Колаж Віталія Солоного / АрміяInform
Старший солдат Максим у 2014 році брав участь в АТО. Нині він - сапер у 116-й окремій механізованій бригаді ЗС України.
Як було відбито масовану ворожу атаку в Харківщині у 2024 році? Та як саме діють піхотні групи ворога при штурмах? Про це Максим розповів нашому кореспонденту Євгену Проворному, "АрміяІнформ".
Пошматували ворожу колону, що складалась із 12 одиниць техніки
«Коли почалося широкомасштабне вторгнення, я працював у Польщі. Звідти поїхав до Львова, і там у березні 2022 року призвався до Збройних Сил. Бо до рідної Чернігівщини вже не зміг би дістатись – мости були зруйновані.
Спочатку служив у 24-й Окремій механізованій бригаді імені короля Данила. Згодом перевівся до 116-ї ОМБр. Тут я потрапив до інженерно-саперного взводу. Навчання для цього проходив в Іспанії.
На нинішньому місці служби я забезпечую інженерну підготовку спорядження боєприпасів для скидів із БПЛА. Моя задача полягає в тому, щоб з не бойового, транспортного положення безпечно перевести боєприпас у бойову готовність, увімкнути, перевірити й потім дати пілоту сигнал, щоб він починав роботу з ураження цілі.
…Можу пригадати, як ми брали участь у відбитті ворожого штурму у районі одного з населених пунктів в Харківщині, у 2024 році.
То була масована атака, я навіть не рахував живої сили орди. Саме наша задача була – знищувати ворога за допомогою скидів, FPV-дронів. І в нас не один екіпаж там працював.
На позиції наших підрозділів рухались ворожі танки й БМП. Якщо мені не зраджує пам’ять, в кількості десь 12-14 коробочок. З них три – це точно танки. БМП були разом із десантом. Йшли колоною прямо по полю.
Наприклад, лежить їх там вже 10-15 осіб розірваних, то наступні йдуть прямо по них
Це був ранок… Пам’ятаю, з розвідки повідомили, що на нас суне колона противника. Спочатку ворог викинув маскуючі дими та продовжив рух.
Ми підготували боєприпаси, дрони й чекали, поки ворог зайде в зону нашого ураження.
Більшу частину ворожої техніки ми знищили за допомогою FPV-дронів, артилерії. Наш екіпаж, до речі, теж в одну БМП влучив. Загалом, у них тільки 4 одиниці змогли вийти з того поля. Піхота ворога, звісно, порозбігалася по населеному пункту, ховалася, як миші по очеретах. І ми її методично добивали потім. Тобто, не тільки скидами, а й за допомогою артилерії й нашої піхоти.
А по місцю, де я знаходився, у цей час ворожа артилерія працювала, і КАБами вони нас закидали.
…Після цієї поразки противник поступово поміняв тактику біля того населеного пункту.
Вони почали малими тактичними групами по 2-4 особи пересуватись і накопичуватись в бліндажах, в ямах, де можна тільки сховатися. Але більша частина їх не доходила. Бо ми по них працювали. Вони там так і зоставалися лежати. Завжди йшли по одній і тій самій дорозі. Наче роботи.
Наприклад, лежить їх там вже 10-15 осіб розірваних, то наступні йдуть прямо по них. Якщо там поранений їхній, то ніхто йому, як правило, допомоги не надає.
Раз тільки бачив, як перемотували одного. Я так зрозумів, що то якийсь командир групи. Але там нічого було вже перемотувати, бо він був розірваний повністю. Руки й ноги вже не мав».
Але вони поки що йдуть, їх Володимир Золкін справедливо називає не людьми, а "біороботами". Тому стоїмо, ці нові технології нам добре допомагають. Якби їх постачали іще більше, та робочих рук до них, то ліпше було б...