В Офісі президента, напевне, є не один «кріт», - Роман Червінський

Автор: Марина Данилюк-Єрмолаєва<\/span><\/p>

  26 квітня 2023 р.<\/span><\/p>

   Військовий-розвідник та полковник Роман Червінський розповів у інтерв’ю, як насправді Київщина була підготовлена до війни, про ексначальника Головного управління внутрішньої безпеки СБУ Андрія Наумова, начальника Головного управління розвідки Міністерства оборони Кирила Буданова та інших людей, які відповідали за безпеку й оборону України напередодні 24 лютого, а також подробиці того, хто готував операцію на аеродромі "Канатове" і чи знали про неї в СБУ.<\/p>

- Усім привіт! Це Цензор-інтерв’ю і я, Марина Данилюк-Єрмолаєва. Ви дуже часто питаєте нас, що ж там зі справою вагнерівців? Куди поділися всі ці офіцери-розвідники, які розповідали нам подробиці про цю справу і як насправді зараз держава і окремі органи переслідують розвідників, які з початку великої війни вирішили захищати свою країну і надалі. І от сьогодні ми зустрічаємося із Романом Червінським. Ви могли пам’ятати його, тому це був саме той розвідник, який у деталях розповідав про те, що трапилося зі справою вагнерівців і що трапилося зі справою Цемаха. Тому що цей пан був причетний до планування цих операцій. Пане Романе, раді вас вітати.<\/strong><\/p>

- Навзаєм, Марино.<\/p>

- <\/strong>Дивіться, я пам’ятаю, востаннє ми вас бачили на публіці на шоу Савіка Шустера і там ще було кілька інтерв’ю.<\/strong><\/p>

(фрагмент програми)<\/p>

- Василий Бурба сказал, что с его точки зрения, в окружении президента, в Офисе <\/strong>Президента есть крот. Хоть один есть. У вас тоже такое ощущение?<\/strong><\/p>

- Так. Мені здається, що в Офісі Президента панує атмосфера, в якій вони вважають, що вони діють правильно. Що вони бояться посваритися з росією. Тобто це не один кріт, мені здається. Там просто така ціла група людей. Ті самі Татаров, Єрмак, Демченко – вони всі… така фраза, яка може пролити трошки світла на це, скажімо, цікаве питання, що коли Бурба в останній день намагався з’ясувати, хто ж був зрадником, і планував провести розслідування, пропонував їм розслідування, то Демченко відвів його в бік і каже: Василю, а для чого ти це робив? Ти хотів, щоб російські танки були в Києві? Тобто вони тримають в страху, мені здається, самого президента, який за родом своєї попередньої діяльності, мабуть, не розбирається настільки в нюансах наших операцій, що ми би були сильніші за росію і вони би нас просили. Тому що ця операція була спланована так, що ніяких претензій формальних прямих не могло бути до України. Тому що літак би сів по аварійному варіанту посадки і довести якусь участь розвідки чи ще когось у цій операції було б неможливо.<\/p>

(кінець фрагменту)<\/p>

- <\/strong>Скажіть, будь ласка, як відтоді, уже більше пів року минуло, змінилося ваше життя?<\/strong><\/p>

- Гарне запитання. Я би хотів сказати, що я не публічна особа, тому нічого активного в медіа у мене не було з того моменту. Ми вийшли тоді на медіа, хотів підкреслити ще раз, тому що багато запитань з цього питання, що розвідник пішов на медіа, почав щось розповідати, для чого це потрібно? Ми пішли, тому що, я вважаю, що це було тоді попередження того, що відбувається сьогодні. Ми намагалися розбудити публіку, розбудити людей звичайних, щоб всі знали. І сьогодні я вважаю, що це був правильний вихід. Він показує системність того, що відбувається сьогодні. Що це не просто випадковість, не халатність чиясь чи непорозуміння, а це якась стратегія російська, яку ми сьогодні бачимо. І початок війни нам це показав. Виявилося, що наші Збройні сили до війни не готові. Збройні сили-то самі готові. Але тактично і стратегічно – вони розмінували Чонгар. Не облаштували відповідну оборону Житомирського аеродрому, північного нашого напрямку, що дало їм можливість зайти на Київ, Ірпінь, Бучу. Несподівано просунутися на 200 км за одну добу, за дві. Тому це був той вихід, присвячений саме цій… я не знав тоді, що буде війна. Не настільки був впевнений, що так нахабно росіяни підуть. Але ми розуміли, що відбувається щось не те в країні, в державних органах. Що зливають нас. Розвідка – це саме те, що вона приносить найбільше шкоди ворогу і тому, я вважаю, нас почали бити першими: звільняти, розганяти. До речі, я тоді згадував, що після нас у вересні-місяці, за 3 місяці до війни, був розігнаний департамент Служби зовнішньої розвідки, який займався росією. Чисто росією. І це було зроблено за вказівкою Демченка, наскільки мені відомо. Тому ми тоді вийшли. Зараз зрозуміло, що тема війни головна у нашому суспільстві. Тому я скажу так, що ми розуміли, що це буде, не розуміли обсягів, не розуміли ми їхніх тактичних, тому що ми вже не на посадах – ми просто працюємо, були на той момент цивільними, такі як я, Юра Семенюк, Василь Бурба. Але ми зустрічалися, спілкувалися на ці теми і ми розуміли, що це буде, як це буде. Ми були готові до цього, все, що буде відбуватися. Ми не розуміли самих деталей. Але розуміли, що в цей час прийдеться виконувати свій обов’язок в повній мірі.<\/p>

