СКРИНЯ ЛЕОНІДА КРАВЧУКА

БЕЗ СТРОКУ ДАВНОСТІ

Василь ПІДДУБНЯК.

ЯЩИК Пандори — це з грецької міфології. Відкривши скриню, Пандора (прекрасна дівчина, створена Гефестом за наказом Зевса, щоб принести людям нещастя) випустила на волю всі біди і напасті, сама того не бажаючи.

Вочевидь, цей вчинок жінки повторив і перший президент України. Тільки скриня виявилася набагато місткішою.

В Інтернет-мережі днями з’явилось унікальне архівне відео. Українці його, може, й бачили свого часу, але не надали йому тоді значення і давно забули. А виходить, даремне!

На відео до традиційно самовпевненого «червоного лиса» (так називали першого президента народні маси) звертається посланець «від народу» із проханням:

— Леоніде Макаровичу, звертаємося до вашої мудрості: не віддавайте ядерної зброї. Нехай вона ще побуде в Україні років із двадцять, поки не набере сили наша Україна.

— Ха-ха-ха-ха! — пожвавлюється Кравчук. — Це питання задається вже не раз. Воно навіть ставиться депутатами. От я сьогодні одержав заяву львівського віче, де прямо сказано… Вимагають від президента оголосити Україну ядерною державою. Ну, по-перше (е-е-е-е…), такі питання вирішуються вже сьогодні не президентом, тому що є Декларація Верховної Ради, є постанова Верховної Ради про те, що Україна… політика України в цій сфері полягає в тому, щоб поступово, я підкреслюю — поступово, набувати без’ядерний статус і бути державою, яка приєднується до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї. Це все наша політика. Але політика — це одне. І ми мусимо йти дорогою саме тою, яку визначили — не бути державою, яка змінює свою політику, тому що поваги до нас тут багато не буде. І це я не раз говорив. І хочу вам це підкреслити.

Ну, і підкреслив! Та так підкреслив, що Україна пам’ятатиме до сьомих віників.

Рівно три десятиліття тому, 14 січня 1994 року, у кремлі радісні президенти США Білл Клінтон, росії Борис Єльцин та України Леонід Кравчук привітали один одного з нагоди підписання угоди про вивезення з України усієї ядерної зброї і американсько-російської декларації.

Ця угода проголошувала, «що ядерна зброя обох держав не буде націлена одна проти одної». Своїм учинком Леонід Кравчук позбавив нашу державу ядерного статусу.

Цього ж таки року в обмін на фінансову допомогу США, поставки енергоресурсів із росії на пільгових умовах у Будапешті спадкоємець Кравчука Леонід Кучма, а також Борис Єльцин, Білл Клінтон і прем’єр Великої Британії Джон Мейджор підписали Меморандум про гарантії безпеки і територіальної цілісності у зв’язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї.

Меморандум цей, за влучним висловом німецького канцлера Отто фон Бісмарка, виявився не дорожчим того паперу, на якому був написаний.

Попри додаткові гарантії, надані перегодя Китаєм та Францією, у 2014 році Договір розтоптала армійським чоботом росія, анексувавши український Крим.

Кравчук винним себе за позбавлення України ядерного статусу (надійної гарантії безпеки держави!) ніколи не вважав: «Я буду за когось відповідати? Я не вважаю це своєю помилкою. Я думаю, що найголовнішою помилкою було те, що ми не почали з головного — формувати кадровий корпус нової України… Чи могли ми вчинити по-іншому? Ні. Я вже, здається, не раз казав і ще раз скажу: 165 ядерних ракет, кожна несе п’ять боєголовок, 900... Усі спрямовані на США. Термін технічного існування кожної боєголовки закінчувався у 1997 році. Що це означало на практиці? Усі боєголовки треба було зняти і поставити нові. Україна не виготовляла ядерних боєголовок. Усі вони були російські, зроблені під Новгородом. Могли ми в гастрономі купити боєголовки і поставити? Ні. Виникало питання: що робити? Єльцин сказав, що після 1997 року вони приймати на свою територію небезпечних вибухових боєголовок не будуть. І це правильно».

…Ну що тут сказати?

Дорого платить тепер український народ за скриню Кравчука. Порівняно з масштабами завданого лиха скриня Пандори — посилочний ящик із паризької фанери.