Президент України Володимир Зеленський позавчора, 2 червня, справедливо заявив, що більш надійної системи безпеки для України, ніж членство в оборонному Північноатлантичному Альянсі, не існує. Проте вже наступного дня сказав, що не бачить сенсу брати участь у саміті НАТО у Вільнюсі, якщо за його підсумками Україна не отримає конкретних сигналів щодо того, коли вона може приєднатися до Альянсу.
Як повідомила "Європейська правда", на цьому він наголосив у інтерв’ю WJS.
Зеленський сказав, що розуміє неможливість вступу України до НАТО, поки триває війна, але для Києва принципово важливо почути, що Україна зможе вступити до блоку після війни.
"Деякі країни НАТО так бояться росію, що не готові бачити Україну у блоці. Якщо нас не бачать і не дадуть якийсь сигнал у Вільнюсі, вважаю, що Україні нема чого робити на цьому саміті", – сказав президент.
Такі різкі висловлювання щодо своїх теперішніх союзників, котрі всебічно допомагають Україні зброєю, гумдопомогою і фінансами, дуже насторожують. І дещо нагадують шантаж, ще до обговорення ситуації війни в Україні на поважному саміті.
На жаль, наша держава вже має гіркий досвід ігнорування європейських самітів у Вільнюсі. Саме у Вільнюсі янукович, украй несподівано для всіх європейських партнерів і явно за договорняком із кремлем, у листопаді 2013-го відмовився від асоційованого членства України в Європейському Союзі. Обурені лідери ЄС заявили,що "янукович веде Україну в нікуди".
Та вже за три місяці все прояснилося, коли росія розпочала окупацію Криму. "В нікуди" означало конкретику - в погибельні обійми заболоття. Чим сьогодні загрожує нам несподівана заява В. Зеленського, на своїй сторінці в ФБ досвідчений політолог-міжнародник Тарас Чорновіл пояснив наступним чином:
- Президент В. Зеленський зробив приємне Патрушеву й виконав, імовірно, оманський кейс. Зеленський відмовляється від участи у Вільнюському саміті НАТО. Поспішив я вчора за наслідками Кишеневського форуму повірити, що він на правильному шляху. Ні, він тільки навчився бути обережнішим і менше дратувати співрозмовників під час особистого спілкування, щоб не вигребти, не відходячи від столу. Тепер знову все перекреслює, вже коли залишається сам на сам зі своїм улюбленим "кротом".
Тут чітка відмова від участи у Вільнюському саміті НАТО. Але й ще певні речі, що їх, здавалося, трошки притишили останнім часом. Це відверте хамство нашим союзникам, які виправляють упущення й зради цієї влади, озброюючи ЗСУ проти москви та фінансуючи державу, яку й далі розкрадають "зелені" мародери. Це США так бояться переважно п'яну ерефію?! Таке враження, що він ще й виконує завдання відбити охоту від підтримки України - це була б неймовірна радість на болотах.
І ще - він знову відновив не тільки обхаювання НАТО, але й маніпуляцію, ніби нас туди взагалі не беруть, бо бояться москви. Та нас не беруть, бо країною правиш ти і твої підручні, переважно мародери й "кроти". Вони вже мають там Орбана. А тут мали би з радістю отримати Єрмака, бо схоже, що це він керує країною. За вкрадені під час війни чергові 8 мільярдів на оборонних закупівлях ніхто досі не покараний, а нас, бачте, в НАТО не беруть, бо... москви бояться. Тоді виникає питання: а чим ти сам із хапучким оточенням від отих московських принципово відрізняєшся?
От згадав один примітивний анекдот про бомжа, який знайшов білет в оперу і підібрав на смітнику яблуко. Сидить у театрі біля шикарної дами в брильянтах, сам надкусив яблуко й пропонує сусідці. Та кривиться й відвертається. І далі нетрадиційний відвідувач опери з гіркотою каже: "Ну, то я так розумію, що домовлятися про бурхливу ніч кохання взагалі сенсу нема?"