   Тому 24 числа моя дружина з трьома дітьми вже була на дорозі до моєї матері в Кам’янець-Подільський, в безпечне місце. А ми о десятій ранку уже зустрілися в Києві, на офісі одного нашого знайомого. Нас було біля 20 чоловіків. Це були колишні спецпризначенці, військові, з нами також були офіцери зі звичайних ЗСУ. Це Ганущак Віктор Іванович, Бурба, Семенюк Юра, Сашко Лісовий. І ми там, наші були друзі, патріоти, які воювали з 2014 року. Це дагестанці, чеченці. І ми отримували зброю. Отримали зброю, кулемети, нам дали ще важкі кулемети, автомати отримали. У складі такої малої тактичної групи зайняли свою позицію у взаємодії з кадровими військовими, частинами, які зустрічали… У перший день всі думали, що прорив пройде з боку Вишгорода, як вони зайшли на Гостомель, то всі думали… Була небезпека, що вони зайдуть на Київ все-таки. Тому в перший же день зайняли цю позицію тут, у напрямку Вишгорода в районі площі Шевченка і очікували вторгнення. Кожен мав свій вид зброї завдання і так далі.<\/p>

   Проте на другий день ми зрозуміли, що 72 бригада встигла все-таки вийти на свої позиції до річки Ірпінь і зупинила на цьому природньому рубежі. І ми вже як професійні розвідники почали шукати ті місця, де ми будемо більше завдавати шкоди ворогу. Ми висунулися на… це було друге кільце оточення Києва, наскільки я розумію. Ми коли отримали карти в одному з підбитих транспортних засобів їхніх, БТРі, то це було друге кільце, яке йшло через Макарівський напрямок – Макарів, Андріївка, Липівка, такі села є, Вабля. Вони потім по тій трасі спускались до Макарова, потім перетинали Житомирську трасу і виходили вже, намагалися вийти в сторону Глевахи, перетнути Одеську трасу і оточити Київ вже до Дніпра. Я так розумію, це був їхній стратегічний такий план. Тому ми висунулися в цей район, в район Макарова і там почали на маршрутах пересування знищувати техніку. Тобто мінували, використовували важку протитанкову зброю, ПТРК. У принципі досягли успіху, нам вдалося до 10 одиниць техніки знищити плюс людей. Потім уже туди з’явилися, встигли підтягнутися із Західної України інша бригада військова, почала це системно робити. Зробила лінію оборони і почали тиснути ворога вже, скажем так, своїми силами. Після цього у зв’язку з цим ми шукали такі місця, де можна бити ворога в тилу в нього, де він не очікує і ми можемо завдати максимальної шкоди. Тому ми перемістилися – такий був важливий напрямок, це Броварський напрямок. Наступи росіян там були, вони дуже активно намагалися зайти. Ми заїхали через Чернігівську область, там є така Нова і Стара Басань. Там у них є лісові масиви великі. Вони через них, російські колони, проходили і накопичувалися уже тут, під Броварами. Тому ми там теж займалися цими питаннями, тими самими - знищували техніку. Тому що там була оперативна вигідна позиція, з якої ми працювали. Потім настала така трошки пауза. Не те, що пауза, спав їхній тиск. У них був спочатку дуже великий тиск. Вони були впевнені, що вони зараз зламають нашу оборону. А тут тиск зупинився. Вони зрозуміли, що нахрапом вони нас не взяли. Трошки пішло затишшя.<\/p>

