18 січня 1654 р. у м. Переяславі був день церемоній. Старшинська рада, потім Генеральна військова рада Козацької України, яку скликав гетьман Богдан Хмельницький. У ній взяли участь представники козацтва Київського, Чернігівського, Брацлавського полків, жителі Переяслава. Богдан Хмельницький і частина старшини висловилась за перехід Гетьманщини під зверхність московського царя зі збереженням давніх прав і вольностей Війська Запорозького.
Після прочитання царської грамоти гетьманом Богданом Хмельницьким старшина та московські посли пішли до Успенського собору, де духовенство мало привести їх до присяги. Однак Хмельницький зажадав, щоб першими присягнули посли від імені російського царя, що мало б забезпечити Україні збереження її прав, а також ствердження союзу між обома державами. Але боярин Василь Бутурлін рішуче відмовився скласти присягу - бо цар не присягає своїм підданим. При цьому керівник посольства двічі стверджував, що цар охоронятиме всі права України.
Імпрезу перервали на тривалу нараду. На жаль, ми чуємо тільки те, що бажаємо чути, тому слова Бутурліна, гетьман і старшина розтлумачили як рівнозначні присязі; Хмельницький і козацька старшина склали усну присягу, перед російською делегацією у тому, "щоб бути їм із землею і городами під царською великою рукою невідступно".
Загалом у день Переяславської ради присягу склали 284 особи. Від імені царя гетьману було вручено грамоту та знаки гетьманської влади - військовий прапор (хоругву), булаву та шапку.
Після Переяславської ради представники московського посольства побували у 117 містах і містечках України для прийняття присяги населення на вірність цареві. За їхніми даними, присягу склали 122 542 особи чоловічої статі. Безумовно, ця цифра була завищена.
Відмовилися підтримати Переяславську угоду й присягати московському царю низка представників козацької старшини, зокрема полковники Іван Богун, Осип Глух, Григорій Гуляницький, Іван Сірко, Петро Дорошенко, Михайло Ханенко, козацькі полки Брацлавський, Кропивнянський, Уманський, Полтавський (царських представників там побили киями), деякі міста, зокрема Чорнобиль, а також українське духовенство на чолі з митрополитом Косівим. Не присягала Запорізька Січ
Жодного письмового договору в Переяславі підписано не було, та й угоди ніякої немає, кремль опирається на «чернетку». У зв'язку з «втратою» оригінальних документів, підписаних у Переяславі Богданом Хмельницьким та Василієм Бутурліним, керівником московського посольства, залишається невідомим якою по характеру була Переяславська угода — персональна унія, державна унія, васальна угода чи тимчасовий військовий союз. За відсутністю документів пішли гуляти міфи: козаки твердили, що було ухвалено рішення про створення воєнно-політичного союзу двох держав — України та Московії, укладення з Московщиною довічного (тобто поки триватиме вік московського царя чи Богдана Хмельницького) миру. Москва породила міф про «споконвічне прагнення українців до союзу з Росією», що «ми - один народ», «укрАінци с русскімі нікада ні ваівалі», а якою мовою спілкуватися - «какая разніца?»; оголосила: « Навеки вместе!», хоч українці продовжували фразою: «і ні секундою більше!» і доводили це.
Восени 1656-го, Москва поклала край домовленостям: російське керівництво обговорювало з поляками можливості сходження царя на польський престол і проголошення унії двох держав; вона уклала сепаратний мир із польським королем.
Найганебніша поразка московської зброї у Конотопській битві сталася через п’ять років після «возз’єднання».
18 січня 1654 р. м. Переяславі на старшинській, потім на Генеральній військовій раді Козацької України (Гетьманату) Богдан Хмельницький і частина старшини висловилась за перехід Гетьманщини під зверхність московського царя зі збереженням давніх прав і звичаїв українського народу. Під час церемонії гетьман і козацька старшина присяглися, «щоб бути їм із землею і городами під царською великою рукою невідступно».
В Успенському соборі духовенство мало привести обидві сторони до присяги. Хмельницький зажадав, щоб посли першими присягли від імені царя, що мало б забезпечити Гетьманщині збереження її прав, а також було б ствердженням союзу між обома державами. Царський посол боярин Василь Бутурлін відмовився присягати від імені царя, бо щоб за “великого государя хто-небудь міг віру вчинити, ніколи не було і тепер не буде”, що цар не присягає своїм підданим.
Втім Бутурлін двічі повторив, що цар охоронятиме всі права Гетьманщини і заявив, що «царське слово змінюваним не буває» (рос. царское слово переменно не бывает).
Жодного з документів про цей «довічний» союз (тобто до кінця віку гетьмана Б. Хмельницького чи царя Олексія Михайловича) підписано не було.
Смерть Богдана Хмельницького 27 липня 1657 року зробила «довічний» союз не чинним, але Москва є Москва: їй глибоко по цимбалах був підписаний документ чи ні. Коли Московія виконувала свої домовленості?
15 липня 1919 р. у Переяславі отаман Зелений урочисто скасував рішення козацького віча про злуку Гетьманщини й Московського царства.
21 червня 1992 року в Переяславі-Хмельницькому на Великій раді Українського козацтва (гетьман В’ячеслав Чорновіл) затверджено текст присяги на вірність Гетьманщині й одноголосно проголошено зречення присяги на вірність московському цареві, даної 1654 року під час Переяславської ради.
Було встановлено пам’ятний знак на честь зречення українським козацтвом присяги московському царю, де значиться:
Присяги, даної на цьому місці, зрікаємося, на цьому хрест цілуємо — гетьман українського козацтва і вся генеральна старшина, і отамани, і козаки.
На цьому місці 21 червня 1992 року українське козацтво на чолі з гетьманом В’ячеславом Чорноволом скасувало присягу московському цареві, дану Богданом Хмельницьким, частиною старшини та козацтва 8 січня 1654 року.
