промахнувся і ніби у колодязь шугонув, як
провалився – і занявчати не встиг.
- Люди добрі, - заволав сп'янілий, але який не втратив пильність
чоловік, - ви як хочете, а я лізу, спускаюся у колодязь рятувати кота.
Поможіть!
     Допомогти спустити смільчака на глибину аж 16 метрів виявили
бажання ледве не усі веселі та дружні, як ніколи або й зрідка, сусіди. Давай,
загукали, не пасуй! Не бійся, погибнути ми тобі не дамо!

      П’ятеро чоловік, і не менше, а швидше й більше, кажуть, дотягнулися і
вчепилися руками за коловорот, розкручуючи на ньому цепку. Тільки от чи то
надто перестаралися, чи не зуміли сп'яну рівномірно розкручувати і
смикнули, а потім і надмірно відпустили, хоч не виключено, що цепка
обірвалася і через те, що не витримала ваги сміливого рятівника. І останній з
криком та воланням по суті зафурчав донизу колодязя.
      - Ти живий там? – за мить схаменулися бойові сусіди, гуртом дивлячись
униз. Відразу, справедливості ради, уточнимо, що виявили ну дуже
стурбовану готовність виручати односільчанина-сусіда. Особливо коли не
ясну відповідь почули з глибини колодязя, а стогін та потім майже плач «О-
йо-йой! О-йо-йо!» Тут весела компанія збагнула, що тепер то не до жартів
мабуть, одначе у стані алкогольного піднесення оптимізму не втрачала. Ясна
річ, порадувала сусіда, що «витягнемо, втопитися не дамо». Варто лише
трохи зачекати.
          Знайшли, здавалося б, на щастя довгу вірьовку, а радше добре зношену
вузлувату мотузку. Ще опускаючи її донизу, гукнули туди, що хапайся-
чіпляйся. І тримайся за вірьовку, додали, міцно, а вже ми не підведемо.
Нумо, братці, гукнули, давайте усі дружно ухнемо!
Підвела мотузка. Обірвалася, як на зло, коли підтягли неборака
майже доверху. Той знову полетів шкереберть униз. А прислухалися за мить,
так він і голосу не подавав. Що робити? Як бути?
       - Та викликати наряд служби з надзвичайних ситуацій, - тільки тепер це
до когось дійшло. – А заодно, ясна річ, і швидку медичну допомогу…
Ті й інші прибули буквально за 17 хвилин. Перші справилися зі своєю
місією майже за секунди. А другі, себто медики, рятують потерпілого тепер і
до цих пір. Як повідомив директор обласного Центру екстреної медицини та
медичних катастроф Радій Шевченко, травми у рятівника кота виявилися
важкі і множинні. А саме: зліва переломи практично усіх ребер і сполучена
знизу й доверху травма усього тіла, ушкодження й переломи грудної клітини і
лівого плеча та правої гомілки. Це не говорячи про численні забої і забійні
рани та гематоми.
     Тільки от лишилося не з'ясованим, був чи не був у тому колодязі
чорний кіт? Зрозуміло, що не варто було шукати-рятувати чорного кота, та ще й у
глибокому колодязі, особливо коли його там не було. Але як на нас, то в
першу чергу не варто допиватися до чортиків, даруйте, в очах, особливо коли
це неначе ж дружнє та веселе й традиційне зібрання сусідів за «круглим

столом», як цей свій звичай називають, виявляється, у даному селі. А воно «у
нашому районі, але не у нашій сільській раді».