   Вони почали, я так розумію, думати, що їм робити далі. Можливо, вони планували вже… Паралельно у них ішли успіхи на Сході, на Півдні. Тому вони, мабуть, зосередилися більше на тих напрямках, де у них є успіхи. У цей час ми, розуміючи, що нам як системним офіцерам докладати свої зусилля уже системно і краще, ми, скажем так… нас взяли… я з’явився у військкомат і призвався через своїх старих знайомих, багато дуже знайомих у мене, і був призваний в ССО. Там було створене нове командування на чолі з цим же, я повторююсь, Ганущак був там, очолював його. Туди зайшли азовці, Правий сектор – ті всі, хто в перші дні взяли зброю і почали відбивати ворога. І ми почали працювати вже більш системно я зайняв позицію заступника командира військової частини спеціальних дій. І ми продовжували свої заходи. Тобто частина нашої частини воювала на передовій, там, де ворога видно, де його бити можна. А інша частина займалася підготовчими заходами на території Київської області для можливого наступного вторгнення. Тоді ще було незрозуміло. Вже ворог почав відходити. Відійшов… На той момент ще не відійшов, але ми вже розуміли, що зараз будуть якісь зміни. Ворог відійшов потім, і ми почали готувати Київську область, Чорнобильський напрямок, далі взаємодії з іншими підрозділами ТРО, прикордонниками, силами ЗСУ і так далі.<\/p>

- <\/strong>От мені цікаво. Ви – професійний офіцер спецслужб. Ви працювали в ГУР МО, ви планували операції високого рівня. Скажіть, будь ласка, конкретно у вас була інформація про те, що російська федерація готує напад конкретно на цей день?<\/strong><\/p>

- Та інформація, якою я володів у цивільному житті, мені не давала можливості на 100 % бути впевненим у цьому. Хоча на 99 % я розумів, що це буде – з тих джерел, які знав, старих зв’язків, контактів, міжнародних контактів і всього решта. Тобто ми в принципі знали, що це буде. Тому ми і були готові так реагувати на неї. Тому ми зібралися швидко і був створений такий мобільний підрозділ. Далі воно вже виробилось у системну військову протидію.<\/p>

- <\/strong>Чому я зараз це питаю? Тому що, дивіться, є суперечлива інформація, от, наприклад, наше високе політичне керівництво каже, що ми вирішили не попереджати українських громадян. Тому що боялися паніки. У той же час в свіжих інтерв’ю очільник ГУР МО нинішній Кирило Буданов каже, що про те, що рашисти будуть йти з боку Чорнобильської зони ми уже знали о 15:00 23 лютого і я про це повідомив президенту. Це його пряма цитата із фільму на 1+1, який знімав Діма Комаров під назвою "Рік". Знову ж таки голова прикордонної служби Сергій Дейнеко каже, що про те, що Російська Федерація готує напад з боку Чорнобиля, ми знали за 2 тижні до вторгнення. Ви безпосередньо там працювали. Наскільки зелена зона і ЧАЕС були готові до нападу з боку білорусі?<\/strong><\/p>

- Не були готові. На той момент вони не були готові. Я скажу більше, так, я працював у ГУР, у СБУ. Навіть мені на очі попадалася, коли я працював, наукова робота одного зі співробітників ГУРу про те, що найбільш несподіваний і вірогідний напрямок наступу для росіян – це через Чорнобильську зону. Тому що вона не обороняється. Там радіаційна обстановка. Тобто там нема системної оборони. Там дуже близько до Києва. Лісовий масив. Тобто це все було вже давно відомо. І стратегічно, якщо взяти по військовій науці, це дуже логічно, просто і зрозуміло. Те, що ми не готувалися до цього, я вважаю, це злочинна недбалість з боку тих осіб, які за це повинні були відповідати. Зараз, під час війни, вони просять їхні імена не називати. Тому я їх не називаю. Але ми всі прекрасно розуміємо і знаємо, що ці запитання ми почнемо ставити, як тільки це закінчиться.<\/p>

- <\/strong>Тобто список цих імен у вас є.<\/strong><\/p>

- 100 % є. Так. Це дуже просто. Ми беремо функціональний обов’язок, розкладаємо: Верховний Головнокомандувач і пішли, пішли, пішли до низу – хто на якій ділянці був, хто які команди кому давав, що виконувати. Це все є. І люди, які виконували накази з розмінування Чонгарського напрямку, непідриву мостів на Херсонському напрямку – вони будуть давати свідчення, що мені дали команду зверху. А далі ми дійдемо до того, хто це був ініціатором.<\/p>

- <\/strong>Ви кілька разів повторили "розмінування Чонгару". Чи є у вас факти про те, що його реально розміновували? І якби він був реально замінований, наскільки це б втримало російські війські від подальшого просування такого блискавичного в бік Маріуполя?<\/strong><\/p>

- Візьмімо приклад наших позицій, які зараз є у нас в Мар’їнці, в Авдіївці, в Бахмуті. Скільки росіяни над ними борються зараз?<\/p>

