Харків неабияк заряджає на боротьбу з ворогом, - Маруся Звіробій
За матеріалами інтернет-видань
24.11.2024
48
Ми заїхали у Харківщину для виконання завдань. Більшість із нас в Харкові не були раніше. В обов’язковому порядку, за першої ж нагоди, ми поїхали знайомитися з цим містом. І так сталось, що я маю за дещо подякувати.
Маруся Звіробій, військовослужбовиця ЗСУ ДШВ, сторінка ФБ.
Так, це дуже чисте місто, але мене вразив не кінцевий факт, а саме робота комунальників. Це бджоли, які постійно гудуть над кожним куточком парків, площ, вуличок. Жіночки загрібають листя в мішки, дядьки, такі хазяйновиті, вже у віці, без поспіху петляють по паркам на невеличких тракторцях, або на таких, знаєте, як ото машинки для гольфа, і підбирають ті мішки та вивозять. Комунальники в місті на кожному кроці, кожен день. Це викликає надзвичайну повагу і навіть гордість, що це в нас такі працьовиті люди.
Але часто ніч, то велика біда місту від "узьких". Харків обстрілюють і в жахливих прильотах, в страху, в загиблих та поранених, в дитячих та жіночих криках здається, що місто має хто зна що вже зробить, ні до кого не докричишся, небо ніхто не закриє. Ось проходиш пам’ятник загиблим діткам з купою іграшкових зайчиків та ведмедиків акуратно вкладених долу. І прокльони до неба лунають усіма можливими тут мовами. Зникає суперечка між людьми в цій біді. Лишається суть – ненависть до ворога.
Ми заїхали після прильоту по торговому центру, і що? Що, що, це ж Харків - там вже все ремонтується, прибирається, порядки наводяться!
А на площі містяни встановили Санту на коняці… Він ще й вночі так красиво освітлений. У Харкові все красиво освітлено вогниками навіть вдень. І знаєте, на що це схоже? Коли тебе обстрілюють, а ти все одно купуватимеш ялинку і загадуватимеш собі найкращі бажання, це ніби дуля під ніс путіну – ннаа тобі, падлюко! Ми будемо жити і не як небуть, а краще всіх! – ось як це виглядає.
Величне місто гордих вольових людей. Надає сил, настрою і мотивації. І вгадайте в чому основна мотивація? – В ЛЮДЯХ!
Я пам’ятаю, що саме люди, які сміливо, в шахтарських касках з дерев'яними щитами проти куль пішли за мене, за нас всіх добиватись справедливості на Майдан. Змусили мене пишатись ними, переживати за них, якось рятувати, саме за таких і я готова була боротись. Бо я ними надзвичайно пишалась. Я зрозуміла собі, що оце воно! Наших нащадків ми маємо виховати саме такими! Оті люди є фундаментом нашої держави. Навіть, якщо їх небагато, варто рвать за них! Аби вони були прикладом для наслідування. Це шанс нації стати кращою.
А тепер зверніть увагу, як грамотно в нас в тилу хтось вибивав саме гордість за людей - зі списку мотивацій до боротьби. Некомпетентні (або свідомо злочинні) дії внесли не просто хаос в зубожіле, змучене, збідніле суспільство, але й оголили найгірші риси безлічі недостойних двоногих представників нашої нації. На них акцентується увага, аби дати зрозуміти, що за таких ти воювати не підеш.
І тут варто зрозуміти, що ніхто вам з мотивацією не допоможе, якщо ви самі не розберетесь, за що ви тримаєтеся в нелюдських умовах, аби втримати кожен метр української землі.
От нас трошки підзарядив Харків.
Маємо багато чудових міст, що потерпають. І багато, які вже знищені, але вони були варті життя і процвітання. Ми здатні на розваллі створювати рай. Ми маємо такий унікальний талант. І ми здатні бути кращими за всіх на світі.
Не фокусуйтесь на непотребі, фокусуйтесь на тих, хто вартий вашої жертовності.
Бо останній бій буде надважким.
Я не хочу жити в російському болоті, я хочу надати шанс кращим українцям будувати свого розмальованого чистого вулика.
Харків, наша вам повага!
>>> Підписуйтесь на нашу Фейсбук-сторінку >>> Читайте нас в Instagram >>> Підбірка новин сайту в GoogleNews >>> Статті з газети Фермер Придніпров'я
Новини ОТГ