Коли ми вже залишимо радянщину в спокої?

Сьогодні у очільників владних структур маса інструментів, щоб розповісти про свої плани, рішення, дії і досягнення. Маю на увазі не тільки особисті зустрічі з громадянами та прийоми соціально невлаштованих людей, а й інтернет - ресурси, які, до речі, теж використовують у старому дусі. У нас все йде по колу радянської спадщини. "Сфотографуюсь з дітьми, посаджу деревинку, показово усміхнусь на фотокамеру, скажу улюблене гасло..."
Невже нинішня влада потребує цих дешевих трюків, які, до речі, вже не спрацьовують, бо суспільство змінюється. І в людей є очі, якими вони помічають просте загравання з народом чи напускну суворість. Здається, що всі оці  трибуни, виступи і звітний піар  додають помпезності тільки виступаючим, а не міняють проблеми, тим більше їх вирішують.
Було якось дивно, коли один із керівників обласної влади у соцмережах розповідав, чим займається у вихідні, який спорт любить, де буває разом з дружиною і дітьми. І це кращий з усіх варіантів, бо в ньому він виглядав не штучно, а органічно. Хоча, мені закинуть, що це теж свого роду підігрівання інтересу до своєї персони. Але природність і органічність в діях і словах завжди є виграшним моментом. Коли на звичайному полі в Британії фермери Борису Джонсону подали цукіні, він і з цим овочем виглядав фантастично і дотепно, ніби виступав перед європейським бомондом. Все -таки використовувати свою природність і органічність за будь-яких обставин - це власні розвинуті здібності.  І тоді не варто садити ялівці на телевізійну камеру, щоб показати господаря  землі. Ще можна б було відром води залити, щоб всі, хто ще живе у минулій епосі, повторили за ним.