- <\/strong>Пів року і більше.<\/strong><\/p>

- Рік, уже рік вони не можуть нічого зробити. Що там було теж саме. Тим більше там природні є умови, щоб їх не пустити. Там дуже вузьке місце. Якщо там поставити артилерію, авіацію, заміновано все буде і будуть пристріляні позиції – це майже реально, там пройти так швидко, як вони пройшли. Щоб зрозуміти моє ставлення до цього, я вам скажу, до нас у частину потрапив один військовослужбовець. Він був у 72 бригаді заступником командира бригади. Не буду зараз називати імені. Так він каже, коли вони за ніч встигли дістатися до Ірпеня, вибудувати якісь позиції, щоб зупинити росіян і коли він зрозумів, каже, я не можу їх зупинити, тому що сили нерівні – у нього одна бригада, а там пре з того боку десятки тисяч людей і техніки. Каже, логічно мені потрібно було підривати мости через Ірпінь. Коли я доповів цю ситуацію командиру бригади, він мені знаєте що сказав? З Офісу президента прийшла команда, без їхньої санкції мости не підривати.<\/p>

- <\/strong>Це в який день війни було?<\/strong><\/p>

- Це другий день. Він каже: я на свій розсуд сам їх підірвав. Завдяки цьому я їх зупинив. Це до вашого питання. Тому ми як професійні військові, розвідники, СБУшники, контррозвідники, ми все це знаємо, розуміємо, пам’ятаємо і ми про це будемо говорити.<\/p>

- <\/strong>Поговорімо з приводу мостів. Чому їх не підривали – дуже добре пояснення давав один із речників Офісу Президента України. Це було інтерв’ю виданню "Факти". Він сказав: ми не хотіли підривати мости, тому що думали, що росіяни теж люди, вони просто будуть ними користуватися і нічого страшного не буде. Це його пряма цитата. Ви як безпосередній учасник бойових дій на Київщині скажіть, будь ласка, як би вдалося відкинути, не дати просунутися російським військам блискавично у перший же день, як би були у нас підірвані мости?<\/strong><\/p>

- 100 % вони б не перетнули, вони б не потрапили в Херсон. 100 %. Якби Чонгар був відповідним чином обладнаним і оборона стояла у своєму режимі звичайному, як це було раніше, то вони би не просунулися там так блискавично. І взагалі не просунулися б. Тому ця фраза говорить про те, що людина просто готова передати частину території росіянам у користування. Це його особиста думка, я так розумію. Те, що вони кажуть, що вони не попередили людей, тому що не було б кому захищати, я вважаю, це принизлива фраза для Верховного Головнокомандувача, тому що він має подякувати тим, хто взяв зброю і почав захищати країну. А не казати, що якби я вам не сказав, ви б повтікали. Нехай попросить вибачення за цю фразу. Я вважаю, прийде час для цього.<\/p>

- <\/strong>Повернімося до безпосередньо бойових дій на Київщині. Ви були там до деокупації Київщини. І що потім? Ми пам’ятаємо, як активізувалося наше політичне життя. Всі почали перетягувати ковдру на себе.<\/strong><\/p>

- Одразу. Я це відчув на собі.<\/p>

- <\/strong>Вони зрозуміли, що ви там були. Чи були якісь дзвінки до вас, чи можливо, якісь були спроби діалогів?<\/strong><\/p>

- До речі, я вам це підтверджую. Для підтвердження я вам навіть дам запис розмови керівника штабу Сил спеціальних операцій, яку він записав і перекинув одному з командувачів нашого командування. Саме щодо нас. Що є список політичний з 19 осіб, їх всіх треба звільнити. Команда прийшла зверху, з Офісу. У цьому списку саме основне з місць займає Червінський, терміново звільніть, переведіть, щось зробіть, його треба, тому що нас зверху там уже доганяють, заставляють, б’ють, звільняють всіх і так далі. Це я відчув на собі одразу.<\/p>

(запис)<\/p>

- Получается там список, это 18-17 человек, эти… политические непонятно мутные… типы, за которых жарили всех…, которых потом пришли уже выписки главкома про перевод, на всякий, уже получается месяц назад были эти выписки. До сих пор люди там частично вы говорили, что там осталось того списка 6. Там не 6, трошки больше, где-то по-моему, 8 или 9. Вот. Но все сейчас сильно возбудились… Из этого списка двое не сдают – формулировка идет – не сдают посады по каким-либо причинам. Один из них это Червинский, второй – блин, сейчас отдельно фамилию скину, который типа увольняется по состоянию здоровья. Но он такое. А этот Червинский – типа формулировка, що виконує обов’язки командира частини, так як командир частини… (нерозб) десь там лазить. Ну такое, бредятинка, короче. Блин, я вас попрошу, сделайте какой-то приказ… про передачу или непередачу, чтоб он сдал эти, сдал эту посаду, потому что, блин, оно, буде (нерозб). Реально, оно уже на таком уровне все это дело крутится, что просто… Идет просто уже формулировка… что невыполнение приказа Главкома и тому подобное. Сейчас просто… попадем в одно место. Поэтому посодействуйте, пожалуйста.<\/p>

