Несемось по розбитій трасі в темряві і без фар...

Запорізький напрямок. Село на лінії зіткнення.
⠀
Ми заїжджаємо сюди з групою Тимура. Виїзд на позиції о другій ночі, по світлому будь-які пересування, чи то техніки чи особового складу - небезпечні. Ворожі дрони постійно працюють, а боєприпасів в них стільки, що танк може випустити повне бк заради трьох людей. Але про це пізніше.
⠀
Вже на позиціях, розмістившись, запитуємо в хлопців, коли взагалі вони сплять. Сміються, що як приходиться. За останні три дні поспати на ліжку сумарно вийшло години 3. А так - як на позиціях є перерва між роботою та обстрілами.

⠀
Якудза, командир групи (на  фото), розказує, що якось в такому режимі вони жили два місяці.
⠀
- Я як подивився на себе в дзеркало - ох*їв. Впалі щоки, по животу вени гуляють. Дуже були виснажені. Це зараз вже відʼїлись, можна сказати.
⠀
З Якудзою ми відразу знайшли спільну мову. Він, як і ми, фанат аніме і Гаррі Поттера. А ще він обожнює тварин. Першим ділом, як заїхали на позиції, він та Еґоіст , його побратим, знаходять пʼять кошенят і не розлучаються з ними майже до самого відʼїзду. Кормлять, граються, пестять під часу обстрілу.
⠀
Місце, де ми знаходимось з хлопцями - в цілому є плановою ціллю росіян, тобто прилітає сюди постійно і без вагомих причин. Однак, під вечір причина зʼявляється: військові з сусіднього підрозділу мають необережність пройти повз нашу позицію та засвітитись під орланом. Після двох пристрілочних прольотів в 50 метрах розуміємо, що зараз буде по нас.
⠀
Так і є, за хвилину нас починають крити з танку. Танковий обстріл суттєво відрізняється від того ж міномету. Набагато потужніший, а ще часу між виходом та прильотом фактично немає, лише 2-3 секунди. Стіни і так зруйнованої будівлі здригаються, зі стелі щось сиплеться, у вухах дзвенить, кімнату наповнює сморід тротилу. Вони пускають по нас повний бк, цього ніхто насправді не очікував.
⠀
Як тільки трохи стихає - хлопці збираються та вибігають на вулицю. Якщо автівка ціла, є шанс виїхати, але зволікати не можна, адже будь-якої хвилини може початись по-новій, а зустріти танковий обстріл на вулиці - майже вірна смерть.
⠀
Якудза біжить першим. Ми за ним. За декілька хвилин ми вже несемось по розбитій трасі в темряві і без фар.

З інстаграм фотографа Костянтина та Влади Ліберових libkos