ПРО БОРЩ, ЛЮБОВ, КУРКУ І ВІЙНУ

       Це у нашому селі була велика песимістка, котра іронічно пирхала, наче
коли є курка, добрий борщ зварить і дурка. Тобто, перепрошуємо, будь-яка і
найбільш невміла домашня господиня, кухарка чи повариха, впорається з
цим ділом. При наявності курки, повторюємо. А ось досвідчений і
професійний шеф-кухар Віталій Лапинський категорично протилежної думки.
Курка куркою, каже він, та щоб приготувати борщ, від якого потім і за вуха не
відтягнеш, треба мати неабиякий талант. Бо це мистецтво. Причому велике.
     - Це не якесь вам російське щі, - докидає Лапинський, - в якому іщі не іщі,
тобто шукай не шукай ложкою щось добреньке, нізащо не знайдеш. Його там
немає. Для мене найперші неодмінні інгредієнти – перчик як червоний, так і
солодкий. Бульйон же готую відразу з трьох видів м’яса – індичини, свинини і
яловичини.
      А гість з Києва, голова столичної там гільдії ресторанів, Богдан
Михайлов, схвально киваючи з приводу рецепту Лапинського, однак
зауважив, що як на нього, то найбільший «секрет» українського борщу – сало.
     - Тому це, - пояснив він, - що справжній борщ має бути затовчений
салом з часником. Це знає увесь білий світ, куди не поїдьте, і всі гості України,
яких у нас частують борщем. Бо з ним ніде й ніяка інша страва зрівнятися не
може.
        Тут я хотів згодитися від себе, бо якось довелося цілий тиждень
фермера з Америки супроводжувати по Дніпропетровщині. Так він просив і їв
наш борщ щодня і на сніданок, і на обід, і на вечерю. І схоже, що так вволю і
не наївся. Але втрутилася Олена Булах, яка у Дніпрі очолює Асоціацію
рестораторів та готельєрів – є й така тут на правах громадської організації.
      - Приготування борщів для українських жінок-господинь, - мовила вона,
- це швидше ціла наука, котра і успадкована від матусь та бабусь, отож і від
прабабусь і навіть глибше на ділі, і доповнена самими нашими невгамовними
та винахідливими жіночками-господарками. Адже у кожної свій на смак
борщ. І у кожної це кулінарний шедевр! За однієї умови правда: у нас у борщ
і душу, і серце також вкладають. З любов”ю, якщо хочете знати, готують й
чаклують. Без неї ну ніяк не обійтися!
     На що ствердно відгукнулася «рядова» при цій нагоді «фізична особа» -
кухарка Надія Деркач.

      - Моя родзинка, - вдоволено посміхнулася вона, - гілочка молодої
сливи. Дивно? О, духмяно! Просмажую її попередньо, і борщ потім парує
пахощами і сливи-дерева, і копчених її плодів. Мій чоловік зараз у Збройних
Силах, воює з клятою рашньою, і якщо оцей мій борщ, на що я надіюся, -
показує на велику плиту з паруючим на ній чаном-казаном, - дістанеться і
йому, одразу зрозуміє, в цьому навіть не сумніваюся, що я його готувала…
     Отут нарешті і пояснимо, що це ви читаєте репортаж із гастрономічного
змагання на кращий і смачніший борщ, який щойно влаштували у Дніпрі.
Його ініціаторами виступили передусім волонтери, а підтримали професійні
шеф-кухарі міських ресторанів та харчевень і навіть дружини чоловіків, які
нині на фронтах супротиву путлерівським окупантам. Бо мета запашного
конкурсу – зготувати і відправити на передову українським воїнам-бійцям
якомога більше такого не менш, ніж сало, неперевершеного національного
продукту, як борщ. Та борщу ж бо поїси там, в окопах, і тіло й душу буде
рвати до бою! Підібралося за першою перекличкою 18 команд. Хоч потім
з'ясувалося, що насправді не всі поквапилися реєструватися, в результаті
200 літрів борщів було зготовлено поза конкурсом. А ще таке: переможців
визначали окремо серед професійних кухарів і окремо серед «самодіяльних»
чи «любителів». Ніби так і вчинили. Та переможців не те що по «категоріях»
не оголосили, але й зовсім якось зуміли цього уникнути.
      - А визначити найсмачніший просто не було змоги, - з посмішкою на
устах уникнула прямого пояснення Вікторія Суходольська, голова одної з тих
міських громадських організацій, які учасників кулінарного змагання
забезпечили так званими «вихідними продуктами». – Усі приготували
настільки смачні борщі, що цілком ймовірно такими солдати на донецьких
лініях зіткнення зроду-віку ще й не смакували. В усякому випадку вони
найдобрішими їм видадуться – в цьому я на усі сто відсотків певна!
      Ми на цьому захоплюючому гастрономічному змаганні були, але не їли
і не пили, і по бороді у нас не текло. Та й самі учасники конкурсу поки
готували, доти куштували – без цього у цім ділі, та ще на кращий борщ, ніж в
інших, не обійтися. Але зготували, і за командою голови журі Тетяни
Крутенко усі борщі відразу у них «відібрали» і розлили у банки та міцно
закрутили на них кришки. Та не прості, а спеціально підготовлені. З
написами-подяками фронтовикам-патріотам за те, що самовіддано
захищають Україну-Вітчизну. Повантажили в сецбус і відправили за
призначенням. Смачного, побратими!