(кінець запису)<\/p>

- Незважаючи на це він віддав належне нашому командиру командування. Він… тобто та людина, яка в перші дні взяла зброю в руки, він розумів, що це таке. Він не реагував на ці політичні всілякі… конвульсії і ми виконували свою роботу. Одна з таких… виконували багато різних завдань, тобто передова лінія була, там наші хлопці були. Тут обладнання території, виконання вже тих спецоперацій на окупованій території, знищення колаборантів і російських військових у тилу в них, їхньої техніки і так далі. Це все відбувалося завдяки всім хлопцям, які взяли зброю і зайшли до нас, щоб ми зібралися в одному місці. Також ми провели одну операцію, намагалися провести. Це була операція більше Служби безпеки. До нас звернулися по допомогу. По заволодіння військовою технікою, зразками військової техніки, а саме літаків російських. Це дуже такий зразок технічної зброї, які нам необхідні для розуміння їхніх технологій, які вони використовують у своїй оборонній сфері. Тому у нас є закон, який передбачає, що ми за літак, за іншу техніку виплачуємо мільйон доларів, ще щось і так далі. СБУ вело оперативну гру з деякими пілотами на предмет передачі техніки. Літак легко передати. Там злетів, тут приземлився – і він уже у нас. Тому СБУ розробило цю операцію і звернулося до нас по допомогу саме для оцінки цієї інформації і допомоги з професійної точки зору з боку військових пілотів наших, а також з нашого боку. І ми таку операцію проводили, контактували, спілкувалися. Але ми в ході її зрозуміли, що там, з того боку, іде гра і в принципі зупинилися на тому, що планувалося зупинити, що зібрали інформацію про тих пілотів, які бомбардували Маріуполь, Харківську область, про їхні структури, про їхніх контррозвідників на аеродромах військових по всій росії. Цієї інформації було достатньо багато зібрано. Вони думали, що вони з нами грають, але ми їх там перегравали в цьому плані зі свого боку.<\/p>

   Оскільки на той момент був великий хаос у системі управління у нас в державі, то це все робилося тими людьми, хто хотів це робити. Ті, хто не хотів, сиділи на Західній Україні і координували діяльність звідти. Було дуже багато таких, я знаю, там підрозділів. У цій роботі там потрібно було певне фінансування допомагав мені навіть мій знайомий, міжнародний розслідувач Христо Грозєв. Він добував нам певну інформацію звідти, підказував, розказував. У нього є велика мережа своїх людей на території Росії. Проте ми зупинилися на тому, що ми зібрали цю інформацію і залишили її. Коротше, ця операція закінчилася нічим у підсумку. Але під час неї я і мої службовці, які були у мене в частині підпорядковані, ми потрапили під великий обстріл на аеродромі… в Кіровоградській області. На одному з військових аеродромів, скажімо так, не будемо озвучувати, де. Так ось, після цього, починаючи десь з листопада-місяця цього року, почалося переслідування… Ну як переслідування? Почалися спроби сфальсифікувати справу щодо моєї, скажімо, вини в тому, що відбувся цей обстріл, бомбування… ракетний обстріл фактично.<\/p>

- А який стосунок саме ви, а не росія, маєте до ракетного обстрілу цього аеродрому?<\/strong><\/p>

- Так, це мене дуже дивує. Я розумію, що це… як вам сказати? Я-то як професійний розвідник і контррозвідник розумію, що це робота російської агентури впливу, яка є на всіх щаблях, на деяких вони уже встигли порозставлятися, що призвело, до речі, і до несподіваного вторгнення до нас і так далі. Вона продовжує існувати, вони ж нікого не звільнили за ці…<\/p>

- <\/strong>Ну, Демченка звільнили, але під приводом, що у нього погіршився стан здоров’я. Цілком імовірно, що ця людина не буде покарана<\/strong><\/p>

- А ви знаєте, я вам відкрию маленьку таємницю, - що він не звільнений? Він працює в Службі зовнішньої розвідки.<\/p>

- <\/strong>Та ви що? А в якому статусі?<\/strong><\/p>

- Він нібито там радник, але насправді він керує службою зовнішньої розвідки. Щоб ви розуміли. Тобто і Литвиненко, і його заступники доповідають йому все, він виконує. Тому…<\/p>

- <\/strong>Тобто в часи війни з російською федерацією, уже через рік…<\/strong><\/p>

- Так, так.<\/p>

- <\/strong>…людина, яку пов’язують, що вона агент російської федерації.<\/strong><\/p>

- Так.<\/p>

- <\/strong>вона лишається…<\/strong><\/p>

- Так. Може, вони його завели якимось таємним наказом. Але він там. Вам підтвердять, якщо у вас є контакти, я думаю, офрекордз вам підтвердять ваші знайомі.<\/p>

