Чи приручимо сонце-сонечко тепленьке?

Інна ОМЕЛЯНЧУК.

ТЕМА використання відновлюваних джерел енергії не нова. Втім, щодня набуває все більш практичного звучання: відступати ж бо нікуди, позаду — темрява.

На Рівненщині влада на повний голос заявляє і головам територіальних громад, і бізнесові — приручайте сонце!

Головний аргумент народного депутата України Олександра Ковальчука, що через незворотні зміни клімату сонця стає дедалі більше, електроенергія ж невпинно дорожчає: «Тарифи з червня зросли на 60 відсотків. Але люди все одно активно вмикають кондиціонери. Тому, якщо споживання не знизиться, тарифи для населення зрівняють із бізнесовими. Бо нині ситуація з енергетикою стабільно на червоному сигналі світлофора. Далі — суцільна темрява. Тому на рівні законодавства ми максимально спростили відповідні процедури, є нормативна база, до того ж ціни на сонячні панелі поки що порівняно невисокі. А їхня окупність — близько двох років. Тож використовуйте слушний момент».

Голова Рівненської ОВА Олександр Коваль пояснює нинішню ситуацію: «Коли ми перебираємо ліміти, застосовуються спецвідімкнення. Сьогодні, приміром, «Рівнеазот», найбільший виробник добрив в Україні, використовує понад 30 мегават на добу, а «Волиньцемент» — понад 20. Тож працюємо над зниженням обсягів для цих велетів, які водночас є нашими найбільшими роботодавцями та платниками податків. У тому числі щодо збільшення обсягів імпорту електроенергії з Європи. Це не аварійна, а тому недорога енергія, якою без проблем можуть поділитися партнери».

Сонце — лише один із варіантів децентралізації джерел енергопостачання. Втім, вочевидь, чи не найперспективніший, бо — відновлюваний. Інші — це, наприклад, встановлення когенераційних установок: ідеться про комбіноване виробництво і тепла, й електрики. У закладах комунальної теплоенергетики на Рівненщині таких є чотири — в Рівному, Дубні та Здолбунові. І це, певна річ, вихід для міст і містечок із централізованим теплопостачанням.

«Та й тут є нюанс, — зауважує експерт Асоціації міст України Олег Гарник. — Бо, скажімо, когенераційні установки, які завозяться як гуманітарна допомога, не можуть бути використані для отримання прибутку. Потрібні зміни до Закону «Про гуманітарну допомогу». Тому роботи вистачить усім».

А як, власне, пройти «темну пору» сільським громадам? Варто на повну ввімкнути господарський хист. Як це зробили у Вирівській територіальній громаді на Рівненському Поліссі. Її голова Сергій Опалько відмовився і від вугілля, й від брикету та пелетів. Натомість створив спеціальний майданчик, куди жителі громади звозять відходи. Працівники комунального підприємства дроблять ці відходи у спеціальному подрібнювачі, відтак цією масою опалюють усі бюджетні заклади.

«Так би мовити, два в одному: і стихійних смітників позбулись, і на опаленні суттєво зекономили. Міркуйте самі — якщо складометр дров коштує 1,200 гривні, то складометр відходів обійшовсь у 200», — коротко і дохідливо пояснює голова сільської громади.

Що ж, українці бачать світло в кінці тунелю навіть у найтемніші часи, не були б ми, власне, незламним народом, яким слушно захоплюється світ. А яке це буде світло — чи то сонячне, чи видобуте з відходів, кожен сам вирішує для себе. Скажімо, невелика Швеція вже давно імпортує сміття, з якого видобуває енергію. Усе це працює там майже на рівні національної ідеї.

У нас же лише комунальним підприємствам маленької Рівненщини держава заборгувала вже 810 мільйонів (!) — і це тільки обіцяна до відшкодування різниця в тарифах за тепло- та водопостачання. Не секрет, що тема тарифів в Україні зазвичай політизована. Проте нині, схоже, вже не до політики! У Мінфіні кажуть, що поки на рахунках територіальних громад є сотні мільйонів (нині це 220-230 мільярдів гривень), про жодну компенсацію різниці попередніх років не може бути й мови. Бо в самому держбюджеті — дірка в розмірі щонайменше 0,5 трильйона. Отакої! То навіщо було кілька років поспіль годувати людей обіцянками? Риторичне запитання.

Відповідь одна — рятувати себе маємо самі. І спосіб не замерзнути кожний обирає сам — для цього зовсім не обов’язково приручати сонце. Надто на територіях, де його небагато.

До речі, на Рівненщині рівень розрахунків на початок літа становить від 107 до 125 відсотків! Але в цій статистиці бідні платять за багатих: величезні борги накопичили саме заможні громадяни, значна частина яких працює у правоохоронних органах. В області хочуть оприлюднити їхні борги — а чому б і ні?

                                            Газета захисту інтересів селян України "СІЛЬСЬКІ ВІСТІ"