Той випадок, коли сесійна зала селищної ради реально служить інтересам громади. Причому інтересам її дітей

Віталій НАЗАРЕНКО (Чернігівська область)

Самбісти та хортингісти з Козелецької дитячо-юнацької спортивної школи (ДЮСШ) на Чернігівщині залишились без залу для тренувань. Тривалий час учні займались у підвалі ліцею №3, нині ж там облаштовують укриття. Знаючи про проблеми з відсутністю постійного приміщення, місцева влада так і не спромоглась допомогти майбутнім і нинішнім чемпіонам та призерам спортивних змагань. Утім, депутати селищної ради знайшли вихід і проголосували за те, щоб діти тренувались у сесійній залі.

_{Проблеми з приміщенням були давно}

ЗА СЛОВАМИ заступниці директора ДЮСШ Людмили Потебні, нині тут займається 346 дітей. У головному корпусі є лише один великий зал, де тренуються легкоатлети, футболісти та волейболісти. Всіх спортсменів ДЮСШ вмістити неспроможна, а оскільки це приміщення у будівлі, що має статус пам’ятки архітектури, то будь-які роботи задля його розширення заборонені.

Третина дітей займається силовими видами — бойовим самбо та хортингом. Ось у цих спортсменів і виникли проблеми. «Спершу нам дозволили займатись у підвалі третьої школі. Ми облаштували його виключно власними силами, — розповідає тренер із бойового самбо Руслан Мірошниченко. — Батьки скинулись коштами, а працівники спортшколи, засукавши рукави, переробляли приміщення під тренувальний зал».

Голова батьківського комітету відділення хортингістів «КБК «Мамай» Раїса Миненко згадує: «Спочатку дали одне крило, а років через п’ять переселили нас в інше. Сантехніка, двері, вікна, освітлення — все це було встановлено коштом батьків та зусиллями працівників спортшколи». Син пані Раїси Захар займається хортингом та самбо впродовж п’яти років, показує пристойні результати на змаганнях. Жінка каже, що більшість дітей, які ходять на секцію, є учнями третього ліцею, тож і для батьків, і для учнів було дуже зручно, коли тренування відбувались у підвальному приміщенні навчального закладу.

_{Тренуватимуться в сесійній залі}

НАПРИКІНЦІ минулого навчального року директорка ліцею попередила батьків та тренерів, що у підвалі планують робити укриття, тож їм доведеться переїжджати.

— Ми вже тоді розуміли, що треба швидко шукати приміщення, але ніхто не давав конкретних відповідей, як це буде, — говорить вчителька і мама маленького самбіста Тетяна Єркіна. — У серпні постало питання більш гостро, бо роботи мали початися вже у вересні. Однак керівництво громади ігнорувало проблему.

Зрештою дітям не стало де тренуватися, фактично, обурюються батьки, їх виставили на вулицю. Руслан Мірошниченко виховує три групи самбістів чисельністю 15 чоловік і більше кожна. Перерва у графіку, певен він, негативно позначиться на результатах вихованців. «У нас такий вид спорту, що поставити на паузу заняття ми не можемо, тренуємо дітей навіть у канікули», — пояснює він.

Отож батьки вирішили взяти селищну раду, як мовиться, штурмом. Разом із тренерами та дітьми вони завітали на одну із сесій, а депутат Микола Чемерис порушив питання про передачу частини сесійної зали для занять спортсменів. Більшість ухвалила пропозицію. Проголосували й забули! Очевидно, так принаймні подумало керівництво громади, яке й палець об палець не вдарило, щоб знайти компромісне рішення. А шукати його кинулося вже після того, як батьки з дітьми почали демонтувати крісла в залі та звозити мати для тренувань.

Спершу представники влади лякали їх тим, що у приміщенні не буде туалетів, потім тиснули, мовляв, учні самі звідси попросяться, адже в залі холодно, а підключити обігрівачі не можна, бо не витримає електромережа... Втім, подібні закиди не злякали ані юних спортсменів, ані їхніх батьків. Тетяна Єркіна запевняє, що їм не принципово тренуватись саме в сесійній залі. «Ми готові на будь-які адекватні варіанти, які підійдуть нашим дітям», — каже вона. Один із таких знайшли. Це приміщення колишньої старої котельні.

_{Керманичу байдуже}

ДЕПУТАТ Микола Чемерис повідомляє, що про проблему зі спортзалом керівництво громади знало й раніше, але жодним чином не втручалось. Але якщо бути точним, то реагувало негативно.

— У лютому 2021 року ми депутатським активом звертались до голови селищної ради Валентина Бригинця з тим, аби передати непрацюючу котельню управлінню освіти для реконструкції її під спортивний зал ДЮСШ, проте дістали відмову. Мовляв, у бюджеті коштів не передбачено, та й на засіданні постійної комісії депутатська більшість звернення не підтримала. Врешті котельню все-таки передали, однак час втрачено. Дітям нема де займатись... Сьогодні я роблю все можливе, щоб вони мали тепле приміщення для тренувань, доки не з’явиться щось підходяще, — пояснив депутат.

Начальник управління освіти, культури, молоді та спорту селищної ради Алла Трофимченко голосувала за передачу сесійної зали спортсменам. Про власне бачення розв’язання проблеми говорить так: «Ви знаєте, це питання залежить не від мене, а більше від керівництва. Але нам нещодавно було передано в управління стару котельню в центрі селища. Проте її реконструкція під спортивний зал — справа не одного місяця. Наразі виготовляється проєкт, а далі будемо шукати кошти для робіт. Поки це питання вирішиться, діти займатимуться тут, бо їм більше нема куди йти. У сесійній залі їм буде тепло».

Ми намагались дізнатися думку голови громади Валентина Бригинця, однак того дня зранку на робочому місці його не застали. На телефонний дзвінок він не відповів. Пізніше, коли ми вже виїхали з Козельця, В. Бригинець зателефонував сам, але, почувши запитання, від коментарів відмовився. Сказав, не дає їх телефоном... Ну що ж, це його право. Проте у виборців, які голосували за нього, також є право знати, що робиться в громаді для підтримки спорту і розвитку здорової молоді, яка більш ніж гідно представляє селище на обласному, всеукраїнському та міжнародному рівнях.