- <\/strong>Ви можете пояснити, враховуючи, що він формально займає таку посаду, яка інформація про перебіг бойових дій до нього стікається?<\/strong><\/p>

- Вся.<\/p>

- <\/strong>Вся.<\/strong><\/p>

- Звісно.<\/p>

- <\/strong>Тобто він знає всю картину бойову, яка у нас в країні?<\/strong><\/p>

- Усе. Він знає картину бойову, він знає агентуру розвідки, яка працює по росії, він знає, які заходи проводяться, яку протидію вони здійснюють, якщо вони її здійснюють. Я в такому варіанті сумніваюся, до речі.<\/p>

- Для чого ж була оця гра, що ми його типу звільнюємо, що у нього погіршився стан здоров’я?<\/strong><\/p>

- Вони ж його звільнили за станом здоров’я, тобто, я так розумію, він не може виконувати уже той обсяг робіт, який у нього був раніше. Тобто вони його радником. Він радить там уже дуже потужно, наскільки я розумію. Мабуть, впливає на якусь стратегічну роботу, на стратегію роботи служби зовнішньої розвідки.<\/p>

- Проти вас порушили кримінальну справу за обстріл росіянами цього стратегічного аеродрому влітку. Що безпосередньо вони вам інкримінують? Що ви мали зробити?<\/strong><\/p>

- Що постраждав аеродром через мої дії. Я не знаю. Вони мені інкримінують, тобто… я скажу так, я колишній співробітник СБУ. У мене великий досвід роботи там. Дуже багато хлопців знають, що я робив там. Тому що Цемах – скажімо, це кінець моєї роботи. А початок там було багато наших операцій. Ми дуже вдало це все робили. Тому це вони роблять через… Татаров впливає на керівника слідства СБУ. Такий Швець є.<\/p>

- <\/strong>Андрій Швець – тимчасово виконуючий обов’язки голови слідчого управління СБУ.<\/strong><\/p>

- Він виконує обов’язки вже три роки. Тобто я так розумію, він хоче заслужити все-таки довіру і стати керівником і намагається зробити все. Так ось, я скажу так, що всі слідчі, яких намагалися заставити пред’являти мені якісь підозри, вони відмовились це робити. Вони з великими потугами знайшли слідчого, поміняли двох чи трьох слідчих, змінили двох чи трьох процесуальних керівників і зрештою вони знайшли тих, хто готові підписувати з величезними, я так розумію, страхами і так далі. Тому вони… ця справа повністю сфальсифікована. Я навіть не розумію. Вони звинувачують мене в тому, що моя ця операція не була погоджена з ГУРом чомусь. Хоча ця людина, яка… взагалі ця операція була більш СБУ, оперативну складову робила СБУ, тобто вони мали погоджувати. Хоча я не вважаю цього. За законом це нічим не передбачено. Що ця людина, яка… знаєте, це був такий звичайний цивільний, гарний патріот, який з власної ініціативи, за свої гроші, за свої фінанси, понаходив цих пілотів, почав з ними листування. Тому що він не міг воювати. Він робив те, що він вміє. Він сам навчився літати на літаку. У нього достатньо коштів. Він знає цю специфіку. Він пішов на це. Він був, прийшов у ГУР, коли це все починалося, коли він знайшов цих пілотів, які готові перегнати літак. Попав до такого, відомого всім Усова Дмитра, за рекомендацією Буданова, у якого Усов відповідає за всі оперативні засоби ГУРу. Усов всю інформацію від нього отримав про цих пілотів, які мали летіти. А потім сказав, що йому це нецікаво. Що цим треба займатися. Це велика трудомістка робота, тому займайся далі сам. Таким чином ця людина опинилася в СБУ. І СБУ уже почали, підхопили цю роботу і почали її роботу. А до нас прийшли уже на останньому етапі, коли їм потрібна була професійна допомога.<\/p>

   Таке звинувачення йде, що нібито ГУР не знав про цю операцію. Це кумедне звинувачення. Воно не написано ні в яких кримінальних, ні в чому. Тобто формально мене звинувачують у перевищенні службових обов’язків, нібито я сам все це організував, без СБУ, без військово-повітряних сил, без нічого, сам все зробив, придумав і намагався літак забрати і через це росіяни обстріляли аеродром. Це взагалі якась сюрреалістична історія. Професійні юристи, які читають чи бачать ці звинувачення, розводить руками і кажуть: ну, крім політичного підтексту, ми тут нічого не бачимо.<\/p>

- Я пам’ятаю, Служба безпеки України сама оголошувала рекламну акцію, що якщо хтось із російських пілотів передасть нам свій літак у працюючому стані, ми готові заплатити мільйон. Це ж воно було якраз, так, ця операція.<\/strong><\/p>

