Ніна Куляба: «Вдячна Богу, що він послав мене в Україну»

Соборність. "Живий ланцюг" 21 січня 1990 року у Києві за вільну Україну.

      Відома учасниця боротьби за відновлення Незалежності України у Січеславщині Ніна Куляба тривалий час завідувала музеєм історії Придніпровської державної академії будівництва та архітектури. Ще з 80-х років розповідала студентам правду про московію, украдену нею нашу історію, навіть назву держави і націю громадян. Бо «росіян» не існувало в природі до 18 століття, немає й землі на планеті, де вони жили чи народилися. росія – суцільний великий міф, який добігає фатального, проте закономірного кінця в наші дні.

     Після виходу на заслужений відпочинок Ніна Іванівна повернулася до рідних придніпровських степів, де минуло її дитинство, в село Бігма Синельниківського району. Тут і живе, зі звичайними селянськими турботами про город і сад, рідних, односельчан і долю України. Не дивлячись на власні вісім десятків літ, щиро переймається волонтерськими справами, залюбки готує і пече «для хлопчиків у окопах, які боронять нас від орди». А ще ця невеличка, худорлява симпатична жінка зі шкільних років має щедрий, ні на кого не схожий поетичний дар. Ще тоді її дитячі твори з рядками «зерно у грунті проросте, у колосі дозріє», друкувалися в синельниківській «районці». Сама ж захоплюється поезією досі не широко знаних в Україні Григорія Маловика і Олександра Зайвого. Чимало поетів Придніпров’я вже висловилися за те, що вірші Ніни Куляби давно заслуговують окремого видання.

        На жаль, досі ще цього не сталося. Постійним читачам «Фермера Придніпров’я», певно ж, запам’ятався її гнівний вірш «Нешанованим «новоросам» на підступні події в Донецькій області весною 2014 року, з гучним рефреном:

«Чи ви маєте совість крихку,

Не такі у вас пали роси,

Чом стріляєте в гідність людську,

Нешановані «новороси»?

     А 30 листопада 2013-го, коли по-звірячому били студентів, з котрими була одна бабуся, у Києві, Ніна Іванівна цілу ніч, зі сльозами на очах, дивилася ті пекельні кадри. І до ранку написала щемні рядки:

Співай, не плач, народе мій,

Вставай, країно мила,

Знай, що у пісні віковій

Твоя магічна сила!

         Не зупинись, не покорись,

         І згинуть вражі орди,

         Бо вже почув весь білий світ

         Твоїх пісень акорди!

Сьогодні Ніна Куляба розповідає про себе і свій новий вірш до 31-го Дня Незалежності України:

-  Вдячна Богові, що він послав мене в Україну. Упевнена на сто відсотків – кращої країни немає на всьому білому світі! Є притча – коли Бог ділив землі, всі народи хапали, хто що міг, гризлися між собою. А українці соромилися перед ликом Всевишнього це робити. Тож він сказав: раз ви такі совісні, дарую вам найкращі землі! І оця вишиванка наша – це теж щось магічне. Увесь світ вдягає вишиванки, аби підтримати нас у боротьбі з московським агресором. Михайло Хома недавно був в Італії у вишиванці, побачив її один чоловік і побажав купити. Михайло відповів, що вона йому дуже дорога, тому продавати не збирається. Але чолок наполіг і віддав за вишиванку величезні кошти - на два бронеавтомобілі, які Михайло вже направив Збройним силам України.

       А скільки збирає своїми піснями нашим воїнам Ірина Федишин! І Олександр Пономарьов теж, і Джамала. Оті тисячі людей, що загинули у війні з московією за Україну, дають нам Благодать Єднання, що допомагає вистояти у битві із давнім вселенським злом, справжнє звіряче нутро якого дехто побачив лише 24 лютого 2022 року.

Хай щастить Вам, Ніно Іванівно, у Вашому житі і творчості, щоб усе омріяне збулося! Вашій увазі новий вірш Ніни Куляби.

Україно, співанко моя,

Твоя пісня – до Бога молитва,

Зачарована нею Земля

І безмеж височінь блакитна.

        Як рясніють твої поля!

        На світанні щебече діброва,

        Ти казкова, Вкраїно моя,

         Незбагненна краса чорноброва.

Тільки ж доля у тебе тяжка,

І терниста у світ дорога,

Збережем тебе, земле свята,

Подарунок ти нам від Бога!