- Так, я думаю, це просто якби медійний такий розголос підходу нашого, який спричинив, підтвердив нашу готовність на офіційному рівні платити ці кошти, щоб пілоти з того боку не сумнівалися, що таке може бути.<\/p>

- <\/strong>До речі, чи були у вас якісь зустрічі тет-а-тет із паном Швецем, головним слідчим СБУ, де він вам міг пояснити, що вам саме інкримінують?<\/strong><\/p>

- Ні. Швець не викликає, не дзвонить мені. Хоча мій телефон відомий. У нас є мій ватсап, сигнал, але ніхто мене поки ще офіційно не викликав на розмови. До мене приїжджали на початку слідчі, які розслідували цю справу, коли Швець її розпочав. Вони приїхали, ми поговорили. Вони записали мій допит коротенький. Кажуть: тут нічого немає, ми не бачим тут перспективи розвитку цієї історії. І вони відходили від цього. У них справу забрали. В одного, у другого, у третього. Передали там, не знаю кому, далі. І якось ця справа рухається через силу. Знову ж, мені кажуть, що це Татаров особисто за вказівкою Єрмака телефонує Швецю, мабуть, торгується з ним посадою чи чим. Коротше, у них там свої взаємини. Я розумію, це така стратегічна робота – як почалися вагнерівці, це системна робота російської агентури в наших органах влади. Вона працює, вона знищує тих людей, хто щось може робити, і навпаки піднімає тих, хто буде виконувати їхні політичні замовлення, не обґрунтовані ніяк, ніякими логічними якимось поясненнями. Вони мають бути одні у владі, вони мають бути у всьому праві і нікого далі не пустити.<\/p>

- <\/strong>Дивіться, як же ми виграємо війну, з огляду, що у нас російської агентури вистачає, в тому числі у структурах, як ваша, розвідка, контррозвідка. Демченко, виявляється, у нас працює, як ні в чому не бувало і збирає всю інформацію про перебіг бойових дій і розслідування всіх наших історій. Як ми збираємося вигравати війну з огляду, що ми недослухалися зовсім до рекомендацій західних партнерів очистити наші органи відповідні від російських агентів впливу?<\/strong><\/p>

- Я думаю, Мариночко, що ми з вами, перебуваючи тут, починаємо цей процес виграшу війни, коли ми про це говоримо відверто, сміливо і будемо про це далі говорити. Окрему подяку хотів би висказати і тим хлопцям із СБУ, які відмовилися, - там не тільки слідчі відмовилися, там і оперативники відмовилися мене шукати, переслідувати, якось створювати атмосферу переслідування таку. Тобто вони побоялися навіть юридично мені якісь давати, вони просто намагалися створити атмосферу негативу для мене. Це не вийшло. Я вважаю, що це і є наша робота з вами. Те, що ми були у Шустера, що ми говоримо про це. Що люди розуміють, що про це треба говорити, про це можна говорити. І я розумію, що це мій хрест. Я буду нести його. Вони будуть переслідувати мене якимось нікчемними потугами. Ну, нічого. Ви є і це буде доступно громадськості і ми це все будемо розуміти, то ми рано чи пізно… люди не зможуть терпіти, тому що ми і так терпимо. Тисячі життів втрачено. Сотні тисяч. Військові гинуть. А їм кажуть: а якби вам сказали, що буде війна, ви б потікали. Я думаю, що скоро терпець увірветься.<\/p>

- <\/strong>Ви скільки років перебуваєте саме у цій діяльності?<\/strong><\/p>

- Якщо так взяти, то досвіду роботу з навчальним закладом, це 30 років.<\/p>

- <\/strong>От скажіть, будь ласка, чи був коли-небудь тиск до цього, до оцих людей, яких ви назвали, до Єрмака і Татарова, на вашу діяльність? За інших президентів, можливо. За інших голів адміністрації<\/strong><\/p>

- Подібний тиск… За януковича я бачив такий системний… це був навіть не тиск. Це було наведення такого порядку в органах правоохоронних. Вони створювали систему побору. Тобто систему заносу хабарів наверх. І хто не працював з оперативників у цій, скажімо, структурі, то… просто йому не підписували певні документи, йому не давали ходу справам і так далі. Це був системний такий тиск. Тут політичний більш тиск. Він більш безпринципний. Вони переступають всі межі: моральні, етичні, закону. За це буде відповідь. Я надіюсь, вірю. Ми не дарма, у нас є досвід роботи таких офіцерів, про яких я вам вище казав. Ми не плануємо зупиняти нашу діяльність. Ми нікуди не поїдемо звідси, з України. Ми не виїхали в перші дні, як дехто з їхнього оточення, тих, кого вони попризначали замість нас на ці посади. Тому я вважаю, це є ключик до нашого успіху з вами.<\/p>

- <\/strong>Це ви на кого натякаєте? На пана Андрія Наумова, який втік із смарагдами в Сербію?<\/strong><\/p>

- Це був Наумов, це був начальник тієї самої служби зовнішньої розвідки, який – перші два дні його розвідники не знали, що робити. Ви знаєте, що в центральний офіс зовнішньої розвідки хлопці з територіальної оборони зайшли і взяли там собі зброю, щоб захищати країну.<\/p>

- <\/strong>Тобто вони там що, навіть на замок не були замкнені?<\/strong><\/p>

- Воно, може , і на замку було. Але замки тоді уже нічого не значили. Коли дізналися, що там є зброя, вони зайшли. Тому що розвідники всі опинилися на Західній Україні, начальник виключив телефон, сказав: всі перевдягайтеся у цивільне і зустрінемося… ми вас знайдем. Ось така була фраза. І ця людина зараз очолює…<\/p>

- <\/strong>Тобто йому все пробачили, все нормально?<\/strong><\/p>

- Так. І Демченко у нього переховується. Так само ДБР, теж у погонах хлопці і все керівництво опинилися у Львові. СБУ багато у великій кількості приїхало туди. Тут залишилися одиниці. Хто ще? Ну, можна говорити і говорити про це все…<\/p>

- <\/strong>От я пам’ятаю, як на своїй крайній довоєнній пресконференції Зеленський говорив про вас і про вашого колегу Юрія Семенюка уже після ваших виступів у ЗМІ, він сказав, що мені соромно за таких офіцерів. Можете сказати, які, до речі, у вас стосунки зараз з ГУР МО, з керівництвом і з вашими колишніми колегами по вашому відділу, де ви працювали раніше?<\/strong><\/p>

- Не буду розкривати військову таємницю.<\/p>

- <\/strong>Дипломатично.<\/strong><\/p>

- … тому що Буданов переслідує тих, хто намагається спілкуватися. Взаємини гарні. Хлопці, які роблять роботу, правильно до мене ставляться, відповідним чином. Якщо Головнокомандувачу Верховному соромно за своїх офіцерів, то це його рівень морально-етичного виховання. Це на його думку. Це його особиста думка, скажімо так. Він може її висловлювати як завгодно. Я офіцер. Я давав присягу Батьківщині, народу. Не йому особисто. Тому це його особиста думка і він з нею залишиться. Я залишусь зі своєю професійною думкою. Про неї будемо говорити, якщо буде бажання, іншим разом.<\/p>

- <\/strong>Але, тим не менше, дивіться. Я пам’ятаю, як ви його охарактеризовували на шоу Савіка Шустера. Ми всі розуміємо, що велика війна, рік, коли він постійно перебуває у медіа, Кирило Буданов, дали йому певний статус, певну повагу, і, скажімо так, тепер ваш виступ чи виступ ваших колег, які виступали тоді, може сприйматися так: ну, Кирило Буданов, він же молодець, а оце якісь просто ображені люди повиходили.<\/strong><\/p>

- Я думаю, що Кирила Буданова, його ефективність я оцінювати не буду зараз. Те, що він використовує війну для власного піару, для мене це прикро. Для мене це неприйнятно. Це говорить про те, що він не думає про… тобто вони, я знаю це точно, вони замість покласти у фундамент планування успішної операції і реалізації звичайну доцільність, можливості свої порівняти і ймовірність досягнення успіху. Вони це все відхиляють і шукають піар. Тобто вони намагаються робить такі операції, на яких можна пропіаритися. В результаті гинуть хлопці. Операції не проводяться. Вони провалюються всі переважно. Багато, скажімо так, я знаю, є провалів. Тому це рано чи пізно, час розставить крапки на місця. Тобто у мене є що сказати за себе, що я робив, які успішні операції за мною були. Хай вони скажуть. Оцінять, коли прийде час розкрити це все, хай покажуть, що вони робили.<\/p>

- От ви сказали, що влітку, на початку літа, було видано таку директиву, список із 19 осіб, в тому числі і ви, що ці люди не мають служити у військових частинах на керівних посадах. Я так розумію, що це передусім були люди з вашої групи, яка працювала на Київщині. Скажіть, будь ласка, як їхня доля склалася зараз і хіба наше політичне керівництво і всі ті, хто давав вказівки, не розуміють, що у разі, якщо буде, наприклад, десь іще наступ, то це ж не вони будуть бігати в лісах із снайперськими гвинтівками, а ви?<\/strong><\/p>

- Так. Ми розуміємо, що так буде. Наступного разу ми все одно це зробимо, незважаючи на їхні переслідування політичні. Цей список був створений за прізвищами, там ходив і син Бурби, який у нас служив, син Турчинова Олександра, інші там люди, народні депутати, просто хлопці, які прийшли служити. Тобто вони… ті, кого вони бояться, хто може сказати слово завтра. Сказати, що от ми захищали, а ви привели до то